Парта или ученический стол: как организовать образовательную среду

В классной комнате стоит отдавать предпочтение одноместным ученическим столам и стульям

Парта или ученический стол: как организовать образовательную среду

Для каждого из нас школа всегда будет связана не только с первым учителем, первыми друзьями, первыми успехами или неудачами, но и с определенными атрибутами. Школьная парта, ученический рюкзак, классная доска - каждый из этих предметов имеет свою интересную и неповторимую историю. Больше всего приключений за свою жизнь претерпела, пожалуй, школьная парта, ставшая местом проявления первых тайных признаний, скрытой злости на «несправедливость» учителей или просто детского бессознательного хулиганства.

О новой образовательной среде расскажет статья проекта «Учимся вместе: дружеская школа»

Як організовували шкільний простір раніше?

Шкільна парта з’явилася ще наприкінці XIX століття. До цього спеціальних конструкцій для учнів не існувало: діти вчилися за звичайними столами. Утім, були в старовину спеціальні пристосування для письма, нині ми назвали б їх ергономічними – це мисник, секретер і конторка. Саме вони послужили прототипами для парт.

Збільшення числа грамотних людей у XIX столітті спричинило зростання кількості пацієнтів у окулістів. Зрештою, на це звернули увагу. Молодий лікар-гігієніст Федір Ерісман у 1870 році запропонував вихід – конструкцію шкільної парти. Її так і стали називати: «парта Ерісмана». Від звичайного стола вона відрізнялася нахилом стільниці (так читання відбувалося під прямим кутом) і тим, що була відразу з’єднана з лавкою.

Із часом з’явилося багато нових конструкцій шкільної парти, форм її, а також технологій вироблення та матеріалів для виготовлення, переглянули й гігієнічні вимоги. У 60-х роках ХХ століття створили шкільні меблі у вигляді столів з окремими стільцями, які нині майже повністю витіснили шкільні парти, що так довго служили освіті.  

Освітнє середовище нині

Данило Косенко, експерт із предметно-просторового планування, доцент Київського національного університету технологій і дизайну, пояснює: «Рядно-фронтальну організацію, традиційну для школи XIX–XX сторіч, що досі переважає в українських навчальних закладах, нині вважають застарілою. Вона уможливлює лише одну форму роботи – фронтальну з цілим класом (презентація матеріалу, виконання учнями однотипних завдань, опитування тощо)».

На думку експерта, групова та індивідуальна діяльність школярів у таких класах може відбуватись, але в некомфортних умовах. 

«Рядно-фронтальна організація простору класу є єдино можливою, якщо площа приміщення менша 2 м2 на учня. Створення в такому класі додаткових навчальних осередків (крім робочих місць учнів та вчителя, зони класної дошки та мінімального набору ємностей) призведе лише до захаращення простору та незручностей у роботі» – пояснює Данило Косенко.

Згідно з Концепцією Нової української школи, особливостями організації освітнього середовища в навчальному закладі є багатофункціональність простору для проведення різних форм роботи (ранкові зустрічі в колі, робота в малих і великих групах, фронтальна, групова та індивідуальна робота на уроках тощо) і концентрація навчального простору в класній кімнаті навколо зазначених вище центрів / осередків.

«Призначення учнівських меблів – обладнання робочих місць школярів для загальноосвітньої роботи (письмо, читання тощо). Сучасні учнівські меблі забезпечують здорове положення тіла шляхом постійної зміни робочої пози (так званий принцип активного сидіння). Меблі, що жорстко фіксують робочу позу, є незручними та непридатними для сучасного гнучкого й багатофункціонального простору», – зазначає Данило Косенко.

Вимоги до шкільних меблів

Облаштовувати навчальні кабінети освітніх закладів Міністерство освіти і науки України рекомендує комплектами, що складаються з одномісного учнівського стола та учнівського стільця.

А вимоги до шкільних меблів, зокрема учнівських столів і стільців,  визначають згідно з санітарним законодавством та національними стандартами України. Загалом їх можна звести до кількох пунктів.

Щодо розміру

Відповідно до антропометричних розмірів дитини, визначено 8 ростових груп меблів, кожна з яких має обов’язкове маркування кольором, котре наносять на видному місці виробу у формі кружечка чи квадрата (білий, помаранчевий, фіолетовий, жовтий, червоний, зелений, блакитний, коричневий). 

Щодо кольору

Найкраще – це нейтральні теплі, пастельні тони: світло-зелені, світло-сині, персикові, бежеві, ніжно-рожеві, під дерево. Яскраві меблі кислотних кольорів погано впливають на здатність концентруватися і викликають роздратування.

Щодо матеріалу

Класично шкільні меблі роблять із дерева, нині ж на українському ринку меблів для шкіл використовують метал, ламіновану ДСП, МДФ, пластик, фанеру.

Важливо пам’ятати, що застосування всіх матеріалів має бути підтверджене відповідними документами щодо їхньої безпечності (санітарно-гігієнічними, екологічними тощо).

Щодо конструкції

Учнівські столи бувають регульовані та нерегульовані, з полицею і без неї, з можливістю зміни кута нахилу стільниці, з антисколіозним вирізом спереду, з додатковою підставкою для ніг, з різними доповненнями: гачками для портфелів, захисним бортиком спереду стільниці для запобігання падінню канцелярії тощо.

Щодо безпеки

Стіл і стілець мають бути стійкими. Заокруглені кути, відсутність сколів та оздоблювальна крайка дадуть змогу уникнути можливих травм. Для сидіння стільця важливі якісне шліфування та округлений передній край: це попереджає травматизм і зношування дитячого одягу.

