«Як темно стало...» Володимир Свідзінський

Читати онлайн поезію Володимира Свідзінського «Як темно стало...»

A- A+ A A1 A2 A3

Як темно стало. Десь сонце скрилось.
Глуха стежинка у морок кличе;
Між сірих грабів берези білі –
Як похоронні свічі.

Збуджаю пущі, повні дрімоти,
Тривожу думи конвалій.
Дерева шепчуть: "Мандрівче, хто ти?
Невже ти підеш ще далі?"

1927