«Я нахиляюсь над безоднею...» Ліна Костенко

* * *
Я нахиляюсь над безоднею,
кричу у безвісті віків:
— А як же ми один без одного
в Сузір'ї Гончих Павуків?

І як же ти один у Всесвіті?
І як же тут без тебе я?!
Впізнай мене в холодній безвісті,
згадай моє земне ім'я!