Л у к а. Першою не черзі знов стала хто? Здається, буржуазія.
Г о л о с О в р а м і в. Сполучаю.
Тріщить телефон.
Л у к а (бере трубку). Г а м а р я нема. Ви ж його викликали. Як не кликали?.. (Аж хитнувся). Не вдавайтесь у паніку! Що?.. У монастирі дзвонять?.. Що?.. Кавалерія? Спиніть! Зараз висилаю з ревкому загін! (До дверей). Одкопану зброю однесли чи ще?
Г о л о с. Ще.
Л у к а. Занось сюди! (Вилазить на стіл. До черги, до всіх). Товариші! Як чуєте, що? Першою на черзі стала буржуазія. Вона силою вдерлася. Вона хоче що?.. Ще раз заступити нам дорогу до соціалізму. Хто хоче боронити своє місце в черзі по землю, по хліб, по машини, по букварі, по культуру — становись у чергу по що?.. По зброю! Хто перший — підходь!
Хтось підходить перший. За ним хочу стати я, але мене одтискує якась шинеля. Я даю їй місце, потім другому, третьому. Нарешті, після п'ятого, я хапаюсь за рушницю — дехто стає неохоче. Дехто тікає, одверто або крадькома.
Л у к а. Становись!
Ми шикуємось.
О в р а м. Становись, хто має ноги, хто ж не має — лізь!
Л у к а. Телефон?
О в р а м. Не працює.
Л у к а. Значить, біля його хтось працює. Товариші! Май на увазі що? Наш фронт на всі чотири сторони. Ворог на класових позиціях, себто де? Скрізь. Напрямок наш — соціалізм, візьми втямки! Революційним кроком...
Ми йдем за Лукою, сходами, на вулицю.
8
С т у п а й сам:
— Дак втретє ж і тепер востаннє. Чуєш, Т а р а се? Востаннєі Яка ж вона буде?
Д р у г и й гарматний вистріл.
(С т у п а й у розпачі). От не дадуть, не дадуть доворожити. (Розгортає книжку, читає). "Поховайте та вставайте!" (Біжить без шапки, піднявши щитом книжку).
9
Став С т у п а й на перехресті. Вагається:
— Ну от... Добре тобі було писати — "повстаньте", а | як мені повстати? Куди йти, на чию руч стати — їй-1 богу, не знаю! (Думає). Оце справді — ні сюди, Микито, ні туди, Микито. Ішли ляхи на три шляхи, а козаки на три поля. Піти на червоне, хоча ні. "У запорожців на білих корогвах тілько червоні хрести", — писав Куліш. Піти під жовто-голубий — знов-таки у запорожців не було. А запропонувати червоний і стьожечки. Хіба ж зараз послухають!..
Постріл. Падає збитий кулею цвіт. С т у п а й піднімає його. '
Що ви робите? Отак і на мойому хуторі, їй-богу, позбивають увесь цвіт. Кулями поклюють землю, пшеницю, повибивають соняшники.
Постріл.
Ще вб'ють. Піду краще на третє поле, як наказувала М а р и н а . До себе на хутір. Сховаюся і пересиджу цю революцію, а там видно буде, до кого кристати. (Тікає).
10
О в р а м (повзе). От мені б тепер ноги...
Пробігає кілька червоногвардійців. Один кричить; "Хтось у тил нам б'є! Тікай!"
Далі смерті не втечеш! Стійте!
Набігають контрповстанці. Оврам сидить. Біля нього спиняється А н д р е.
А н д р е (гукає). Заберіть! (Показує на Оврама). Контрповстанець (на Оврама). Ану, ти! Вставай!
О в р а м. Не діждете, щоб я встав...
11
З ґанку Пероцьких тихо падає додолу червоний прапор. Хто його скинув — не видно. Натомість звисає жовто-блакитний. Хто його чіпляє — не видно.
12
Назустріч А н д р е виходить М а р и н а з букетом квітів. Почувши дзвона:
— Ніби Великдень. Кажуть, що коли вас зустрів монастир, ви там виголосили: "Хай живе Іванова дзвіниця, а над нею Північна зоря". Це значить Росія?
А н д р е (серйозно і твердо). Так.
М а р и н а . Ну, а за Україну чом лицар промовчав?
А н д р е. Обминемо!
М а р и н а (іде і гостро, допитливо дивиться йому в очі — жартує чи ні). Україну?..
13
З ґанку Пероцьких падає додолу жовто-блакитний. Хто його скинув — не видно. Натомість має трикольоровий. Хто його чіпляє — не видно.
VI
1
На вулиці Пероцьких рух. Біля дому збирається публіка. Святочний гомін, вітання — найбільше дами. Цвітуть парасольки. Од церков пливуть урочисті дзвони.
Д а м а. Варваро Михайлівно! Здрастуйте, милая! Друга. Не здрастуйте, а Христос воскрес! Перша. Аж тепер я зрозуміла, як він, бідненький, зрадів, коли воскрес!
Ч о л о в і к д р у г о ї (Зіньчин гість). І все ж таки, рівняючи до більшовиків, його мучили люди!
П е р ш а. Ах, не кажіть! Я сама була ці три дні немов у домовині.
Д р у г а. Милая! Я була труп!
Ч о л о в і к п е р ш о ї (теж Зіньчин гість). Так! Вони загнали нас у льохи, вони хотіли зробити з нас трупи, а з наших домів — домовини, але дуже дивно, що їх за це думають судити, як людей!
