«Українські птахи в українському краєвиді» Василь Голобородько — страница 14

Читати онлайн збірку Василя Голобородька «Українські птахи в українському краєвиді»

A

    що його чують чабанці увесь довгий день,
    себе називає,
    той, хто скаржиться на щось і цією скаргою,
    що її чують чабанці увесь довгий день,
    себе називає,
    той, хто заводить своє йойкання,
    що й кінця йому немає, а тим йойканням,
    що його чують чабанці увесь довгий день,
    себе називає,
    той, хто заводить своє курникання
    що й кінця йому немає, а тим курниканням,
    що його чують чабанці увесь довгий день,
    себе називає,
    той, хто на щось скаржиться,
    а на що саме, годі розібрати,
    і тією скаргою,
    що її чують чабанці увесь довгий день,
    себе називає
    (як чабанці біля отари увесь довгий день, так і
    ти біля отари увесь довгий день):
    ти — той, хто і біечарик, і обчарик,
    ти — той, хто і пастушок
    (ніби то не чабанці глядять увесь довгий день отару, а
    ти припасуєш отару разом із чабанцями),
    відгадкою таких загадок
    ти — сам увесь;
    ти сам складаєш загадку про самого себе за ознакою:
    той, у кого чорні ніжці —
    твої ніжці чорні,
    ніби ти ковалював усю зиму в кузні,
    твої ніжці чорні,
    ніби ти був ковальчуком усю зиму в кузні,
    твої ніжці чорні,
    ніби ти перебував усю зиму в кузні,
    тому твої ніжці від кузенної кіптяви почорніли
    (а ти хотів би, щоб вони були білесенькі,
    як у твого родича, весняного вівчарика!) —
    ніби твої ніжці від кузенної кіптяви почорніли,
    як темніють за зиму стіни в хаті від диму з печі,
    тож мати, як збирається перед святами білити в хаті,
    каже, що треба білити, бо стіни стали, мовляв,
    чорними, як у кузні:
    ти — той, хто кобалик,
    відгадкою такої загадки
    ти — сам увесь;
    ти сам складаєш загадки про самого себе за ознакою:
    той, хто є дрібненьким пташком —
    ти маєш у складі своїх імен дитячі суфікси:
    ти — той, хто і вібчарик, і обчарик, і пастушок,
    ти — той, хто і йочик, і єбка, і ковалик,
    відгадкою такої загадки
    ти — сам увесь.
    Вівчарику, плакучий вівчарику,
    ти сам складаєш загадки про самого себе за ознакою:
    той, хто подає голос "тінь-тянь-тюнь" —
    ти — той, хто подає голос,
    що нагадує жалібну пісеньку,
    ти — той, хто йойкає,
    ти — той, хто на щось скаржиться,
    ти — той, хто голосом,
    що нагадує жалібну пісеньку,
    скаржиться, що в нього чорні ніжці,
    що він є дрібненьким пташком,
    ти — той, хто йойкає і цим йойканням скаржиться,
    що в нього чорні ніжці,
    що він є дрібненьким пташком;
    ти — той, хто голосом,
    що нагадує жалібну пісеньку,
    той, хто своїм йойканням,
    той, хто своєю скаргою
    скаржиться на те, що в нього чорні ніжці
    (а ти хотів би, щоб вони були білесенькі,
    як у твого родича, весняного вівчарика),
    що він є дрібненьким пташком
    (а ти хотів би бути завбільшки із птаха,
    ім'ям якого ти серед інших імен називаєшся):
    ти — той, хто і йочик,
    ти — той, хто і єбка,
    відгадкою таких загадок
    ти — сам увесь;
    ти сам складаєш загадку про самого себе за ознакою:
    той, хто подає голос "тінь-тянь-тюнь" —
    ти подаєш голос, що нагадує жалібну пісеньку,
    ти йойкаєш,
    ти на щось скаржишся,
    а на що саме годі розібрати,
    ти на щось скаржишся
    ти як заведеш своє йойкання,
    то й кінця йому немає,
    ти як закурникаєш свою скаргу,
    то й кінця їй немає;
    ти — той, хто голосом, що нагадує жалібну пісеньку,
    скаржиться шо в нього чорні ніжці,
    що він є дрібненьким пташком,
    той, хто своїм йойканням скаржиться
    що в нього чорні ніжці,
    що він є дрібненьким пташком,
    той, хто довгим, що й кінця йому немає,
    йойканням скаржиться
    що в нього чорні ніжці,
    що він є дрібненьким пташком,
    той, хто довгим, що й кінця йому немає,
    курниканням скаржиться,
    що в нього чорні ніжці
    (а ти хотів би, щоб вони були білесенькі,
    як у твого родича, весняного вівчарика),
    що він є дрібненьким пташком
    (а ти хотів би бути завбільшки із птаха,
    ім'ям якого ти серед інших імен називаєшся):
    ти — той, хто закури ик,
    відгадкою такої загадки
    ти — сам увесь;
    ти сам складаєш загадки про самого себе за ознаками
    той, хто подає голос "тінь-тянь-тюнь" —
    ти подаєш голос, що нагадує жалібну пісеньку,
    ти йойкаєш,
    ти на щось скаржишся.
    ти на щось скаржишся,
    а на що саме, годі розібрати,
    ти на щось скаржишся,
    ти як заведеш своє йойкання,
    то й кінця йому немає.
    ти на щось скаржишся,
    ти як закурникаєш свою скаргу,
    то й кінця їй немає,
    ти на щось скаржишся,
