ГАЛІКАРНАС — головне місто Карії на узбережжі Малої Азії; тут народився Геродот.
ГЕЛЛЕСПОНТ — протока між Егейським і Мармуровим морями, нині Дарданелли.
ГЕРАКЛОВІ СТОВПИ — протока, нині Гібралтар.
ДАФНИ — стародавнє місто в Дельті Нілу.
ДЕЛЬФИ — давньогрецьке місто в області Фокіна з дуже популярним святилищем Аполлона, де пророкувала піфія.
ДОРІДА — населені дорійськими еллінськими племенами області в Середній Греції, а також на узбережжі Малої Азії.
ЕКУМЕНА — дехто вимовляє це слово як "ойкумена"; за уявленнями давніх еллінів, освоєна людьми частина світу.
ЕЛЛАДА — так греки називали й називають свою батьківщину.
ЕОЛІДА — заселені еолійськими еллінськими племенами області у Фессалії та на західному березі Малої Азії.
ЕФІОПІЯ — або Нубія; африканська країна у верхів'ях Нілу.
ЄГИПЕТ — африканська країна обабіч середньої та нижньої течії Нілу.
ІОНІЯ — населена іонійцями частина узбережжя Малої Азії та прилеглих островів.
ІСТР — стародавня назва Дунаю — його нижньої течії.
КЕРКІРА — еллінський острів на півночі Іонічного моря.
КІЗІК — еллінське місто на південь від Пропонтіди.
КІМА — еллінське еолійське місто на північному заході Малої Азії.
КОРІНФ — одне з найбільших міст на південному сході Пелопоннесу.
КРІТ — великий острів у Середземному морі.
ЛАКЕДЕМОН — те саме, що й Лаконія чи Лаконіка: південь Пелопоннесу, область Спарти.
ЛЕСБОС — острів в Еоліді, біля Малої Азії.
ЛІВІЯ — давня еллінська назва Африки.
ЛІДІЯ — держава в Малій Азії.
ЛІКІЯ — буквально — "Країна Вовків" (південь Малої Азії).
МЕМФІС — грецька назва міста Меннефера, яке тривалий час було столицею Єгипту.
МЕТІМНА — місто на острові Лесбосі.
МІДІЯ — держава, розташована на північний захід від Персії, зі столицею в Екбатані.
МІЛЕТ — місто в Іонії, поблизу гирла Меандру.
МІСІЯ — область у Малій Азії на схід від Еоліди.
ОКЕАН — за віруваннями стародавніх еллінів, річка, яка обтікає всю землю.
ОЛІМП — гора у Фессалії, де нібито мешкали боги.
ОЛІМПІЯ — місто в Пелопоннесі, де щочотири роки відбувались Олімпійські ігри.
ОЛЬВІЯ — або Бористен, Борисфен; грецька колонія на березі Дніпробузького лиману, заснована в VI ст. до н. е.
ПАРСАСТАХРА — греки називали її Персеполем; стародавня столиця Персії.
ПАТРИ — місто на півночі Пелопоннесу.
ПЕЛОПОННЕС — півострів на півдні Еллади.
ПІВДЕННЕ МОРЕ — так лідійці називали Середземне море.
ПІВНІЧНЕ МОРЕ — так називали Середземне море єгиптяни.
ПОНТ — або Понт Евксинський (буквально — "Море Гостинне") — Чорне море.
ПОРАТА — праслов'янська (як писав Геродот — скіфська) назва річки Пруту.
ПРОПОНТІДА — нині Мармурове море.
ПУНТ — країна на західному березі Червоного моря.
САЇС — по-єгипетському — Сай; місто в дельті Нілу.
САРДИ — столиця Лідійського царства.
СІРАКУЗИ — грецька колонія на острові Сіцілії.
СПАРТА — головне місто Лакедемону.
СТРІМОН — річка в Південній Фракії; впадає в Егейське море.
СУСИ — друга столиця Персії.
ТАРАНТ — грецька колонія на півдні Італії.
ФЕРМОПІЛИ — або Термопіли (буквально — "Гарячі ворота"); гірський прохід із Фессалії в Середню Грецію.
ФІВИ — 1) головне місто Беотії; 2) невелике місто у Фессалії, в області Фтіотіда; Фівами греки називали також місто Уасет у Єгипті.
ФІНІКІЯ — країна на східному березі Середземного моря.
ФРАКІЯ — країна на Балканському півострові.
ФРІГІЯ — країна на північному сході Малої Азії.
ФУРІЇ — грецька колонія в Італії.
ХАПІ — єгипетська назва Нілу.
ХЕРСОНЕС ГЕЛЛЕСПОНТСЬКИЙ — півострів — нині Галіполі — в Туреччині.
ХІОС — грецький острів біля берегів Малої Азії.
Власні імена
АБ-МОСЕ — передостанній єгипетський фараон (569—526 рр. до н. е.); греки називали його Амасісом.
АЛІАТТ — син Садіатта, батько Креза, передостанній лідійський цар, VI ст. до н. е.
АЛКМЕОНІДИ — великоможний рід в Афінах.
АНАКСАГОР — давньогрецький філософ-матеріаліст із Афін (500—428 рр. до н. е.).
АНАХАРСІС — так греки називали по-своєму скіфського царевича, який жив у VI ст. до н. е.
