«Сироти» Юрій Федькович

Читати онлайн поезію Юрія Федьковича «Сироти»

A

1 c.

    На зарінок сонце гріє,
    Де ся хлопчик з щенєм грає;
    Ци мороз, ци вітер віє —
    Щенє, хлопчик не питає.

    Ба і сонця ще не видко
    З-поза світла, з-поза хати, —
    Хлопчик кличе на песєтко
    Та й ідуть обоє грати.

    А хоть сонце не світило,
    Хлопчик мусить з щенєм грати,
    Бо хоть грати їм немило,
    То їх гонить "добра" мати.

    І так грають божа днина —
    Ци мело, ци сонце гріло,
    Бо і хлопчик сиротина,
    Бо і щенє осаміло.

    Другие произведения автора