Щодо мобільності

Для забезпечення мобільності вага стільця не має перевищувати 4 кг, що дає учневі (учениці) початкової школи змогу самотужки переносити чи пересувати його, а вага одномісного стола – не більше 10 кг, двомісного – до 15 кг. Для збільшення мобільності учнівські столи можуть обладнувати коліщатками, бажано лише на тих опорах, котрі є далі від учня (учениці). 

Щодо ергономічності

Необхідними є наявність підставки для технічних засобів навчання, можливість регулювати висоту й кут нахилу стільниці, вигини спинки стільця школяра і його сидіння. Важливо звернути увагу на кути нахилу, які визначено вимогами стандарту.

Як використовують учнівські меблі у школі?

Яна Кругляк, учителька початкових класів Броварської спеціалізованої школи № 7 (Київська область), розповіла про особливості створення нового освітнього простору, зокрема про використання учнівських столів та стільців.

«Протягом останніх трьох навчальних років учні мого класу користувалися одномісними учнівськими столами. У класі 35 дітей, кожен має окреме робоче місце – регульований учнівський стіл зі стільницею трапецевидної форми. Це було новинкою для нас, особливо незвична форма, але дітям дуже сподобалося. Захоплення викликало й те, що столи можна легко рухати за допомогою коліщатка, прикріпленого до однієї з ніжок», – зазначає вчителька.

Яна Кругляк переконана, що така мобільність дає змогу швидко пересувати класні меблі, а школярі можуть підсунути стіл не встаючи. 

«У випадках, коли потрібна командна робота, столи розміщуємо групами по 2 або 4, півколом чи у вигляді “круглого столу”. Оскільки у класі 35 учнів, то найчастіше столи розставлено в пари чи “ялинками”», – уточнює наша співрозмовниця.

Учителька відзначає й інші переваги таких меблів: «Зручно й те, що столи мають поверхню, яка змінює нахил: від горизонтального для читання до нахиленого на 15° для письмових робіт. До речі, механізм фіксації стільниці надійно захищений від випадкового спрацьовування, а вся конструкція не містить елементів, котрі можуть прищемити пальці рук. Нахил робочої поверхні легко та безпечно регулюється силами самого учня (учениці)».

Єдиним недоліком таких столів Яна Кругляк вважає білий колір стільниць, бо на них залишаються сліди від пасти, фарб та пластиліну.

«Крім модульних учнівських столів, робоче місце школяра обладнане сучасним стільцем, теж регульованим. Незалежно від росту, кожна дитина може зайняти комфортну позу під час сидіння. Стілець має  правильну форму спинки, що дає змогу сидіти рівно, не навантажувати опорно-рухову систему, зокрема хребет», – говорить педагог.

Більшість згаданих характеристик відповідає вимогам і стандартам шкільних меблів, які насамперед обумовлені комфортом та зручністю в експлуатації, а також безпекою під час використання.

«Правильний вибір меблів дає змогу забезпечити школяреві фізіологічно правильну пряму посадку. Проте важливо пам’ятати, що занадто тривале підтримання навіть такої пози учня призводить до м’язового стомлення, тож для зняття напруги потрібно пропонувати школярам під час уроку міняти положення тіла, що я часто і практикую зі своїми учнями, та проводити хвилинки здоров’я. Така “неофіційна” атмосфера допомагає дітям розслабитися й відчувати себе на уроках комфортно», – підсумовує Яна Кругляк.

Важливо пам’ятати, що найточнішу відповідність меблевих розмірів забезпечує підбір не за зростом (довжиною тіла), а за підколінною висотою учня (учениці).

Відповідність стола для дитини можна визначити за прямою лінією, що утворена зігнутою в лікті на 900 її рукою та стільницею. Дитина має вільно розміщуватися за стільницею: покласти руки, трохи зігнуті в ліктях (вони ні в якому разі не мають звисати), щоб при цьому на поверхні залишалося досить місця для навчального приладдя.

Класи та кабінети варто комплектувати меблями не механічно, а добирати їх згідно з потребами й параметрами конкретних дітей, регулярно (принаймні двічі на рік) контролюючи цю відповідність.

І найважливіше – під час закупівлі учнівських меблів потрібно надавати перевагу спеціалізованим підприємствам, що розробляють та виготовляють столи й стільці за такими ключовими характеристиками: зручність, функціональність, комфортабельність, безпека для учнів, ергономічність і відповідність усім вимогам гігієни, з особливою приміткою про можливість використання в закладах освіти.

Поради щодо вибору стола дитині (для школи чи дому):

  • ноги дитини мають твердо стояти на підлозі або на спеціальній підставці;
  • між колінами та нижньою полицею стола має бути достатньо вільного місця, щоб дитина не ставила ноги вбік;
  • лікті мають бути на одному рівні з робочою поверхнею стола, спина – прямою, а плечі – розслабленими, дитина не має тягнутися до стільниці чи горбитися;
  • поверхня стільниці має бути оптимальних розмірів та форми, щоб під час роботи лікті дитини не звисали;
  • спинка стільця має підтримувати спину дитини на рівні її попереку й лопаток, не можна допускати дуже високу або низьку спинку;
  • на столах і стільцях не має бути гострих крайок та кутів.

Важливо пам’ятати: дитина не має відчувати напруги чи незручності, сидячи за учнівським столом.

Галина Наконечная, журналистка проекта «Учимся вместе: дружеская школа»

Этот материал был создан при финансовой поддержке Европейского Союза и Министерства иностранных дел Финляндии. Его содержание является исключительной ответственностью партнера и не обязательно отражает позицию Европейского Союза и Министерства иностранных дел Финляндии.

Освіта.ua
02.09.2021

Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Нет комментариев