АНКРА-МАЙНЬЮ — в перській міфології бог темряви й зла.
АНУБІС — у єгипетській міфології бог потойбічного світу; зображували його з головою шакала чи вовка.
АПОЛЛОН — у давньогрецькій міфології син Зевса, бог Сонця, світла, покровитель мистецтв.
АРДУМАНІШ — один з так зв. Великої Шістки персів, що посадили на престол Дар'явауша після вигнання мідійця-мага Гаумати.
АРІАДНА — донька царя Міноса; допомогла Тесеєві вибратися з Лабіринту за допомогою клубка ниток.
АРІАНТ — скіфський цар VIII—VII ст. до н. е.
АРІСТОН — спартанський цар VI ст. до н. е.
АРТАБАН — брат перського царя Дар'явауша.
АРТАФРЕН — брат Дар'явауша; так само звали й Дар'яваушевого небожа.
АРТЕМІДА — в давньогрецькій міфології донька Зевса, сестра Аполлона, богиня родючості, полювання, покровителька породіль.
АСТІАГ — справжнє ім'я — Іштувегу, мідійський цар VI ст. до н. е.; скинутий з престолу перським царем Курушем.
АФІНА — донька Зевса, богиня мудрості й справедливої війни; на її честь названо Афіни.
АХЕМЕНІДИ — перша династія царів Персії; Ахеменіди були при владі з 558 по 330 рік до н. е.
АХІЛЛ — також Ахіллес, герой Троянської війни, син смертного та богині.
АХУРАМАЗДА — також Амаздахура, Мазда, бог світла й добра, головне божество персів.
БАГАБУХША — він же в Геродота — Мегабіз, один із Великої Шістки, яка посадовила на перський престол Дар'явауша.
БАРДЬЯ — в Геродота — Смердіс, син Куруша, молодший брат Камбіса.
БОРЕЙ — еллінський бог північного вітру.
ВЕРГІЛІЙ — римський поет, автор славетної поеми "Енеїда"; жив з 70 по 19 рік до н. е.
ВІДАРНА — в Геродота — Гідарн, один із Великої Шістки, згодом — сатрап І сатрапії.
ВІНДАФРЕНА — по-іншому — Інтаферн, у Геродота — Інтафрен, один із Великої Шістки.
ВІШТАСПА — в Геродота — Гістасп, батько Дар'явауша, сатрап Персії.
ГАТОР — єгипетська богиня Царства мертвих.
ГАУБАРУВА — в Геродота — Гобрій, один із Великої Шістки перських сановників.
ГАУМАТА — в Геродота — Смердіс, маг-мідієць, який разом із братом Патідзіфом захопив перський престол після смерті Камбіса.
ГЕКАТЕЙ — логограф із міста Мілета; жив у кінці VI ст. до н. е.
ГЕКТОР — син царя Пріама, герой Троянської війни.
ГЕРА — еллінська богиня, дружина Зевса.
ГЕРАКЛІДИ — перша династія лідійських царів; її замінила династія Мермнадів.
ГЕФЕСТ — еллінський бог вогню, покровитель ковальства.
ГІМЕНЕЙ — еллінський бог шлюбу, син Аполлона.
ГІСТІЕЙ — мілетський тиран, спочатку служив Дар'яваушеві, потім підняв проти нього повстання.
ГНУР — по-іншому — Вепр, скіфський цар, син Ліка (Вовка), батько Савлія й Анахарсіса; жив у VII ст. до н. е.
ГОМЕР — сліпий давньогрецький поет, автор "Іліади" й "Одіссеї".
ДАР'ЯВАУШ — третій перський цар (522—486 рр. до н. е.); греки називали його Дарієм.
ДЕВКАЛІОН — в давньогрецькій міфології — син Прометея, чоловік Пірри, пращур нового людського роду після світового потопу.
ДЕМАРАТ — син Арістона, спартанський цар; жив у VI—V ст. до н. е.
ДЕМЕТРА — еллінська богиня хліборобства та родючості, сестра Зевса, мати Персефони-Кори.
ЕЗОП — напівлегендарний давньогрецький байкар; жив у VI ст. до н. е.
ЕЛЕНА — по-іншому — Єлена, Гелена; донька Зевса, дружина Менелая, спартанська цариця, через яку почалась Троянська війна.
ЕОЛ — еллінський бог, володар усіх вітрів; жив на острові Еолія за мідними мурами.
ЕОС — еллінська богиня ранкової зорі, світанку, мати всіх вітрів та безлічі зірок, сестра Сонця й Місяця.
ЕРИНП — еллінські богині прокляття, кари та помсти.
ЗАРАТУШТРА — по-іншому — Зердушт, Заратустра; напівміфічний пророк, засновник стародавньої мідійсько-перської релігії; греки казали на нього Зороастр.
ЗЕВС — головний еллінський бог, цар богів і людей.
ЗЕФІР — еллінський бог західного вітру.
ЗОПІР — син Багабухші, згодом — сатрап Вавілонії.
ІНДИ — народ, що жив на схід від Персії.
ІСІДА — єгипетська богиня, сестра й дружина Осіріса, сестра Сета.
КАМБІС — другий перський цар, син Куруша; правив з 529 по 522 рік до н. е.
КЕРИ — в грецькій міфології — демони лихої смерті, погибелі, нещастя.
(Продовження на наступній сторінці)