«Мадонно моя...» Павло Тичина

Мадонно моя, Пренепорочна Маріє,
прославлена в віках!
На наших самотніх вівтарях
лиш вітер віє...

Пройди над нами з омофором,
заридай над селом.—
Уже ми Тобі ані пісень, ні псалом
не вспоєм диким хором.

— Жона відважна, діва гріховна
гряде до нас.
Нагая — без одежі, без прикрас —
чарує, мов та рожа повна.

Схились, Мадонно, на причілок
останньої хати в селі.
Усміхнись — і піди собі геть по ріллі,
одганяючись од куль, як од пчілок...