«Енгармонійне» Павло Тичина

Читати онлайн поезію Павла Тичини «Енгармонійне»

A- A+ A A1 A2 A3

Над болотом пряде молоком…

Чорний ворон замисливсь.

Сизий ворон задумавсь.

Очі виклював. Бог зна кому.

 

А від сходу мечами йде гнів!..

Чорний ворон враз кинувсь.

Сизий ворон схопився.

Очі виклював. Бог зна кому.

 

ЕНГАРМОНІЙНЕ

СОНЦЕ

Десь клюють та й райські птиці

Вино-зелено.

Розпрозорились озера!..

Тінь. Давно.

 

Косарі кують до сходу.

Полум'я квіток!

Перса дівчини спросоння:

Син… синок…

 

ЕНГАРМОНІЙНЕ

ВІТЕР

Птах — ріка — зелена вика —

Ритми соняшника.

День біжить, дзвенить-сміється,

Перегулюється!

 

Над житами — йде з медами —

Хилить келехами.

День біжить, дзвенить-сміється,

Перегулюється!

 

ЕНГАРМОНІЙНЕ

ДОЩ

А на воді в чиїсь руці

Гадюки пнуться… Сон. До дна.

Вийнув, дихнув, сипнув пшона —

І заскакали горобці!..

 

— Тікай! — шепнуло в береги.

— Лягай… — хитнуло смолки.

Спустила хмарка на луги

Мережані подолки.