«Весняний ранок» Марійка Підгірянка

Ніч до краю добігає,
І місяця сяйво блідне,
Дрібна зірка допрядає
Своє прядиво послідне
і вже гасне.

Над Бескидом, над верхами
Бліде небо рожевіє,
Біла хмарка берегами
Рубці рубить, золотіє,
В сяйво ясне.

Сонце день розповиває,
Загоряєсь кожна гілка,
Ліс прокинувся, співає,
А вівчарика сопілка
Десь щебече.

Ранній вітер збив крильцями,
Почав срібні роси трясти,
Веселкові дуги класти,
Шум метати над кущами
У ліщину.

Розігрався ярий ранок,
Розсміявся, розспівався,
Метеликів скликає в танок,
Квіточками заквітчався,
Йде в гостину.