24 Виклад першої половини двадцятої глави Книги Чисел, а також першої половини тридцять четвертої глави Книги Второзакония. Подальший старозавітний матеріал — це загальний виклад Книги Ісуса Навіна, Книги Суддів Ізраїлевих, Першої і Третьої Книги Царств.
25 Перша Кн. Царств VIII, 6. 2(5 Псалом СІХ, 3.
27 В Іп. хибно "въ Сурии", у Хл. "Самарій".
28 Третя Кн. Царств XII, 28.
29 Джерело цитати встановити не вдалося.
30 Так само.
31 Осія І, 4 — 6 ІХ, 17
32 Ієремія XV, 1.
33 Ієремія XLIV, 26.
34 Ієзекіїль V, 10—11.
35 Малахія І, 10—11 і II, 9.
36 Ісайя І, 25, 13—14.
37 Амос V, 1—2.
38 Малахія II, 2.
39 Ісайя LI, 4—5.
40 Ієремія XXXI, 31—32.
41 Ісайя XLII, 9—10; LVI, 5, 7; LII, 10.
42 Псалом CXVI, 1.
43 Псалом СІХ, 1.
44 Псалом II, 7.
45 Ісайя XXXV, 4; IX, 6—7; VII, 14.
46 В Іп. хибно "моглъ", у Хл. "менши".
47 В Іп. "быта князь их", у Хл. "иже пасет люди моа".
48 Міхей V, 2—3.
49 Варух III, 36—38 (Іеремії ці слова приписані помилково).
50 Джерело цитати встановити не вдаюся.
51 Захарія VII, 13.
52 Осія XII, 9 (цитата видозмінена).
53 Ісайя III, 9—12; L, 5—6.
54 Ієремія XI, 19.
55 Второзакония XXVIII, 66.
56 Псалом II, 1.
57 Ісайя L1II, 7.
58 Перша Кн. Ездри VI, 12.
59 Псалом LXXXI, 8.
60 Псалом LXXVII, 65.
61 Псалом LXVII, 2.
62 Псалом IX, 33.
63 Ісайя ІХ, 2.
64 Захарія ІХ, 11.
65 Єванг. від Луки І, 26—31; хронологія — 5500 років подана за александрійським літочисленням (див. прим. 2 до 852 p.).
66 Єванг. від Матфія II, 1—5, 16, 14, 19—20, 23.
67 Ісайя L1II, 4. 18 Єванг. від Матфія III, 6, 16—17.
69 Єзанг. від Іоанна XIX, 12; у 14— 37 ррі римським імператором був Тіберій.
70 Єванг. від Луки XXIII, 33, 44, 46.
71 Єванг. від Матфія XXVII, 51—52, 60, 64; XXVIII, 19.
72 Єванг. від Луки XXIV, 49, 51—53.
73 Тут в Іп. вирвано один аркуш, що мав іти після аркуша 40 зворотного (80 с.). Текст є в Лавр. і Хл.; перекладаємо за Хл. і друкуємо з втяжкою.
74 Тобто древа, на якому розіп1ятий праведник — Христос; хрест іще називається в літописі "крьстьноє дрьво", "животьноє дрhво" — животворящий хрест.
75 Джерело цитати встановити не вдалося.
76 Буття 1, 2.
77 Кн. Суддів VI, 37, 39—40. У літописі про цей біблійний епізод сказано скорочено і тому не зовсім зрозуміло. Гедеон, випробовуючи бога, чи справді він має намір спасти ізраїля, спершу вимагав, щоб уночі роса впала лише на вовну, а на всій землі щоб було сухо, а на другу ніч вимагав зробити навпаки.
987
1 Далі в Хл. прогалина, яку заповнюємо за Лавр., узявши цей текст у круглі дужки.
2Після цього продовжується текст Іп., який написано вже іншою рукою.
988
1 Цистерни.
2 Константинополю.
3 Додано з Лавр.
4 Оглашения — церковний потрійний (повчальний та покаяльно-сповідний) чин підготовки до хрещення.
5 В Іп. і Хл. хибно "рожениємь", "рожденіемь"; у Новг. І "нерождениемъ".
6 Термін "подібносущий" — духоборська (напіваріанська) єресь; його обстоював константинопольський єпископ Македоній, за що й був проклятий на другому вселенському соборі; канонічне — "єдиносущий".
7 В Іп. і Хл. хибно "проповhдаша"; у Лавр. "прокляша".
8 В Іп. і Хл. хибно "вь мирь"; ; Лавр. "в Римъ".
9 Особисто жоден із пап на жодному соборі )іе був. Папа Дамас навіть легатів (своїх послів) не прислав; на соборі лише читали його сувій, що містив віровизнання Римського собору, але й це послання Константинопольському собору безпосередньо адресоване не було. Папа Вігілій, скільки його смиренно не благали патріархи та єпископи, на п1ятий собор не з1явився, хоча в цей час перебував у Константинополі; на соборі лише читали його послання; легатів він не послав. Цесароградський патріарх не зміг прибути на перший собор у Нікею через старість. Не брали особистої участі в роботі сьомого Нікейського собору єпископи Політіан, Феодор та Ілля.
10 Псалом CXLIV, 3—4.
11 Ісайя XXIX, 18. 12 Вихід ХХХ111, 19.
