«Первоцвіт» (збірка) Олександра Бурбело — страница 7

Зійшлися в герці тут війська кіннотні.
Та що це? Мов тікають козаки...
Кіннота польська мчить невідворотно
На міцний лід підступної ріки
Соломою прикриті ополонки
Ураз зяйнули жахом глибини.
Лютнева крига заскрипіла тонко,
І Речі Посполитої сини
Погинули у темних водах Бугу –
Його Богун, бач, взяв за вояка.
Довірився він річці, наче другу,
І слава про ту битву не змовка.
Отож, тут воював герой Богун,
Де нині шум ріки й зелених рун.
Як Буг, що з плином часу не змілів,
В серцях нащадків – слава козаків!

ПРО ПРАСЛОВ’ЯНСЬКI БОЖЕСТВА
Ще порядкує Коляда,
Рівняючи ярки снігами.
Пора ж весняна, золота,
Як кажуть, вже не за горами.
Почуєте синиці спів
На гілці вишні на осонні,
То зрозумієте без слів:
Ярилові права – законні.
Права на сонячне тепло,
На лагідні весняні квіти,
М’яке, мов килимок, зело
І на жаринь нового літа.

КАЗКА ПРО ВIРШ
Край ріки у квіточці дзвіночка,
Де метелик вишивав сорочку,
В квітці із небесної блакиті
Віршик, як рибалка, кинув сіті.
Бабиного літа павутинки
Восени збирать було не ліньки,
А тепер ось хоче він зловити
Те, на що багате тепле літо:
Відблиски росинок – намистинок
І смарагдові відтінки у травинок,
Барви цвіту, радощі ромашки,
Мелодійність пісеньки у пташки.
А зимою у мороз, завію
Оцей віршик кожного зігріє.

КАЗКА
Казка добра і цікава
Її читають кіт і гава
І ведмедик, борсучок
Ласі теж до казочок.
Тож, казки вони читають
І чимало уже знають:
Про курочку Рябу,
Про царівну-жабу,
Про Колобка і хитру лисицю,
Про гусей-лебедів і їхню сестрицю,
Про вовка і сім козеняток
Та інші казки для маляток ...
Отож, їм цікаво казку читати,
З нею ж бо любо світ пізнавати.

ЩАСТЯ
Я чекаю щастя, наче літа –
Тільки б не розхлюпати тепло, –
Щоб у слово перелить зуміти
Радість, яка губить всяке зло.
Усмішки, як сонячне проміння,
Будять віру в дивосвіт добра.
Ось ще трохи праці і терпіння,
То й настане радощів пора.

ВIДЛИГА
Перша відлига –
вісник весни.
Мокра прозорість
в гілках бузини,
У вітах калини
застигли краплини –
Сльози мовчазних снігів,
щирість без слів.
Легенда про силу щастя
Усміхнулась матінка-земля –
Геєю назвали древні греки.
Ото ж, Персефону-немовля
Принесли до матері лелеки.
В радості зігріла світ теплом,
Ще й достатку від душі вділила.
Й досі щастя бореться зі злом,
І від Геї в щастя божа сила.

СКАРБ
Світ добра і цвіт його веселий
Пізнаю я у людських очах.
Обійди усі міста і села,
Облети їх, мов казковий птах –
Доброта – чеснота України.
Скарб у серці кожної людини.

СЛIДИ ТАРАСА
Іду стежиною Черкаської землі,
Щоб поклонитися слідам Тараса.
Десь поміж трав сховалися малі,
Дитячі ще – країв оцих окраса.
Отут дитям же він ягнята пас,
Чужі ягнята на чужому полі.
А звався бунтівник, або ж Тарас.
І таки правда: не скорився долі!
А то сидів собі у бур’яні
І списував Сковороду тихенько.
Притихло поле, наче уві сні, –
Так билося поетове серденько.
Колись гайнув шукати тих стовпів,
Що підпирають небо над землею.
Щаслива мережа його слідів
Цвіте над Україною зорею.

ВЕРБИЧКА
Маю подругу вербичку –
Мов дівчатко, вербеня –
Сині очі, круглі щічки.
Зустрічаємось щодня.
І жартуємо доволі
Край веселої ріки,
Що аж заздрять нам тополі –
Теж би грались залюбки.
Та дорослість заважає –
Бачиш, виросли які!
Але з них пушинок зграї
З нами бавляться легкі.
Ще й калина білим цвітом
Посміхається до нас.
Вербенятам, усім дітям
І пушинкам – в добрий час!

ГIЛОЧКА
Долонькою на долоньку –
Торкнулася листя клена
Й затримала його доньку –
Гілочку ясно-зелену.
Ще зовсім вона маленька.
Із кучериків-листочків
Для неї веснонька-ненька
Пошила м’яку сорочку.
Татусь-клен узяв за ручку,
Повів до бабусі-неба,
Щоб пораділа за внучку,
Бо жити ж сім’єю треба.
Всміхнулася Україна:
Велика у неї родина!

