О н и с ь к о (до Аристарха). А твоя, Аристарше, навіть на людей не дивиться...
А р и с т а р х. Добре, що хоч мовчить...
Т а р а н. Досить! Урвався терпець! Треба, хлопці, переходити в наступ! Так далі не можна!
К о р н і й. Тут покричиш, а додому прийдеш, ще й поб'є.
А р и с т а р х. Що то з людей зазнайство робить!
Входять Ганна, Уляна, Одарка.
Г а н н а (тихо до жінок). Будемо Устимівну ждати чи...
У л я н а. Вона скоро має бути.
Г а н н а. Заходьте до кабінету, там будемо говорити!..
К о р н і й. Там жарко, краще надворі — літо ж!..
А р и с т а р х. Свіжим повітрям дайте подихать!
Т а р а н. Починайте, коли зібрали! Ніколи нам...
Входить Олена Устимівна.
У с т и м і в н а. Що за гамір?!
О д а р к а. Не хочуть до кабінету йти!
У с т и м і в н а. Не хочуть?.. (Глянула на чоловіків). Гаразд! Проведемо тут. Приготуйте все, що годиться, це ж збори, розуміти треба!
Г а н н а. Все в польному ажурі.
Чоловіки виносять стіл, стільці. Жінки сідають за столом.
У с т и м і в н а. Ми... керівництво... викликали... вас... представників провідних ділянок... нашого складного колгоспного виробництва... щоб вказати вам...
Т а р а н. Завела патефона.
У с т и м і в н а. Хто там заважає? Коли вас запитають, тоді будете говорити! На чому я зупинилась?
Г а н н а. "Щоб вказати вам..."
У с т и м і в н а. М-гу-у!.. Щоб вказати вам і круто звернути вашу увагу на всі неподобства, які ви починаєте допускати!
О н и с ь к о. Вказуйте, послухаємо!
У с т и м і в н а зупинила погляд на Ониськові, довго дивиться на нього, потім на Уляну, потім обидві на Ониська. Пауза.
У с т и м і в н а. Керівництву стало відомо, що не всі чоловіки сумлінно ставляться до доручених їм ділянок нашого складного...
Г а н н а (підказує). Колгоспного виробництва!
У с т и м і в н а. Взяти, наприклад, Оверка...
О в е р к о. Що я вам, у борщ наплював, що на кожних зборах... молотите?
У л я н а. На роботу виходь! Ніхто тобі й слова не скаже.
Г а н н а. Оштрафувати його карбованців на...
У с т и м і в н а. Оштрафуємо!..
О в е р к о (до дитини). Цить, цить, Кирюшо, то тьотя бека. А твій чоловік, Устимівно, багато трудоднів заробив? От і зараз його немає...
У с т и м і в н а. Давайте говорити без натяків!
О д а р к а. Придержи язика, Оверку!
О в е р к о. Слова не дають сказати!
В с і. Дайте слова!
У с т и м і в н а. Говори!
О в е р к о. Я не ходив на роботу три дні — це так! Але сказать, що прогуляв, — брехня! Велика брехня! Діти в мене, двійко, третій Кирюша, обірвалися. Хотів я їм платтячка пошити. Кроїв, кроїв — вісім метрів ситцю порізав, а от не вийшло! Немає до цього діла хисту.
У с т и м і в н а. Ближче до діла!
В с і ч о ло в і к и . Не перебивайте!
О в е р к о. Коли б ви, члени правління, потурбувалися, щоб у колгоспі була швейна майстерня, то мені б не довелося самому шити...
Г а н н а. Може, тобі цілого комбінату захочеться?..
У л я н а. Відкрий майстерню, забажаєте ще й пекарню...
Т а р а н. Бо таки й треба. Поворуши мозком, бухгалтере, кинь на свою рахівницю. Хазяїн щотижня пече хліб, значить, він або запізниться на роботу, або й зовсім не вийде. В колгоспі п'ятсот дворів. Ось тобі п'ятсот чоловік не вийшло на роботу. А в пекарні працювало б три-чотири! Факт! У сусідів давно так заведено!..
Всі чоловіки підтримують.
У с т и м і в н а. Відхиляєтесь від теми сьогоднішніх зборів, товариші!
О н и с ь к о. Прихиляємось, а не відхиляємось!
К о р н і й (піднімає ціпок). Слова!
У с т и м і в н а. Говори!
К о р н і й. Тут про діло кажуть. Не вважаєте ви нас, чоловіків, за повноправних людей.
Г а н н а. Про бур'янець розкажи, що процвітає на твоїй ділянці!..
К о р н і й. Менше в конторі сиди, бухгалтерія! На поле частіше приходь для профілактики, то побачиш, що (раптом гаркнув)... то не бур'ян, а кукурудза!..
Т а р а н. Правильно! Рубай, Корнію, далі!
У с т и м і в н а. Більше самокритики!
К о р н і й. А я тобі хочу цієї самокритики позичити. Сидиш — не підступи, не підійди, а на полі один трактор бігає, а з того трактора, як з цапа, — ні молока, ні шерсті. Он у зарічанців — шістсот гектарів просапних, як і в нас. Але там усе тракторами обробляють. А ви хочете, щоб оці руки все робили? Я вже розігнутись не можу...
У с т и м і в н а. Попереджаю, висловлюватись конкретніше!
О н и с ь к о. Дай чоловікові слово сказати!
О в е р к о. Не затикайте рота!
К о р н і й. Скажи, Устимівно, для чого тобі купили "Волгу"?
