Випробування жінкою: чоловіки уходять у тінь

Однак швидкість, з якою жінки просуваються нагору, говорить про те, що «скляна стеля» у найближчому майбутньому розлетиться на дрібні осколки.

Світова тенденція не обійшла й нашу країну. Можна сказати, що пострадянські країни, виходячи з економічних і суспільних особливостей розвитку, навіть більше схильні до матріархату, ніж інші країни світу.

Російська історія примирила нас із жінкою-керівником. Цариці Єкатерина, Єлизавета, а також дружини наших правителів зіграли немаловажну роль у розвитку державності. Саме вони «курирували» питання освіти й культури в колишньому Радянському Союзі. Однак жінки-керівники нижчих рангів практично не зустрічались. Що ж відбувається зараз? Чому тема лідера-жінки стала актуальною?

Зверніть увагу на той факт, що вихованням дореволюційної молоді займались в основному чоловіки, а післяреволюційної - жінки. В освіті керівник-жінка зовсім не викликає здивування, це навіть майже стало правилом. В яслях і дитячому садку поведінкою майбутнього чоловіка керують жінки. Перший учитель - жінка («перша вчителька» - це вже устояне висловлювання!). У середніх і старших класах переважає жіночий педагогічний колектив, та й директор школи найчастіше теж жінка. Де можна в системі освіти зустріти чоловіка? Як правило, у спортивному залі або в кабінеті фізики, тобто в ролі підлеглого. Урешті-решт юнак звикає до жіночого керівництва та приймає його.

З іншого боку, чи ледве не з ясел роль лідера стає звичною для наших дівчинок: живий приклад у них постійно перед очима. При цьому найчастіше жінка керує не тільки у класі, а й на кухні. І керує, як правило, досить успішно.

У чому ж особливості жіночого стилю керівництва? Почнемо з того, що жінки більш ретельно, ніж чоловіки, вникають у дрібниці, розбираються в деталях. Тому в організаціях, якими керують жінки, знайти недоліки (наприклад, при численних перевірках) важче, усе заздалегідь перелічено та враховано. Жінки історично більш прив'язані до одного місця (дім, вогнище, родина), зміна роду діяльності або місця роботи для них менш притаманна. «Жіночі» фірми виявляються більш живучими, але при цьому повільно розвиваються. Жінці при всій її повазі до дрібниць важко мислити масштабно й перспективно. Вона намагається дотримуватись один раз вибраної дороги, не дивлячись по сторонах і рідко здійснюючи зміни.

Жінка, як правило, консервативна. Не дивно, що сама система освіти у країні змінюється в останню чергу. Тому організація, якою керує жінка, буде намагатися зберігати створені традиції, а не ламати все, запроваджуючи інновації. Помітьте, що саме в інноваційній сфері жінок найменше. Навіть у системі освіти педагоги-новатори, як правило, - чоловіки, починаючи з Я. Коменського й закінчуючи сучасними директорами шкіл і розроблювачами нових систем навчання.

Виникає запитання, чи всі жінки можуть бути керівниками? Приблизно половина. Тільки в чоловіків перевірка лідерських якостей відбувається вже в робочому кабінеті, а жінки відсіваються у процесі природного добору.

НЕ ЧОЛОВІЧА ЦЕ СПРАВА - КЕРУВАТИ?

Один мій знайомий увів своєрідну класифікацію жінок. Він їх підрозділяє на «тіток», «метеликів», «клуш» і «товаришів».

«Тітки» - це жінки з вічними авоськами, які більше піклуються про родину, ніж про себе. Тому вигляд у них досить непривабливий. На вулиці з ними не знайомляться.

«Метелики» - дівчини «з обкладинки», які пурхають. Із ними прийнято знайомитись на вулиці, брати із собою «на вихід». Як правило, чоловіки з дружинами-«тітками» заводять собі коханок-«метеликів».

«Клуші» - жінки, зайняті всім навкруги. Обожнюють потеревеніти із сусідками, поплести плітки. Не дуже люблять бігати по магазинам, піклуються про себе своєрідно - забагато їдять і дивляться телевізор. На вигляд частіше непривабливі. Чоловіків тримають «під підбором».

«Товариші» - жінки, в яких на першому місці справа, потім вони самі, а потім усі оточуючі за умови, що ці оточуючі справі заважати не будуть.

У цій класифікації жінка-керівник підпадає під назву «товариш». Вона може забути про дітей, покупки, чоловіка чи коханця, якщо на роботі щось трапляється. Удома вона частіше думає про майбутню ділову зустріч, ніж про те, які оцінки в дочки або сина (якщо, звичайно, взагалі має дітей). Собою, на відміну від жінок-«метеликів», займається не стільки для чоловіка чи коханця, скільки для іміджу. Її відмінна форма - це добре самопочуття справи.

За даними статистики, жінки в середньому довше живуть, ніж чоловіки, легше справляються зі стресом, рідше хворіють. Так що товариші у спідницях для установ та організацій - просто знахідка. А що ж залишається нашим чоловікам? Єдиний вихід - грандіозна перебудова системи освіти для виховання покоління з чоловічим складом керівника.

Автор: Г. Сартан

"Лидеры образования"

05.02.2008