Кухман (прочитав). До перевірної комісії. Од службовців і робітників нашої установи. Заява. Недавно член партії т. Брус, бувши на розмові у завідателя нашої установи т. Радобужного, висловився так, що нібито товариш Радобужний вижив з установи всіх розумніших за його, ініціативних співробітників і обсадився облесниками, похлібцями, підлизами, потакачами. Яко члени профспілки ми висловлюємо з приводу цього наш протест і питаємо: чи може бути в радянській системі така установа взагалі і чи може казати таке про службовців член партії? (Подає заяву).
Голова (до Бруса). Говорив таке?
Брус. Казав, але не про всіх. Будь ласка, почисліть, скільки там підписів?
Голова. Шість.
Брус. їх авторів я й мав на думці.
Радобужний. Маю запитання! Чому товариш Брус, рисувавши перед нами свого біографічного маршрута, не довів його до моєї квартири, а в революційному не показав, як він боровся за новий побут? Адже ж півроку товариш Брус кохався нищечком од мене, потай од усіх з моєю дружиною. Чому за цей романтичний, побутовий маршрут ні слова не сказав товариш Брус?
Голова (до Бруса). Погано. Чому не сказав?..
Брус. Покохав — це факт. Не сказав, бо знав, що за це скаже товариш Радобужний, хоча він і пропонував мені завчора помирну. А от що про це я раніше не сказав"— це моя провина.
Голова. Ще хто має що сказати на товариша Бруса?... Нема?.. Товариш Радобужний! Ваші маршрути!
Радобужний. Народився року 1895-го, на селі, батько незаможник-селянин, жив завжди у злиднях, їздив і орав лише своїми батьківськими... Мій маршрут — хата, поле, трохи школи, був за пастушка... потім... за писарчука. Пішов до міста шукати кращої долі. Найшов її — в сінях земської управи. Був за кур'єра, потім земським почтарем. Склав іспита на "частного поверенного", одружився. Революційний маршрут: партія есерів — вісімнадцятий рік, тюрма (півроку), комуністична партія — дев'ятнадцятий рік, сім місяців подполья. Денікінці спалили хату, викололи батькові очі. Тату, скажіть, за що вам викололи денікінці очі?
Старий (покірливо). Ти ж знаєш, сину... Навіщо його згадувати... Радобужний. Скажіть.
Старий. Ну, за тебе... Переховував тебе, а вони за це й викололи, й хату спалили.
Г о л о с. А довго ви переховували і де?
С т а р и й. Та щось місяців з п'ять, а то й шість буде. На горищі, в клуні, в копах, на баштані. Було того ховання та поневіряння...
Радобужний (перебив). Викололи очі!.. Від 1920-го — завідатель підвідділу, від 1923-го — завідатель установи.
Голова. Хто має щось сказати про товариша Радобужного?
Брус. Що Радобужному на розмові казав, те ж скажу і комісії, з додатком. Коротко. Формулою. Радобужний є квадратовий корінь з двох партіксів плюс з одного бюрократичного ігрека плюс з трьох міщанських зетів. Числову, реальну вагу цих невідомих я визначив точно в своїй заяві, за винятком двох партіксів. Певен, що комісія визначить їх більш точно, взявши на увагу такі дані...
Голова. Як маршрут з горища через копи на баштан? Гаразд! Не хвилюйтесь, товаришу Брусе! Ще хто має сказати?
Десь позаду озвався непримітний Шайба:
— Я ось. (Вийшов наперед).
Радобужний (гірко). Як це ви сюди попали?
Ш а й б а. А так, як і ви. Партія велика — з усіх боків зайти можна. Та тільки я без всякої шкоди зайшов до партії, і це протокольно. Крім того, й не сам. Товаришу село! Ану вилазьте!.. Ось що, товариші. Скажу небагато, бо ще не вмію багато сказати. Куди веде нас ленінський маршрут? До школи, до соціалізму і так далі? Так? — Так! Товариш село ходить цим маршрутом три роки, б'є ноги, а товариш Радобужний ну ніяк не хоче підійти цим маршрутом до села, дарма що добре знає дорогу. А от товариш Брус зразу підійшов.
Клим (висунувсь з-за спин). По-шефському, спасибі їм. Завтра купуємо дерево на школу.
Шайба. Все!
Голова (до Радобужного). Скажіть, товаришу Радобужний, ви з своєю дружиною у злагоді жили? Любили? Поважали?
Радобужний. Так!
Довго не наважувавсь, нарешті підвівся старий. Голосно:
— Товариші партія! У вас є програма, а у мене старий бог, та й простіть мене! (Повернувся до сина). Сину! Навіщо ти кажеш, що в злагоді жив і любив, коли ти... од неї перелазив до другої, до Тані ось... Через закон, як через тин, перелазив. Ну, перелазив, з ким не буває. Та навіщо неправду казати, коли усі тут правду кажуть! Товариш Брус он признався, про тебе так грамотно, так хороше сказав... Полагодьтесь, помиріться якось!.. А ще я хотів просити вас, товариші партія, не вилучайте Андрія за мене, за те, що, бува, не вдержусь та часом і гайну з дурного розуму до церкви... Бо, бачте, старий я. На село б мені. На селі хочу померти, а то у вас тут, либонь, і кладовища камінні.
Голова. Товаришу Радобужний. Дозвольте поки що одібрати у вас партквитка. Підкреслюю: поки що... А вам, товаришу Брусе, доведеться нам усім колективом вписати догану... А товариша Овчара, хоч і мертвий він,— дозвольте нам, товариші, викреслити з партії...
Шайба. Ось що... Подумав я оце... Запишіть там мене у кандидати до партії. Протокольно кажу.
Голова. Після перевірки — будь ласка!