Владимир Белый: бывают ли ненаучные школы?

Автор: Владимир Белый, заместитель директора по УВР, физико-технический лицей г. Херсона.

Чи бувають ненаукові школи? Кажуть, що будуть. 

Здавалось би є очевидним не користуватися бодай меншим розведенням цих двох понять (школа і наука) якби по дещо різним лініям здійснення освітньої справи. Хоча б для того, щоб не повертатися до стану радянського маразму, коли викладався такий предмет як «науковий комунізм». Світ так побудував траєкторію свого розвитку, де саме КОЖНА школа є осередком діяльності в основі якої фундаментальні наукові знання.

Натомість, у нас стала поширюватися ідея запровадження так званих «наукових ліцеїв» виділивши їх по-особливому щодо ліцеїв звичайних. Втім, чого дивуватися, адже в Україні продовжують міцно триматися за традицію особливих статусів, прав та пільг. Не тільки для посадовців, а й для деяких закладів освіти. Хоча про статус «наукового ліцею» додумалися вперше.

Це при тому, що у постмайданний період з'явилася надія на практичне утвердження принципу РІВНОГО доступу до ЯКІСНОЇ освіти. Так, щоб не тільки ЗНО було його єдиним виразником. Мова про майбутню якісну МЕРЕЖУ закладів та новоякісний зміст і форми здійснення навчальної діяльності у вимірі всієї країни. Як рівноцінних умов для мільйонів школярів. Одним із сегментів цього мають стати справжні академічні ліцеї, до яких потрібно вступати за конкурсом і де навчання ВСІХ буде здійснювати мінімум з 4-5 предметів за програмами поглибленого вивчення.

Відтак гармонійно вписувалась би державна системна підтримка СУПУТНІХ до всього цього ДОДАТКОВИХ інституцій, котрі б у позаурочний час цільовим чином працювали б з тими окремими учнівськими «діамантами», у котрих буде тяга до наукових досліджень високого рівня. АЛЕ не на спецзаклади для вибраних («еліта з 5-го класу») очікує суспільство.

ПРОБЛЕМА

До речі, а чи дійсно є проблема? У системному контексті.

ПО-ПЕРШЕ, щодо того, що «одним з дискусійних питань нового закону про освіту стала якби НЕОБХІДНІСТЬ виокремлення наукової освіти (у школі)», то простий аналіз показує, що у цьому (виокремленні) НЕ МАЄ ніякої необхідності. Для держави. Для нації. Щодо освіти мистецького, спортивного, військового спрямування не має питань, бо їхня специфіка дійсно не лежить у площині фундаментальних наук як таких. Але ж не школа як така, котра без основ наук не є школою.

Дуже схоже, що ця «необхідність» є лише для педколективів деяких ліцеїв, які злякалися, що втратять статус закладу, що окремим рядком фінансується напряму з КМ. При цьому громада без цього виключення з правил нічого не втрачає, а, навпаки, отримує можливості для більш широкого доступу до якісної освіти.

Як саме? А завдяки конкурсному набору за результатами ЗНО для випускників 9-х класів, який заблокує тіньові форми вступу до так званих елітних закладів. У свою чергу, заклади отримають більш якісний набір, за якого вже стане неможливим розминутися з дійсно талановитими, а, головне, інтелектуально працездатними учнями.

Втім, перестороги тих, хто раніше працював в окремих умовах мають підстави, бо стара пострадянська модель організації роботи з обдарованими втрачає свої життєві корені:

• більшість учнів цих ліцеїв давно не представляють регіони України, а є лише суто київськими, бо у регіонах постали заклади нового типу (ліцеї, гімназії тощо), котрі є, навіть, сильнішими. Давно збірні команди України на предметних світових олімпіадах складаються з лише поодиноких представників ліцеїв Університету ім. Шевченка, а то й взагалі без них;
• ніяких проривних педагогічних інновацій, котрі були б зразком для шкіл країни ці заклади не давали й не дають. Це просто хороші заклади, бо мають гарний (відносно) учнівський та вчительський колективи;
• ніяких напрацювань щодо нового змісту чи стандартів освіти для профільного старшого сегменту за всі роки ці заклади не надали;
• цікаві наукові розробки школярів, які отримали увагу від професійної наукової спільноти здебільшого робляться у ліцеях, гімназіях регіонів країни;
• особливий вплив працівників НАН на якість роботи з обдарованими дітьми є міфом, бо відсоток успіху пересічних регіонів значно перевищує «нанівський»;
• тощо.