Д р у г а. Хіба ще мають судити?
З і н ь ч и н г і с т ь. Уявіть собі — перед тим, як розстріляти, думають іще судити.
П р о ф е с о р. Знов лібералізм! Знов реформи!
2
Четверо несуть на носилках О в р а м а. Побачивши натовп, він командує на носіїв:
— Ножку, носії! Мене зустрічають парадом. Ать-два! Лєвой! Запевай пєсню!.. Не хочете? Ну так я сам... (Співає приспів з відомої солдатської пісні).
Ой люлі, ой люлі да —
Я вам песєнку спою.
Смир-но! Одвічай, як пролетаріатові! Здорово, буржуазія! Дякую за царську зустріч!
В и г у к и. Який цинізм! Яке нахабство!
О в р а м. А тепер виносьте мене на престолі
В и г у к и. Як він сміє!
— Заткніть йому рота!
Одна дама хоче штрикнути його в очі парасолькою. Не попадає.
О в р а м. Ах ти ж... Какєтка!
Друга намагається.
Киш, чорне вороння! Я ще не труп. Складіть ваші парасольки. Чи, може, думаєте ревбурю під ними перестояти?
З
Несуть його в зал. Там жде на нього суд.
Голова каже до публіки промову.
— Панове! Сьогодні ми судимо тайного чекіста. Він нас судив по підвалах, здебільшого вночі, без свідків, ми його виносимо на денне світло і на ваші очі. Цей суд ми робимо публічним, навіть широко народним. Більше — ми, позвавши сьогодні на суд більшовизм, даємо йому можливість захищати свої криваві доктрини публічно. Ще більше — ми даємо кожному в цім залі право сказати своє слово за чи проти злочинця. Статую Феміди, символ загальнолюдського суду, що її закопав був більшовизм, ми знову одкопуємо і ставимо на цей стіл. (До Оврама). Підсудний! Ваше ім'я?
О в р а м. Оврам чи Яків — не все одно? Вам же не ім'я розстрілювати!
О в р а м. Ваша професія до ЧК? Оврам. Лазив по тій землі, по якій ви їздили.
Голова. А в ЧК?
Оврам. Та, яку ви визначите.
Голова. Скільки вам років?
Оврам. Від народження тридцять, до смерті — ви краще знаєте, хоча й я не гірше знаю.
Голова. Ви більшовик?
Оврам. Половина.
Голова. Себто?
О в р а м показує на себе.
Ноги не мають значення. Ви більшовик. Тепер скажіть, чому ви не відступили разом з більшовиками, а залишились тут?
О в р а м. Раз ноги не мають значення, то й питання не має значення.
Г о л о в а. Ви хочете скласти провину на ноги!
О в р а м. Навіщо, коли винні ваші голови.
Г о л о в а (шляхетно розводить руками). Ми?
О в р а м. Якби не заварили війни, де одбито мені ноги, я б оце одступив з більшовиками.
Г о м і н. Яке нахабство!
— Цинізмі
Г о л о в а. А от нам відомо, що ви зостались тут на тайні вивідки, за шпигуна. Що ви на це скажете?
О в р а м. А яку ще можна найти роботу за вашого панування? Не стану ж я вішати або вішатися!
Г о л о в а. Але ви не від того, щоб вішати нас... (Викликає). Свідок генерал П е р о ц ь к и й!
П е р о ц ь к и й встає.
Ваше превосходительство, ви маєте слово.
П е р о ц ь к и й. От у це вікно я побачив, як прийшов той — О д н о о к и й і ще двоє, — один у кудлатій шапці. Цей безногий стирчав біля ніг, — і показав, де я живу і де, певно, заховався Ж о р ж и к. Потім я стояв біля чужого вікна і бачив, як О д н о о к и й вів Ж о р ж и к а. Мій хлопчик, панове, плакав. Ловив у нього руку, щоб поцілувати, а він Ж о р ж и к а одштовхнув. Я не міг більш бути в інкогніто. Я скомандував: на мєстє!.. Мерзавець, стой! Він націлився в мене. Ви розумієте?.. Але набігли другі, не дали й повели мене в їхній штаб.
Г о л о в а. Що ви бачили в їхньому штабі?
П е р о ц ь к и й. Кошмар! Уночі до мене в камеру всадили монаха, і він цілу ніч молився. По-вкраїнському. Ви розумієте, панове! Він не давав мені спати. Між іншим, цей монах мені сказав, що безногий інквізитор забиває гвіздки в погони і за це бере великі гроші. Він себе на все життя забезпечив.
Г о л о в а. Ти забивав гвіздки в погони?
О в р а м. Нащо в погони, коли краще в такі лоби забивати!
П е р о ц ь к и й. Він себе забезпечив!
О в р а м. Так точно. Я себе забезпечив так, що скоро вже не буду безногим жити. Мене до самісінької смерті на руках нестимуть.
Г о л о в а. Ви виказали на Жоржика? Як це вийшло?
Десь з публіки виткнулась 3 і н ь к а:
— Я скажу! Я можу посвідчити — можна? (Показавши на Оврама). Я буду проти нього свідчити, їй-богу! Дозвольте?
Ще суд не похватився, як вона вже почала.
(Продовження на наступній сторінці)