П р о к і п С в и р и д о в и ч (скида). Правда, у халяві більш вітру. Так розідми ж хутенько та й туди збігай!
Г о л о с П р о н і (з кімнати). Химко! На записку!
X и м к а. У мене не десять ніг, а дві!
Г о л о с П р о н і. Що ти там гавкаєш? Іди, кажу!
X и м к а. От наказаніє! (Іде до кімнати).
ВИХІД VI
(П р о к і п С в и р и д о в и ч і Я в д о к і я П и л и п і в н а.)
Я в д о к і я П и л и п і в н а (збентежено). Сестра С е к л и т а йде! Ну, що його робити?
П р о к і п С в и р и д о в и ч . Невже? От халепа! Скажемо, що до вечерні збираємось абощо.
(X и м к а з кімнати біжить через світлицю в вихідні двері.)
Г о л о с С е к л и т и (за дверима). Куди це ти, Химко?
Г о л о с Х и м к и. За вином якимсь.
Г о л о с С е к л и т и. От і добре; прицуп же й горілки, а то у вас часом нема.
Г о л о с Х и м к и. Не казано.
П р о к і п С в и р и д о в и ч . Може, дати уже їй чарку, щоб швидче пішла?..
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Та чому б і не дать, так боюсь Проні; от лихо!
ВИХІД VII
(Ті ж і С е к л и т а.)
С е к л и т а (вліта з кошиком). Добривечір вам у хату!
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Здрастуй, сестро!
П р о к і п С в и р и д о в и ч . Здрастуйте!
С е к л и т а (кида до порога кошик і розлягається на стільці). Оце втомилась! Бігала, бігала, як той хорт за зайцем, доки не випродала усіх яблук; а це думаю, давай забіжу до Сірка та ковтну чарку-другу горілки!
П р о к і п С в и р и д о в и ч . До якого Сірка? В мене був собака Сірко, та я його давно прогнав з двору, що так погано дражнили.
С е к л и т а. Хіба ж вас не Сірком дражнили та й тепера дражнять усі на Подолі?
П р о к і п С в и р и д о в и ч . Не Сірко, а Сєрков!
С е к л и т а. Куди ж пак? Запаніли наші! А в однім чоботї ходите!
П р о к і п С в и р и д о в и ч . Яв своїй хаті властен і голий ходити!
Я в д о к і я П и л и п і в н а (приносить пляшку горілки і чарку). А хоч би й запаніли, так дочку яку маємо!
П р о к і п С в и р и д о в и ч . Треба вам якось краще нас величати!
С е к л и т а. Та про мене, хоч і Сєрков чи й Рябков! (До Явдокп Пилипівни). Чого ти з посудиною держишся? Станови її на стіл!
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Випий, сестро, чарку, бо ми з старим зараз до вечерні виряджаємось...
П р о к і п С в и р и д о в и ч . Та ні на кого й хати зоставити, бо й Химку заслали; то треба заперти.
С е к л и т а. Не турбуйтесь; ідіть байдуже: я сама тут погосподарюю! Самограя притарабаню...
П р о к і п С в и р и д о в и ч (до Явдокії Пилипівни). Ну, що ж тепер...
Я в д о к і я П и л и п і в н а (тихо). І душі нема, як ввійдуть П р о н я; таке буде!
С е к л и т а. Та чого ви там воркочете, старі? Ще не на-воркотались? Вам би уже пора скубтися! Та ну-бо, Явдохо, чого це ти надулася, як індик перед смертю?
П р о к і п С в и р и д о в и ч . Явдохо! Знайшла Явдоху! Скажіть ще Вівдя! Коли б хоч дочка не почула!
С е к л и т а. Та ну вас з вашими витребеньками! Явдохо, чуєш! Чого ти набундючилась? Давай мерщі горілку!
П р о к і п С в и р и д о в и ч . Та не кричіть-бо хоч так дуже!
С е к л и т а. Чому ні? Хіба в мене горло куповане?
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Та й вуха ж у нас не позичені.
С е к л и т а. Запаніли! Та що балакати: давай пляшку і чарку.
Явдокїя Пилипівна. Та чи воно ж годиться? У нас така дочка!
С е к л и т а (бере пляшку і палива зараз чарку та в рот). Велика цяцяї Носитесь ви з нею, як з бандурою!
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Єсть-бо й з чим: вчилась у пенціоні аж три місяці!
П р о к і п С в и р и д о в и ч . Не абиде, а у пеціоні!
С е к л и т а. Чули ми вже це, чули! Аж очортіло!
ВИХІД VIII
(Ті ж і П р о н я.)
П р о н я (аж руками сплеснула). Так і знала! Що це ви, до нас у гості?
С е к л и т а (знов випива чарку). Як бачиш, небого!
П р о н я. У нас сьогодні не прийомний день.
Сєклита. О? Що ж там скоїлось? У мене дуже приємний: усі яблука спродала!
П р о н я. Необразованість! Не розумієте: у нас сьогодні прийому нема!
С е к л и т а. Якого прийому? Хіба нам в некрути кого оддавати?
П р о н я. З вами говорити — гороху наїстись!
С е к л и т а. їж, серце, та дивись, аби не збубнявів.
П р о н я. Що ж це таке? Прийшла з доброго дива, з великого чуда та й тикається?
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Чого-бо ти, сестро, нападаєшся на Проню?
П р о к і п С в и р и д о в и ч . Та і "ти" казать не годиться: тепер уже старі звичаї покинули; треба по-модньому поводитись!
