Дзвонили к службі: панотець з народом
На ринці опинились! Чи нова
Пеня настигла?
Анастасій
Не дуже-то й нова.
Зібрав був грошей я і заплатив
Жиду Овраму за святую службу,
З умовою такою, щоб сьогодні
І завтра не було запрету. Він
Оддав ключі; ударили у дзвін;
Ізбігся люд; я службу був почав
І, так як то закон повеліває
Христові страсті споминать сьогодні,
Взяв плащаницю з олтаря й несу…
Як тут у двері жид і закричав:
"За плащаницю треба особливе
Платити". Я йому й кажу: "Змилуйся;
Я вже оддав тобі. Чого ж ти пнешся?
Ти ворог божий, жид, не слід тобі
Ходить сюди, як служиться". А він
Схватив із рук у мене плащаницю
Й давай її ірвати та тріпати…
Народ не стерпів, збив його із ніг,
Він закричав, побіг із церкви й прямо
До старости – жалітися на нас.
________________________________________
Примітки
Анастасій з плащаницею… – у велику п’ятницю (останню перед Великоднем) священна плащаниця (полотнище із зображенням тіла Ісуса Христа по знятті його з хреста) урочисто виноситься з алтаря на середину храму для поклоніння віруючих і залишається там до Великодньої півночі.
Сцена 4
Микола Костомаров
Зацвіліховський з жовнірами й жид Оврам прибігають.
Зацвіліховський
А ось де він, мурмило довгогривий!
Оврам
Так, він, вельможний пане! Він, розбійник!
Він, бунтовник! Се утікать хотів!
Зацвіліховський
Не утече, кабан. Гей, хлопці, швидче!
Гей, оступіть лишень його шаблями!
Ось ми йому дамо, як утікати!
Анастасій
Не думав я й не думаю втікати.
Оврам
Ні, ні… Вельможний пане, ні! Він бреше.
Анастасій
Язик жидівський бреше. Що ви привели
По одного ватагу цілу?
Зацвіліховський
В тюрму тебе узяти, вражий руський.
Анастасій
Озьміть. І коли б ви малу дитину
Прислали взять мене, я все б сказав:
Озьміть!
Зацвіліховський
Ач, дьяволове руське серце!
І не змінивсь в лиці.
Анастасій
Чого ж змінятись?
Ви думаєте, страху завдали,
Як вас сюди ватага приплелася;
А що казав Христос наш, як жиди
Прийшли по його? – "Легіони б цілі
Небесних анголів явились зразу,
Коли б я захотів". – Тим я скажу вам,
Що проти вашого заліза в мене
Є оборона й поміч ще кріпчіша.
П’ять слов сказать, і де б взялася поміч…
І вся б ватага ваша порозбіглась.
Зацвіліховський
А що він каже се, сей хлоп, шизматик?
Анастасій
Те я кажу, що лишні оці шаблі;
Вони б мені нічого не зробили,
Коли б я сам не покоривсь.
Зацвіліховський
Мовчи!
Анастасій
Мовчатиму.
Зацвіліховський
(Оврамові).
Кажи ти, що він діяв?
Оврам
Аякже, пане! Чвару піднімав!
Ісправді чвару. – Заплатив він гроші
За службу… Але в їх є полотенце,
Що на сей день розстелють серед церкви,
Та поспівають трохи, та усі
І лізуть цілувати. Він же грошей
Не дав за се, та ухопив, та й хоче
Нести посеред церкви розіслати…
А я стою біля порога й бачу…
І тільки він на голову нап’яв.
А я у церкву. "Гроші, – кажу, – гроші!"
А сучий піп не те щоб покоритись –
Ще лаятись, а люд увесь на мене,
Та так, що трохи не забили, пане.
От справді, пане, трохи не забили!!
Анастасій
Ти брешеш, жиду!
Оврам
Ні, то він все бреше;
А я так от як правду говорю!
Він з церкви вкрав його: спитайте лиш!
Зацвіліховський
Украв? А? А?
Анастасій мовчить.
Мовчить, так кориться. Ну, де ж сховав?
Анастасій мовчить.
Кажи, де дів те полотенце?
Анастасій мовчить.
Кажи!
(Б’є його по щоці).
Анастасій
(підставляє щоку)
Бий удруге.
Зацвіліховський б’є.
Чужестранець
(підходить)
Стривайте. Чи не гріх се таки вам
Так ізнущатись? За що ви б’єтеся?
Мерзенному жиду, бач, захотілось
Поглумувати з христьянина! Ти, Оврам,
Чи як тебе зовуть, жидівська пика!
Скільки тобі за плащаницю грошей?
Оврам
Та вже дасте хоча десяток злотих.
Чужестранець
(кида йому гроші)
Возьми хоч двадцять, сучий син, падлюка!
Та й убирайся ік чортам у пекло.
Оврам
Ще й лається!
(Тихо).
Так, справді двадцять злотих.
Зацвіліховський
Що ти за чоловік!
Чужестранець
Я прохожалий.
Зацвіліховський
Се гарно. Гей, сюди лиш, хлопці!
Озьміть лишень оцього мацапуру!
Чужестранець
За що?
Зацвіліховський
За те, що ти мені здаєшся бісом.
