Хто знав його — ніколи не забуде
Очей його людської теплоти;
Він рицар був високої мети,
Він ворог був лукавства і облуди.
Він мови білоруської гранив
Ясний алмаз любовно і дбайливо,
Братам-народам появивши диво
Так, як Шевченко наш колись явив.
Він нас учив найглибше поважати
Святиню роботящої руки,—
І увійшов наш Янка у віки,
Як образ Білорусії крилатий.
28 січня 1947 р., Москва