П р о н я. Поніма вона у моді толк! (Набік). Господи, як Голохвастов здибається тут з тіткою — пропала я!
С е к л и т а. Начхала я на ваші моди! Ви, здається, зовсім подуріли на старість!
П р о к і п С в и р и д о в и ч . Подуріли чи не подуріли, Секлито Пилипівно, а вже до вас позичать розуму не підемо!
П р о н я. Уже б швидче до вашої Пидори обернулися.
С е к л и т а. А таки, небого, до неї б вам обернутись не вадило; єй-богу, спасибі скажете!
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Що-бо ти, справді, сестро, верзеш? Рівняєш Проню, що розумні на весь Подол, до якоїсь наймички!
П р о н я. Хіба їй розум завадить!
С е к л и т а. Дуже ви заноситесь перед тіткою, та цур вам! Коли пляшка й чарка на столі, то й годі! По сій мові будьмо здорові! (П'є). Випийте хоч до мене, Прокопе Свиридовичу, викушайте! Вибачайте, що похопилася перед хазяїна, бо пелька зовсім засохла.
П р о к і п С в и р и д о в и ч . Та це вже третя.
П р о н я (до матері). Що ж це ви зі мною робите?
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Та я попросю...
С е к л и т а. О? Третя? А я й забула лічити! Ну, вику-шайте ж! {Налива і подає).
П р о к і п С в и р и д о в и ч (дивиться з страхом на Проню). Та воно конечне... (Простяга боязко руку).
П р о н я (до матері). Господи, що ж це? І він почне частуватися?
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Годі, годі, Свиридовичу! Не думай!
П р о к і п С в и р и д о в и ч . Та одну... уже б час...
С е к л и т а. То це вже вам і чарки не вільно випити? Ха-ха-ха!
П р о к і п С в и р и д о в и ч (озирається і чуха потилицю). Одну б!
П р о н я. Бо це не шинок.
С е к л и т а. Хіба в шинку тільки й п'ють?
П р о н я. Раз у раз у шинку, а в образованних домах тільки до обіду! (Бере пляшку й чарку).
С е к л и т а. Та не беріть-бо, а краще підіть, Пронько, до пекарні, та розідміть самоваря для тітки, та й принесіть!
П р о н я. Не діждете!
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Що це ви, сестро, вигадуєте? Щоб моя дочка після пенціона та по самовар ходили?
С е к л и т а. Руки не одпали б!
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Після пенціона?!
(П р о н я аж тремтить од злості.)
П р о к і п С в и р и д о в и ч (до Проні). Дай мені пляшку й чарку; я замкну. (Бере, на ходу п'є дві чарки і замика в шафі).
С е к л и т а. Пенціони, пенціони. Три дні була десь за попихача та й приндиться! Потурайте ще більш вашій Прісьці! Вона вам з великого розуму у голову ввійде!
П р о н я. Не смійте мене звати Пріською! Не вам мене вчити! Муштруйте свою Галю!
С е к л и т а. Чи ба! Та якби моя дочка так коверзувала, то я б їй, псяюсі, так наклепала потилицю отим кошиком, що вона б до нових віників пам'ятала!
П р о н я. Оту й товчіть, а мене вже вчено!
С е к л и т а. Вчили вас, та мало: прийдеться ще доучувати!
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Не вашого, сестро, розуму діло!
П р о н я (до матері). Та попросіть її на виступці!
П р о к і п С в и р и д о в и ч (вертаючись). Ви, Секлито Пилипівно, що інше, а ми що інше!
С е к л и т а. Я що інше? А що ж я таке? Га? Хіба не знаємо, які великі пани були Сірки? Адже ж старий Сірко, ваш батько, м'яв шкури і з того хліб їв! Я торгую яблуками і з того хліб їм, і нікого не боюсь, і докажу на всі Кожум'яки, що нікого не боюсь, навіть вашої великорозумної Пріськи! (Б'є кулаком об кулак).
П р о н я. Не злякались і ми вас, бо руки короткі!
С е к л и т а. До такого носа, як у тебе, то й короткими дістану!
П р о н я (крізь сльози). Що ж це таке? Улізла у хату, засмерділа гнилицями, горілкою та ще й лається?!
П р о к і п С в и р и д о в и ч . Гур, гур, гур! Тепер, Прокопе Свиридовичу, бери шапку та й тікай мерщі з хати! (Затика вуха).
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Чого це ти здумала дорікать "мою дочку носом! Який же в неї ніс? Який? Докажи!
С е к л и т а. Як у чаплі!
П р о н я. Виженіть її, мамо! Вона з п'яних очей не знать що...
Я в д о к і я П и л и п і в н а. То в твоєї дочки ніс, як ,картопля, як печериця! І в твого чоловіка був ніс, як копиця розвернута!
С е к л и т а. Ти мого чоловіка не чіпай! На моїм чоловіку ніхто верхи не їздив; він не був таким хамлом, як твій чоловік!
П р о к і п С в и р и д о в и ч . Яке я хамло?
П р о н я. Вона всіх лає, ота перекупка! Женіть її звідси!
С е к л и т а (схоплюється). Мене гнати? Секлиту Лимаху гнати? Ах ви ж, чортові недопанки, панське сміття! Перевертні дурноголові! Дочка їх дурна водить за носа, ганя на орчику, як цуциків, а вони й губи розвішали!
П р о н я. Гетьте зараз звідси! Залили очі! Гетьте зхати!
С е к л и т а. Ти ще, шелихвістко, на тітку так смієш ричати?! Та я тебе як мазну оцим кошиком!
(Продовження на наступній сторінці)