У с т и м і в н а. Для оперативного керівництва.
К о р н і й. І допомагає?
У с т и м і в н а. Аякже!
К о р н і й. То й мені хай техніка допомагає!
В с і. Правильно!
У с т и м і в н а. Відхиляємось від теми.
О н и с ь к о. Зараз прихилимось. Взяти хоч би й ферми. Підвісну дорогу скільки вже будуємо? Електродоїлки поржавіли! Валяються на складі, скоро в утиль пора буде здавати! Дайте мені техніку!..
У с т и м і в н а. Самокритики не чую! Більше самокритики!
Т а р а н. Цокотала сорока пугачеві: і про те, і про се, і про Якова, і про всякого, а він їй у відповідь — "пугу"!
О д а р к а. Я тебе так пугукну дома, дверей не знайдеш!
Т а р а н. Мені вже все одно!
Г р и ц ь к о. Діло чоловіки говорять. Живемо, як нелюди. Взяти, приміром, свиноферму: камінь, цемент, свині наче в карцері сидять... Чого б не зробить, як у Максима Орла?
У л я н а. Бо він орел, а ми синиці. Скільки м'яса здаємо державі?
Г р и ц ь к о. Можна й більше здавать. Я підрахував: коли б дядько Аристарх запровадив відгодівлю свиней за новим методом, то вже в цьому році здали б м'яса в півтора разу більше.
К а т е р и н а. Правильно Гриць каже! Я теж рахувала!
О д а р к а. Не підпрягайся, Катерино, бо...
К а т е р и н а. Бо що?
О д а р к а. Сама підеш на ферму!
К а т е р и н а. А я цього і домагаюсь. Набридло мені в конторі мух рахувати.
Г а н н а. Тихше!.. (Встала). Скажіть, чоловіченьки добрі, де були оці ваші пропозиції, коли ви керували колгоспом? Під сукном? Так нічого галасувать! Працювати треба! І так працювати, щоб замінити оту техніку, якої ви не запровадили!.. Ясно?
О д а р к а. І щоб мені ні пари з уст! А будете ледарювати, я вам покажу техніку! І розкажу, як її треба використовувать! Запитань більше немає?!
А р и с т а р х. Єсть! А що, коли одного прекрасного дня держава скаже нам: "І молоко, і м'ясце своє їжте самі, а нам воно не підходить, дороге! Купимо там, де воно дешевше!" Якої ви тоді заспіваєте? Чим трудодень оплатите?
О н и с ь к о. Ганна свої гроші малюватиме.
Т а р а н. З бляхи зробить.
К о р н і й. Картопляники на трудодень роздавати будете?
А р и с т а р х. З такими господарями до ручки дійдемо!
Г а н н а. Мовчав би вже! Штани он підв'язати не вмієш, а туди ж! Господар знайшовся! Геть додому!
У с т и м і в н а. Відхиляєтесь від теми...
К о р н і й. Що, не подобається критика?
О н и с ь к о. Не можете дати відповідь, так ображаєте?
У с т и м і в н а. Тихо! "Постанова правління: за порушення трудової дисципліни...
Г а н н а, ...оштрафувати...
У с т и м і в н а. ...товаришів: Таран та Аристарха...
Г а н н а, ...на три трудодні.
У с т и м і в н а. Корнієві — додатково закріпити...
Г а н н а, ...півгектара буряків.
У с т и м і в н а. Оверка за неподобну балаканину послати на виробку цегли...
Г а н н а, ...на строк до повного комунізму.
У с т и м і в н а. Катерину Чипчину — зняти з посади обліковця і послати на свиноферму".
Г а н н а. Це ще не все!
У с т и м і в н а (поглянула на жінок, читає далі). "Ониська — за підтримку відсталих елементів...
Г а н н а, ...позбавити премії...
У с т и м і в н а. ...і закріпити за ним групу безнадійних корів". Все.
Г а н н а. Збори закриті!
В повній тиші жінки гордовито виходять. По довгій паузі схоплюється
Таран, б'є кулаком об стіл.
Т а р а н. Не бійтесь, хлопці! Ми їх навчимо, як з нас знущатися! До райкому дійдемо! Скаргу напишемо! Там нас зрозуміють! Годі терпіти! Ми — теж люди! Ми — теж лю-ди-и!..
Затемнення
КАРТИНА СЬОМА
Пізній ранок. Тара нове подвір'я. Таран спить у гамаку, прив'язаному
між двома деревами. Спросоння розмахує руками, викрикує. Біля
нього стоїть Онисько, одягнений, як і в першій картині.
Т а р а н. Годі терпіти! Ми — теж люди!
О н и с ь к о. Що ти верзеш? Прокинься.
Т а р а н (схоплюється, очманіло дивиться на Ониська). Що?.. Де?.. Га?..
О н и с ь к о. Вставай! Доки ж спати, вже десята година!
Т а р а н (перелякано). Десята? Боже мій! Це ж я й корову ще не подоїв! Снідать не зварив! Город не прополов! Ох і влетить же мені від Одарки!
О н и с ь к о. Опам'ятайся, що ти верзеш?
Т а р а н. І тісто, мабуть, перекисло... Ще вчора вчинив.
О н и с ь к о (бере рушник, мочить його у воду). Біла гарячка, брат, діло погане! Значить, перебрав! (Виймає пляшку). Нічого, пройде. На, похмелись...
Т а р а н (несамовито). Не показуй мені пляшки, бо...
(Продовження на наступній сторінці)