«Гусятниця» Анатолій Дімаров

Читати онлайн оповідання Анатолія Дімарова «Гусятниця»

A

1 c.

    I

    Придбав гусятницю.

    Він рік за нею полював: умовляв генерала продати.

    Генерал привіз рушницю з війни. Хвалився, що сам Герінг із нею на полювання ходив.

    Не рушниця — гармата двоствольна. Танки такою підбивати, а не гусей. Двометрові стволи. Ложе пудове. Золоті гуси по тому ложі летять. А в кожну гільзу шклянка бездимного пороху влазить. Не кажучи вже про шріт.

    Генерал з неї жодного разу не вистрілив: хотів ще пожити на світі.

    А цьому тільки з нею і полювати. Наїв барило таке, що й трактором з місця не зрушиш. І задниця наче в слона. Для "противєсу". Ще й мав "Мерседеса" шикарного, хороми кількамільйонні. То йому що, з отими голодранцями рівнятись? Які полюють із "тулками", мотузяччям перев'язаними.

    Врешті вмовив. Одвалив десять тисяч зелених.

    Спорядивсь урочисто на відкриття полювання, поїхав.

    II

    Тільки місце зайняв — припекло, куди й царі пішки ходили. "По-большому".

    Вчора ж чаркувались до пізнього. А де чарка, там і наїдків гора. Він і наминав — боявся сп'яніти. Щоб руки не трусилися, коли стане на "зорьку".

    "Хай ти згориш!"

    Метнувся в кущі разом з гусятницею: ану ж качки налетять! І тільки усівся, вони й налетіли. Хмарою.

    Він навскид і смалонув.

    Бабахнуло — земля загойдалася. Трьох крижнів з неба змело. Йому ж плече одбило і до землі припечатало.

    Та якби ж тільки до землі! А то по вчорашній вечері розмазало. Встиг отакенну купу накласти.

    III

    Вертався додому без трусів і штанів. Під регіт мисливців.

    IV

    Продає тепер гусятницю. Дешево. Майже за безцінь. Придбати не хочете?

    Другие произведения автора