    а на що саме, годі розібрати,
    ти на щось скаржишся,
    а кому саме, про це знають чабанці,
    які увесь довгий день чують
    твою довгу жалібну пісеньку,
    що й кінця їй немає;
    (доки ходять чабанці біля отари на узліссі, доти й
    ти заводиш свою скаргу виспівувати-вимовляти,
    а як підуть чабанці із отарою до кошари, то й
    ти перестаєш свою скаргу ви співувати-вимовляти);
    ти — той, хто голосом, що нагадує жалібну пісеньку,
    що її чують чабанці увесь довгий день,
    скаржиться, що в нього чорні ніжці,
    що він є дрібненьким пташком.
    той, хто йойкає і тим йойканням.
    що його чують чабанці увесь довгий день.
    скаржиться, що в нього чорні ніжці,
    що він є дрібненьким пташком,
    той, хто довгим своїм йойканням,
    що Й кінця йому немає,
    що його чують чабанці увесь довгий день,
    скаржиться, що в нього чорні ніжці,
    що він є дрібненьким пташком,
    той, хто довгим своїм курниканням,
    що його чують чабанці увесь довгий день.
    скаржиться шо в нього чорні ніжці,
    що він є дрібненьким пташком,
    той, хто своєю скаргою на те,
    що в нього чорні ніжці,
    що він є дрібненьким пташком,
    скаржиться шо в нього чорні ніжці,
    що він є дрібненьким пташком
    (як чабанці біля отари увесь довгий день, так і
    ти біля отари увесь довгий день):
    ти — той, хто і вівчарик, і овчарик,
    ти — той, хто і пастугиок
    (ніби то не чабанці глядять увесь довгий день отару, а
    ти припасуєш отару разом із чабанцями),
    відгадкою таких загадок
    ти — сам увесь.
    Вівчарику, плакучий вівчарику,
    ти — той, хто подає голос "тінь-тянь-тюнь" —
    ти — той, хто подає голос,
    що нагадує жалібну пісеньку,
    через те, що у тебе чорні ніжці,
    через те. шо ти є дрібненьким пташком,
    ти — той, хто йойкає,
    через те. шо в тебе чорні ніжці.
    через те, що ти є дрібненьким пташком,
    ти — той, хто скаржиться,
    через те, що у тебе чорні ніжці,
    через те, що ти є дрібненьким пташком.
    ти — той, хто заводить свій йойкіт,
    що й кінця йому немає,
    через те, що у тебе чорні ніжці,
    через те, що ти є дрібненьким пташком,
    ти — той, хто як закурникає свою скаргу,
    що й кінця Ш немає,
    через те. що у тебе чорні ніжці,
    через те. що ти є дрібненьким пташком,
    ти — той, хто скаржиться
    через те, шо в тебе чорні ніжці,
    через те, шо ти є дрібненьким пташком,
    ти — той, хто скаржиться,
    через те, шо у тебе чорні ніжці,
    через те, що ти є дрібненьким пташком,
    чабанцям, які увесь довгий день чують
    твою довгу жалібну пісеньку,
    що й кінця їй немає, тому
    ти сам складаєш іще одну загадку про самого себе
    за ознакою:
    той, хто ховається від людей, щоб його не бачили,
    той, хто хоч і мостить своє гніздо на землі у хащах,
    але над ним вивершує ще й покрівлю, —
    щоб стало його гніздо маленьким курінцем,
    щоб стало його гніздо курінцем у курені хащів,
    щоб у ньому ховатися від людей, щоб його не бачили,
    щоб ховатися
    через те, що у тебе чорні ніжні
    (а ти хотів би, щоб вони були білесенькі,
    як у твого родича, весняного вівчарика),
    через те, що ти є дрібненьким пташком
    (а ти хотів би бути завбільшки із птаха,
    ім'ям якого ти серед інших імен називаєшся),
    щоб ховатися у маленькому курінці свого гнізда, що
    ти його мостиш у гущавині лісу, у лозняку в лузі,
    ти отакою звичкою влаштовувати гніздо
    себе називаєш:
    ти — той, хто позиняк,
    відгадкою такої загадки
    ти — сам увесь.
    Вівчарику, плакучий вівчарику,
    будь загадкою про самого себе
    наперед за ознакою:
    той, хто подає голос "тінь-тянь-тюнь",
    той, хто подає голос, що нагадує жалібну пісеньку,
    той, хто йойкає,
    той, хто на щось скаржиться,
    а ми за такий голос тебе називатимемо,
    а ми за тими назвами тебе усього відгадуватимемо;
    будь загадкою про самого себе за ознакою:
    той, хто подає голос "тінь-тянь-тюнь",
    той, хто подає голос, що нагадує жалібну пісеньку,
    той, хто йойкає,
    той, хто на щось скаржиться,
    а на що саме, годі розібрати,
    той, хто на шось скаржиться,
    той, хто як заведе своє йойкання,
    то й кінця йому немає,
    той, хто як закурникає свою скаргу,
    то й кінця їй немає,
    а ми за той голос,
    що нагадує довгу жалібну пісеньку,
    тебе називатимемо,
    а ми за тією назвою тебе усього відгадуватимемо;
    будь загадкою про самого себе за ознакою:
    той, хто подає голос "тінь-тянь-тюнь",
    той, хто подає голос, що нагадує жалібну пісеньку,
    той, хто йойкає,
    той, хто на щось скаржиться,
    а от на що саме, годі розібрати,
    той, хто на щось скаржиться,

    (Продовження на наступній сторінці)