 |
Мова про завдання та порядок оцінювання під час державної підсумкової атестації з географії за курс основної школи |
ДПА з географії - 2012: де правда?
Бути нижче самого себе ‑ це не що інше, як невігластво,
а бути вище самого себе ‑ не що інше, як мудрість.
Сократ
Для мене, учительки-методиста зі стажем 25 років, випускниці географічного факультету Одеського державного університету, яка постійно готує призерів олімпіад різного рівня та випускників, котрі отримують високі бали під час ЗНО гострим постає запитання: «Де правда? В учня, методиста чи працівника міністерства?» Мова про завдання та порядок оцінювання під час державної підсумкової атестації (ДПА) з географії за курс основної школи.
Ця тема зачепила душу під час апеляцій із боку моїх учнів після отриманих ними результатів ДПА. Цього навчального року її складали 198 ліцеїстів дев’ятих класів.
Особливістю ДПА в нашому закладі є те, що учні сидять по одному за столом, усі особисті речі складають на окремий стіл у аудиторії. За тим, щоб виключити будь-яку можливість списати, слідкують два екзаменатори в кожній аудиторії, учнів у класному приміщенні не більше 20 і вся група є мікстом із різних класів паралелі. Процедура максимально наближена до ЗНО: роботи шифруються, тестова частина перевіряється автоматизовано з використанням ЕОМ, а вже творча частина – мною, їхнім вчителем.
При всьому цьому в учнів немає жодних заперечень як щодо суворої дисципліни, так і унеможливлення використати друковані видавництвами шпаргалки. Їхній розпач і прикре враження в іншому.
По-перше, чому на ЗНО пропонується багато запитань вдумливого та науково глибокого змісту, а у тестах ДПА за основну школу багато запитань вузького фактологічного змісту та ще й часто не суттєвого щодо географії як природничого предмету? Ось, деякі приклади:
‑ Розмістіть найвищі точки рівнинної частини України в порядку зростання їх висот:
- А. Берда.
- Б. Камула.
- В. Бельмак-Могила.
- Г. Могила Мечетна.
‑ Виберіть твердження, яке не стосується Чорного моря:
- А. Усе життя в морі зосереджене в багатому на кисень поверхневому шарі.
- Б. Найбільша затока ‑ Таганрозька.
- В. Більша частина моря розташована в субтропічному кліматичному поясі.
- Г. Площа моря становить 420 тис. км2.
Звісно, автори збірника мають на увазі, що діти виберуть варіант «Б», але ж вони можуть вибрати і варіант «Г», оскільки площа Чорного моря, як нам вказує «Географічна енциклопедія України» та Вікіпедія – 422 тис. км2. Це при тому, що видання збірника доопрацьоване та дійсно з попереднім роком набагато краще.
По-друге, чому на ЗНО для оцінок вище середнього рівня достатньо мати більше 50% правильних відповідей, а для звичайного курсу за основну школу на 6 шкільних балів необхідно набрати 20 тестових балів із 35 максимальних, що складає майже 60%? Що вже й казати про більш високу оцінку. І це при тому, що 175 балів і вище сертифікату ЗНО перекривають 10% найкращих результатів країни.
Учні мені часто кажуть: «А чи багато вчителів України, сучасних випускників географічних факультетів і самих укладачів тестів, котрі зауважу одночасно вивчають не 20 предметів як діти, здатні в умовах, що виключають списування, підказки та без атласів набрати результат, близький до 35 балів?
Звісно, серед наших ліцеїстів є частина спроможних на високі результати, але ж не в масовому вимірі, хоча вони далеко не ледарі. Бабуся нашого дев’ятикласника, яка має більше 40 років стажу вчителя географії, готуючи внука до іспиту, сказала, що після цього, зненавиділа географію.
Якщо комусь здається, що деякі послаблення, маленькі підказки тощо є абсолютно допустимою нормою, то пора зрозуміти, що така «доброта» практично повністю зводить нанівець головне в освіті – внутрішню глибинну мотивацію до системного навчання, яке було би справжнім, а не з напівінвалідними «ходунками». І все це при тому, що наше міністерство начебто декларує перехід до компетентнісної освіти замість пострадянської практики формально-фактологічного «фарширування» мозку учня.
Питання щодо правдивості шкільної оцінки для молодої особистості, яка готує себе до життя в дорослому суспільстві, аналогічне питанню наявності повітря для живої істоти. Кому ж, як не нам, учителям, методистам і міністерським керманичам вибудовувати простір тієї справжньої правди, яка ставала б засадою до справжньої краси життя, а не всього лише її імітацією? Адже так важливо, щоб хоча б у школі правда була не в кожного своя, а у всіх одна!
Автор: Лідія Палій, учитель географії фізико-технічного ліцею м. Херсона
Освіта.ua
06.06.2012
