«Мала малярка» Наталя Забіла

Читати онлайн поезію Наталі Забіли «Мала малярка»

A

1 c.

    Малював картину тато,
    Квач у фарбу умочав,
    Потім вийшов із кімнати
    І обідати почав.

    Тупу-тупу, хтось тупоче,
    Відчинити двері хоче...
    І в кімнату в ту ж хвилинку
    Входить дівчинка Маринка.

    Бачить: квачики чудні,
    Фарби різнобарвні,
    А на білім полотні —
    Щось не дуже гарне.

    Зараз доня квачик витре,
    Візьме фарби на палітрі
    І на татовій картині
    Домалює квіти сині.

    Не виходить — хоч заплач!
    Тільки плями й смуги...
    Мабуть, це поганий квач,
    Треба взяти другий.

    Треба взяти іншу фарбу,
    Ясно-жовту, дуже гарну,
    Чорну, білу та руду
    І змішати до ладу.

    Раптом тато на порозі.
    Тільки глянув — що то?
    Фарби, пензлі на підлозі...
    Знищена робота...

    І стоїть мале дівчатко,
    Посміхається до татка,
    Довгий пензель у руці,
    Різні фарби на лиці.

    — Ах ти, шкода наша, шкода!
    Що ж ти наробила?
    Грійте швидше теплу воду
    Та давайте мила!

    Другие произведения автора