Павло показав чималу брезентову шаньку, пошиту разом з фартушками на стекла — воду в радіатор заливати.
І рушили: попереду Павло в новому костюмі, черевиках та брилі, позаду Никифор з торбою, дрантям та чобітьми під полою.
— Якби сонечко вгріло,— гомонів Дзякун,— і вода потеплішала б, і риба стала під берег, бо зараз вона гуляє.
— Я й гулящу піймаю,— сказав Павло.
Ви прочитали фрагмент твору. Повний текст твору вилучено за запитом правовласників.