«Віють – не віють» Володимир Свідзінський

Читати онлайн поезію Володимира Свідзінського «Віють – не віють»

A

1 c.

    Віють – не віють
    Крила серпневої ночі.
    Як легко упала вона
    На каменисту долину.
    Як освітила гори,
    Як потік розсрібнила!...
    І тихо в долині.
    По диких заломах скель
    Чорніють тіні глибоко,
    Тут кущі будяків,
    Там білі кості,
    Що смерть розкидала.
    І тихо в долині.
    Тільки цикади сюрчать.
    Наче струмочки течуть,
    Наче розточені ллються.
    Віють – не віють
    Крила серпневої ночі.

    Другие произведения автора