«Сон» Осип Маковей

Читати онлайн поезію Осипа Маковея «Сон»

A- A+ A A1 A2 A3

Тихий сон по горах ходить,
за рученьку щастя водить.

І шумлять ліси вже тихше,
сон малі квітки колише.

Спіть, мої дзвіночки сині,
дикі рожі в полонині!

Не шуміть, ліси зелені,
спати йдіть, вітри студені!

Най квіточки сплять здорові,
най їм сняться сни чудові!

Аж на небі зазоріє,
сонце їх, малих, зогріє.

І зогріє, поцілує,
і світами повандрує.

Тихий сон по горах ходить,
за рученьку щастя водить.

1899