Як подивитись на тебе, так тільки
Тобі йти по дворах шматків прохати;
Сліпий, кривий, обшарпаний з одежі,
А гроші, як полову, розсипає!
Чужестранець
(підходить до нього й показує йому тихо щось похоже на лист паперу)
Не комизись. Гляди…
Я завтра сам до старости піду.
Погано глядите ви своїх руських.
Ідіть собі, а я до їх пристану.
Зацвіліховський
А, добре, знаю. Розступіться, хлопці!
(До Анастасія).
Іди собі хармаркати у церкву
Над полотенцем, як казав Оврам.
(Овраму).
А ти, жидівська пико, щоб не смів
Ти цілий тиждень докучати нам,
Бо гроші оддали тобі усі.
Оврам
Твоя в сім воля, мій вельможний пане,
Я б і не те, та сеє вам ізвісно…
Велику пошлину за одкуп правлять.
Ще тільки попрохав би щось вас, пане, –
Бач, завтра в їх аж двічі з корогвами
Крест церкви ходять…
Так щоб іще за корогви що-небудь.
Чужестранець
А скільки?
Зацвіліховський
Як, жидівськая утроба!!
Стривай, от ми дамо тобі! Гей, хлопці!
Оврам
Ох, паночку! Ой лишечко! Простіть!..
Змилуйтеся – не буду, я не буду…
Зацвіліховський
Гляди, не дуже…
Оврам
Ні, я так… нічого…
І справді, так… нічого… я нічого…
Зацвіліховський
Ач, бісів жид, злякався!
(Тихо Чужестранцеві).
Добре, добре.
Уйшли.
Анастасій
Що ти не єсть, чи з добрістю, чи з смислом, –
Ти добре діло нам зробив. Спасеть
Тебе Господь! – Тепер, хто хоче, люде…
Збирайтеся. Ходім молитись Богу.
Народ збирається.
Сцена 5
Микола Костомаров
Герцик з товпою хлопців.
Герцик
Ні, братці, ні, се вже хоч як, так ні!
Терпіте, коли хочте, я ж… спасибі!
Хоча і пропаду, нехай же знає
І він, як зачіпать мене.
Петро
Що він?
Один з хлопців
Послухай, брате; що ти зробиш криком
Почують…
Герцик
Що? Ти думаєш, що я
Такий, як ви? Ні, братці, знайте те,
Що батько мій полковник був. Еге!
Він, бісів, що хіба? Адже, я бачу,
Він дума, що тепер, як вже Лисенка
Нема, так він що хоче, те і робить!
Ні, друже, стій! Ще я живий-здоровий
На твою голову.
Дехто з народу
Що, і тобі погано?!
Герцик
О, трясця їм! Погано? От! Та їм
Ще поганіше буде.
(Оглядається кругом).
Е, тут багато вас! Та все знакомі,
Усі колись були нам приятелі.
Ото лиха година! Преж як часто
Бувало бачились, як ще покійник
Отець живий був, а тепер забули.
Один з хлопців
Ні, пане. Вже за кого, а за тебе
Головами радніші наложить!
Герцик
Ви знаєте, хто я?
Другий з хлопців
Пан Герцик.
Герцик
Мій батько вмер за вас, як із покійним
Лисенком ви хотіли підніматись,
Умер за всіх у муках, у тортурах…
Не показавши ні на кого, все
Прийняв на себе, ви ж мене забули!
Один з народу
Його отець був добрий чоловік!
Другий
Спасенная душа!
Один з хлопців
Ні, пане, не забули. Що ти хочеш,
У всім тобі радніші послужити!
Герцик
Якого ви ще лиха не терпіли?
Ще як, хіба, з вас ворог не глумивсь?
Псу лучча честь, ніж кожному із вас!
Чого ж ждете ви?
Анастасій
Божоєї ласки!
Герцик
Бог бачить наші біди, Бог нам буде
Помощником. Послухайте лиш, братці:
Ви терпите усі, а я не хочу.
Із вас глумуються; ви їм покірні, –
Я не такий! – мене не зачіпай!..
Послухайте лиш, товариші. Вчора
Й мене зобидив староста проклятий:
Одняв у мене заручену дівку,
Лисенкову сестру, мою коханку,
Одняв і держить в себе мість паплюги.
Я був хотів до себе на весілля
Вас звати після свят, а він украв,
Вхватив її, як вовк ягня, до себе.
Почувши, що Лисенка вже забили,
Він дума, що тепер його вже воля
Знущатись над його сім’єю. Братці!
Багато вам ляхи робили лиха;
Ви все терпіли – я терпіть не хочу!
Піду до його зараз та й уб’ю…
Уб’ю… Оцим пістолем встрелю! От як!!
Що після буде, хай і буде! Лучче
Смерть, ніж така недоля і поруга!
Один з хлопців
Молодець!
Другий
Добрий Герцик чоловік!
Третій
Щире серце!
Четвертий
Його батько вмер за нас!
П’ятий
Він сирота!
Шостий
Сирота! Бідний сирота!
Сьомий
Не дамо погибати Герцикові!
Самі погибнемо за його!
Один з хлопців
Лучче смерть, ніж наруга, – говорили діди наші.
Народ турбується; шум, шепітня.
Анастасій
Пан Герцик! Нащо ти людей турбуєш?
(Продовження на наступній сторінці)