СЛIПИЙ ДОЩИК
Пливла над полем сміхотлива хмарка
І жартувала з сонцем залюбки.
Аж бачить, внизу дівчинка Одарка
Із лійки поливає огірки.
Регоче хмарка – на очах сльозинки,
Сміється сонце, капають дощинки.
Радіє і дівчатко на городі:
– Хоч дощ сліпий, а стане у пригоді.

ВИШНЯ МАРИНКИ
Достигли вишні-намистинки
В зеленім маєві листків.
Це вишня нашої Маринки –
І зрозуміло все без слів,
Що будуть киселі, компоти,
Варенички і пиріжки.
Адже Мариночка не проти
Усе це їсти залюбки.

КАЗКОВИЙ ВЕЧIР
Зима. Казкові вечори
Вже починаються так рано.
Ось зірка блимнула згори,
Чи все у нас ошатно вбрано.
Ліхтарик місяць засвітив,
І почалося диво з див:
Сніжиночки заблискотіли
Сріблясто, золотаво, біло.
Позапліталися казки
У їх сяйливі мережки.
"Казковий вечір" їх зібрав,
В газеті всі надрукував.
Зашелестіли сторінки,
Оповідаючи казки.

ФЕНТЕЗI
У країні фентезі Дельторо
Падав сніг трояндово-рожевий.
Поспішав нападати, бо скоро
Мав кортеж прибути королеви.
Я ж із дітьми бавилася в сніжки –
Сніг там теплий і легкий, як вата.
Потім ми помандрували пішки
До людей, які вміють літати.
Там я і навчилась цього дива,
Гідного уяви поетеси.
Все Дельторо бачила, щаслива –
Репортаж мій був у їхній пресі.
Я й тепер літаю залюбки,
Як складаю вірші чи казки.

ЗЛИВА
Жарт жартом, а це вже злива!
Ще й чується грім здалека.
Таки Перун має силу,
Перун та ще літня спека.
Природа немов святилище
Праслов’янського бога.
Полий, поливай же ще, –
Просить вербичка-небога.
А дощ шумить з переливами –
Грають крапель цимбали.
Шепчеться з грушами, сливами,
Чи досить води, чи мало?

СОЛОВЕЙКО ЛIНИ КОСТЕНКО
Мої мрії такі, як небо –
Високі, мінливо-гарні.
Чого ще людині треба?
Ось побувала в книгарні.
Terra incognito книги...
Гортаю, не бачу дороги.
А надворі ж відлига!
То й промочила ноги.
Тепер же, як соловейко
Із вірша Ліни Костенко,
Вкриваюся теплим пледом,
П’ю липовий чай із медом.

СНIЖИНКИ
Розкриливши свої пушинки,
Летять, танцюючи, сніжинки
У білих сукенках на диво –
Такі святкові і красиві!
– Хто вам подарував вбрання?
– То ж Дід Мороз – наша рідня.

СНIГУРI
Неначе яблуня в плодах,
Ця берізка в снігурах.
Ой, летіли! Ой, летіли!
Утекли від заметілей.
– Отож, просимо до нас! –
У двір вибіг весь наш клас.
Винесли гостям зернят –
Не страшний їм снігопад.
Вдягла ялинка пуховик
Вдягла ялинка пуховик
З пір’їнок білих неземних.
Сховала рученьки-гілки
В пухнасті муфти залюбки.
— Вона не змерзне в холоднечі! —
Радіє на санках малеча.
Стриба зайчик мiж кущiв
Стриба зайчик між кущів
Вушками пряде.
Гілка хрусне – і присів:
Небезпека де?
Почекає хвилин кілька
І слухає знов:
– Чи не хрусне знову гілка?
Далі я пішов.

ЗАГАДКИ
1. Укрив ведмедеві барліг,
Наче ковдра, білий ... .

2. Не іскринка, не рослинка,
А білесенька .... .

3. На вікні букет мімоз
Намалює нам ... .

4. Глянь! У нашій годівниці
Клюють сало дві ... .

5. У кого рівна-рівна спинка?
Це ж красується ... .

6. Мчать мене аж два коня –
Залишається ... .

7. У засніженім дворі
Рожевіють ... .

8. Чи, бува, не горить гілка?
Наче вогник, скаче ... .

9. Дайте моркву
й капустинку –
... аж ковтає слинку!

10. Хоч вогниста – не жар-птиця,
А кумасенька ... .

11. Не просто золотиста намистинка,
А це пшениці спілої ……

12. Нас годує всіх воно –
Золоте, смачне ……

13. Ми в поході кілька діб.
Нам підтримка – білий …

14. Усміхнувся ситий Гліб:
– Найсмачніше в світі – ……

15. Українська наша доле,
Ти широке чисте … !

16. Восени лежало голе –
Снігом вкрилось рідне … .

17. І ліси, й степи, й поля –
Українська все … .

18. В космосі вона здаля
Мов блакитний м’яч – … .