— Та щоб при тому були і Оверко, і Кулинка, і Орлюк... Я сидітиму, як і тоді сиділа, під вербою, біля своєї брами, а він щоб до самої землі мені вклонився.
— Ні, не так, сього мало буде! А нехай от як буде! В неділю щоб він прийшов до церкви та спершу у бога відмолив свій гріх, а коли люде і піп вийдуть з церкви, так нехай він при всіх нас перепросить тебе і перед людьми, і перед попом повиниться, і дасть слово з старішими людьми поводитися ліпше, ніж досі!..
— Авжеж, так! — додав Василь.— Таки його треба трохи приборкати, вдача у нього недобра, і в святому писанії сказано: "Почти лице старче..."
Явдоха все щось думала і нарешті мовила:
— Добре! Нехай по-вашому... Він перепросить, а я тоді і підпишу мирову! — а сама собі подумала: "Коли б мені тільки через ніч, щоб медок переховати та до Гонкого з'їздити. Тоді я іншої вам заспіваю...".
Але дід Євмен, спостерігаючи її гадки, мовив:
— Ні, так не можна! Одклад не йде в лад... Треба, щоб ти сьогодні підписала...
— Як же, я, дідусю, підпишу, коли я неписьменна...
— А як же ти підписувала вічний лист Гонкому?
— Не я, за мене підписали...
— І тепер так. Я от як приміркував: кажи наймитчаті, нехай воно зараз запряже конячку, та з богом і поїдемо у волость, а Василь привезе туди Походенка. Там ми вас і помиримо, от як!
Явдоха бачила, що Євмен пристав з короткими гужами, одначе вона спробувала ще раз крутнути і мовила:
— Нехай, дідусю, на завтра... Сьогодні я така стривожена, збентежена, що й лиця на мені нема, соромно між люде показатися!
— Байдуже! Доки доїдемо, вітром тебе обвіє, заспокоїшся, і все буде гаразд! Кажи, нехай лаштує! А ти, Василю, іди своє діло справляй! Тут недовго, до обіду й вернемось...
Нарешті Явдоха витягла останній свій запас і мовила:
— А як же, діду, буде з моїми видатками? Хто мені їх верне? Нехай вже я різки йому подарую, а грошам моїм не пропадати!
— Слухай, Явдохо! Ти мене не воловодь! Або сюди, або туди, а не крути! Я знаю, що ти замишлякка, та й у мене голова не гвіздком в тім'я вбита... Я тямлю, куди ти кермуєш, та мене не проведеш! Годі крутити: або зараз поїдемо, або нехай!.. Чуєш? Кажи останнє слово: чи їдеш, чи ні?
— У мене великі видатки були...
— На тім світі чортяка тобі їх верне гарячим вуглям! От що! — промовив сердито дід і так торохнув з серця кулаком об стіл, що аж самовар затанцював на столі...
— Добре, добре, дідусю! Не сердьтесь! Зараз поїдемо! — сказала перелякана Явдоха і веліла Оверкові запрягати коняку.
1897, У Києві
1 Паликопа — церковне свято на честь християнського святого Пантелеймона, що відзначається 27 липня за старим стилем.
2 Іллі вже минуло...— церковне свято на честь біблійного пророка Іллі, що відзначається 20 липня за старим стилем.
3 ..."Ісайю" проспівають! — Тобто обвінчають у церкві
4 Волосожар — українська народна назва зоряного скупчення Плеяд у сузір'ї Тельця.
5 Решетилівські смушки — в районі села Решетилівки (тепер районний центр Полтавської області) в XIX ст. і раніше вироблялися високоякісні смушки (каракуль), які славилися далеко за межами свого району.