ПО-ДРУГЕ, оця задекларована «необхідність» не має жодної конкретної аргументації та підтвердження бодай якимись цільовими дослідженнями. Умови в освіті давно не ті, що були за радянських часів. Вони зовсім не вимагають запропонованого секулярного підходу до вирішення проблеми якості освіти старшокласників академічного спрямування. В умовах, коли у нас, у дорослій науці, запанувало так багато брехні та симулякрів довкола справжньої науки як такої, штучне виокремлення деяких старшокласників вже як «науковців» є більш ніж просто малоперспективним.

Я згадую, як одна учениця, яка покинула республіканську, тоді, фізматшколу і в 11 класі повернулася до Херсону на моє питання: «Оля, як таке може бути, що ти така розумниця, а не знаєш базових фундаментальних речей за попередній 10-й клас?» відповіла: «Та, знаєте, наш викладач фізики працював на уроці фактично лише з декількома найбільш розумними, а всіх інших лишав сам на сам».

За останні роки ситуація стала ще гіршою. Так, нашому вчителю фізики, який постійно має призерів світових олімпіад у Києві запропонували переїхати на роботу до них з наданням відомчого житла. Здавалося б чого ще бажати? Тільки він відмовився після того, як вивчив ситуацію: йому не збираються віддати клас з отими 5-6 найкращими у фізиці, а матиме він звичайні класи поглибленого вивчення, де учні ще слабкіші ніж у нього в Херсоні. НЕ МАЛО СЕНСУ, з професійної точки зору.

ПО-ТРЕТЄ, окрема фінансово-статусна підтримка «наукових ліцеїв» є на даному історичному етапі хибною не стратегічно, а, навіть, тактично. Воно лише ЗАГАЛЬМУЄ адекватний викликам часу розвиток НАЦІОНАЛЬНОЇ (через регіонально-обласні масштаби) МЕРЕЖІ профільних академічних ліцеїв як закладів виключно для старшокласників і до яких потрібно вступати за конкурсом. По ВСІЙ країні.

ПО-ЧЕТВЕРТЕ, спроби, що родом з радянського минулого, весь час запровадити щось таке ексклюзивне вже чи не з 5-го класу, яке, мовляв, воно і тільки воно забезпечить майбутнє дорослої наукової спільноти країни, входить у пряме нівелювання базового освітнього принципу — РІВНОГО доступу до ЯКІСНОЇ освіти. Крім того, зводить систему роботи національних структур МАН до рівня допоміжного фону. А ще таким же чином звужує роботу університетської спільноти з потенційно спроможними до наукових досліджень високого рівня серед студентів-інородців.

ПО-П’ЯТЕ, у проекті рамкового закону «Про освіту» є дуже багато актуальних позицій, які потребують кардинально нового визначення та, одночасно, зачіпають умови діяльності мільйонів учасників. При цьому береться орієнтир на їх опрацювання в окремих по-сегментних профільних законах.

Тому, як ВИСНОВОК, найліпшим було б «не пороти гарячку», а ВСІ особливості різних закладів врахувати в законі про загальну середню освіту та/або підзаконних нормативних документах. Так, щоб кожен заклад був гармонійним сегментом загальнонаціональної освітньої системи. Без «блатних».

Неможливо виправити системну проблему низької якості шкільної освіти змінюючи назви у школах радянського формату. Так, у нас з'явилися 663 ліцеї, 998 гімназій та 88 колегіумів, а у системному вимірі абітурієнт ВНЗ став ще слабкішим ніж було за радянських часів. До речі, проблема якості була й тоді, чому підтвердженням була потреба у факультетах довузівської підготовки. Натомість, за кордоном цього не має, бо існує потужна окрема ланка профільної освіти старшокласників. Ми ж назву змінили, а структуру, зміст та форму здобуття освіти старшокласниками залишили старими.

Приклад ректорського лобі, яке на тлі надмірної кількості низькопробних ВНЗ відкрили для себе любих чи не сотню «національних університетів», аналогічним «винаходом» у вигляді «наукового ліцею» не варто наслідувати. Хоча б для того, щоб по-перше, появою «наукових ліцеїв» не спровокувати університетську спільноту до бажання замість дискредитованого «національного» формату запровадити «наукові університети».

Якщо поява окремих «наукових ліцеїв» серед тисяч «звичайних» шкіл/ліцеїв ще може якось пройти повз увагу багатьох і не викликати питання: «А що бувають ненаукові школи?», то щодо університетів точно буде лемент ще той.

Оригинал