13 Псалом CXLIV, 3, 4, XC1V, 1, 2; CXVII, 1 або 29.
14 В Іп. і Хл. хибно "идолъслужитель": у Лавр. "идолъ суєтних".
15 Псалом XCV, 1—4; CXLIV, 3. 1" Єванг. від Луки XV, 10.
17 Ієзекіїль XXXVI, 25.
18 Міхей VII, 18—19.
19 Поел. Павла до римлян VI, 3, 4.
20 Друге поел. Павла до корінфян V,91 17 і його ж до римлян XIII, 11, 12; V, 2; VI, 22.
21 Псалом II, 11.
22 Псалом СХХІІІ, б, 7; IX, 7, 8.
993
1 В Іп. і Хл. це речення стоїть не на своєму місці (після першого "воювати три роки"); у Лавр.— правильно.
2 В Іп. тут і далі "вола"; у Хл. і Лавр. "быка".
3 Додано з Лавр.
4 Додано з Лавр. Переяславль згадується ще 907 р., у договорі Олега з греками. Очевидно, легенда про Кожум1яку (Кирила, Микиту, Яна) виникла за часів Володимира і була внесена в літопис під 993 p. пізніше, коли складалася "Повість минулих літ".
996
1 Додано з Лавр.
2 Перевара — посудина, в якій варили мед (напій).
3 Єванг. від Матфія V, 7.
4 "Єванг. від Луки XII, 33.
5 Єванг. від Матфія VI, 19—20.
6 Псалом СХІ, 5.
7 Притчі Солом. XIX, 17.
8 В Іп. і Хл. "по градомъ"; у Лавр. "по городу".
9 Гридниця — велика зала (мабуть, окреме приміщення), де перебували гриді — дружинники-охоронці князя.
10 В Іп. "Ондроникомъ"; у Лавр. "андрихомь".
11 В Іп. і Хл. "єпископ"; у Лавр. "єпископи".
12 Віра — грошова кара за вбивство або тяжке каліцтво вільної людини; плата ця йшла князеві.
997
1 В Іп. і Хл. "вhрхъние"; верхньою землею називалася Новгородська земля; низовською новгородці називали Київську землю.
2 Лукно — діжечка з лубу.
3 Медуша — приміщення для зберігання меду (їжі і напою).
4 Додано з Лавр.
5 В Іп., Хл. і Лавр. помилково — "въ градh", "въ градhх", "в городhхъ".
6 Корчага — велика глиняна посудина, типу широкої низької амфори, з вузьким горлом.
1007
1 В Іп. і Хл. "принесени святий"; у Лавр. "перенесени святий"; тут явна помилка; у Новг. І маємо "принесени си", а в Новг. V додано "князи", тобто мовиться про померлих у попередні роки князів і княгинь; у 1044 p. сюди перенесуть останки Ярополка і Олега Святославичів; за дослідженнями, в Десятинній церкві була похована й Анна, шоста жона Володимира Свято-" славича.
1014
1 Додано з Лавр.
1015
1 Події ці тлумачать так. Святополкові, який у час смерті Володимира перебував у Києві, треба було виграти деньдва, аби влаштувати справи захоплення престолу. Він приставив сторожу до покійного батька, щоб приховати його смерть. Але бояри, противники Святополка і прихильники Бориса, вивезли тіло Володимира, і всі кияни дізналися про його кончину.
2 Римсько-візантійський імператор Константин проголосив християнство офіційною релігією Римської імперії, за що був прозваний Великим і визнаний за святого. Володимир Святославич, що запровадив християнство на Русі, тому й порівнюється з Константином.
3 Поел. Павла до римлян V, 20.
4 Премудр. Солом. XI, 17.
5 Ієзекіїль XXXIII, 11.6
6 Ієзекіїль XXXIII, 12—16, 20.
7 Єванг. від Матфія IX, 13.
8 Діяння апостолів X, 31.
9 Натяк, очевидно, на те, що Володимира не канонізовано як святого, бо далі літописець свідчить, що пам1ять його бережуть руські люди.
10Додано з Лавр.
11 Притчі Солом. XI, 7; слово курсивом додано з Лавр.; у літопису подано зворотний афоризм, бо в Біблії сказано: "Із смертю людини нечестивої зникає надія".
12 Цей заголовок в Іп. зі знаком виноски приписано внизу новим почерком.
13 Притчі Солом. І, 16, 18, 19.
14 Псалом III, 2.
15 Псалом XXXVII, 3, 18.
16 Псалом CXIII, 1—3.
17 Псалом XXI, 13, 17; VII, 2.
18 Імена відомі з "Саги про Еймунда".
19 Друга кн. Параліпоменон XVIII, 19, 20.
20 Псалом LVII, 2—5.
21 Додано з Погод, "на оусть тмы"; у Хл. це виправлено (хибно) на "оустьи смhдыни".
22 Від устя тепер висохлої річки Смядині до Смоленська приблизно 3 км
23 Псалом СХХХІІ, 1.
24 Псалом IX, 18.
25 Псалом XXXVI, 14; X, 2; XXXVI, 15, 20.
26 Псалом II, 3—7.
27 В Iп. "пути плоды" у Хл. "труда плоды".
28 Притчі Солом. I, 26, 31.
(Продовження на наступній сторінці)