— Ти, бачу, Тараску, на здогад мастак,
фантазія — річ непогана,
Та, кажуть, пригощений був неборак
із почту татарського хана.
То ж вірні Коранові люди були,
твердим своїм східним канонам.
І їсти свинини вони не могли —
не велено їхнім законом.
А вже як посунув на нас бусурман —
ми знали його всі слабини:
якщо був загарбник із магометан —
вояки не їли свинини.
Тож східне своє диктували меню,
але наш народ не корився.
Щоб їм насолить — підкладали свиню, —
так, певно, й зворот утворився.
НЕ НА ТЕ РЯТУВАЛИ ДІДИ
Спонукав нас імперський Прокруст [2]
до невірності рідному слову.
В українця зринає із уст:
"Я, ты знаешь, забыл свою мову!"
Як цього зрозуміть молодця,
що не здатен свого розкумекать,
коли навіть заблудла вівця
не забуде по-своєму мекать?
Нашу мову в час горя-біди,
не одної тяжкої навали,
не на те рятували діди,
щоб онуки її забували.
ЗАЛЕЖНО ВІД НАГОЛОСУ
Загадка
Вгадайте словечко — ми будемо раді:
два склади (подумайте, майте терпіння).
Як наголос зробим на першому складі,
то буде синонім до слова насіння.
Умова не стане для вас на заваді,
бо в значенні зміна можлива єдина:
як наголос зробим на другому складі,
то буде синонім до слова родина.
Яке ж це слово?
(Сім'я)
КАЛЕНДАРНЕ СЛОВО
Загадка
Слово є календарне в мові,
є три звуки у цьому слові.
Варто перший лиш звук змінити —
вже напій ми зможемо пити.
Зміним другий — покаже клешні
й поповзе у води тутешні
Зміним третій звук для забави —
буде вже синонім канави.
Не потрапте туди в пітьмі…
Дальші зміни робіть самі
Назвіть основне слово
І похідні від нього.
(Рік, сік ,рак, рів)
ПОДУМАЙ ТРІШКИ
Загадка
Це слово — упряж для тварини
(впрягай і мчи навперегони).
Заміниш звук — і вже знаряддя
для нападу чи оборони.
З заміною і без заміни
це слово знали й наші предки.
Його початок нам підкаже
десята літера абетки.
Яке це слово?
(Збруя, зброя)
СМІЯТИСЯ НА КУТНІ
— Ану, — питає вчитель, —
дослідники майбутні!
Що означає вираз —
сміятися на кутні!
Гриць каже: — Кутня — цвинтар
(це скрізь — місця покутні).
Сміятись там — і значить
сміятися на кутні.
А Федь: — Про смерть говорить
цей вираз, досить грубий,
бо в черепі, звичайно,
видніють кутні зуби.
— Ану, — питає вчитель, —
хто ще як розуміє?—
Засумнівались учні,
ніхто сказать не сміє.
— Тут, — каже вчитель, — треба
різницю в лицях бачить,
коли сміються люди
і коли люди плачуть.
По-різному в людини
видніються крізь губи
при сміхові — передні,
при плачі — кутні зуби.
Самі ж гримаси схожі,
нема чого й балакать.
Сміятися на кутні —
це й означає плакать.
ПОВТОРИ РАЗІВ ТРИ
Скоромовка-жарт
Повтори разів три:
Памір, Армавір,
Гібралтар, Гвадалквівір…
Чи досягнеш ти Ла-Маншу,
язика не поламавши?
НЕМА КОЛИ
Підслухана розмова
З Козина веде козу
Стара бабця у Плюти.
— Сідай, бабо, підвезу!
— Нема часу. Треба йти.
НАЗВ У НЬОГО Є АЖ ДВІ
Загадка-головоломка
Назв у нього є аж дві —
є на -ок і -ях.
Ходить він на голові
й разом — на ногах.
Знайте ще, якщо у вас
вгадувать є потяг:
голий він та водночас
також і в чоботях.
Хто він?
(Гвіздок, він же цвях у чоботі)
ЗАГАДКА З ПІДКАЗКОЮ
Додумайсь, хто вона, й простеж —
у неї особливість є:
що більше з неї ти береш,
то більшою вона стає.
А підказати можу я:
шукай слівце на букву я.
То хто ж вона?
(Яма)
ХОДИКИ
(З мого дитинства)
Ні книг, ні періодики.
Одноманітні дні
І тільки вірні ходики
працюють на стіні
Ох, працьовиті ходики —
як вічні ходаки!
Хто стука в хату: "Хто та-кий?
питають.— Хто-та-кий?"
Ланцюг тоненький з гиркою.
"Цок-цок... а цить-а-цить!"
Підтягнеш гирку — тиркає
і маятник не спить.
Загашуємо ґнотика
в мигтливім сліпуні
Лягаєм спать, а ходики
працюють на стіні
Ідуть ледь-ледь попереду,
і я в досвітній змрок
спішу погнати череду
під їхні цок та цок.
ВИДНО ПАНА ПО ХАЛЯВАХ
Безліч висловів цікавих
чуємо ми всюди.
Видко папа по халявах —
дотепують люди.
Я з дитинства чув цей вираз.
Де набрав він сили?
Та дізнався, коли виріс,
що колись носили
різні чоботи — біднота
й ті, що при мамоні:
бідні — чорні, а панота —
жовті та червоні...
Зносять пришви кольорові
шляхтичі проворні —
їхні служки гонорові
підшивають чорні
І доношують пістряве
(бачать всі сторонні):
пришви чорні, а халяви
жовті та червоні
При смішному перекрої
взуванки тієї
"висвічалися" герої —
служки та лакеї.
У недоносках пістрявих
козиряли всюди.
"Видно пана по халявах!" —
говорили люди.
ПРОҐАВИШ — HE НАДОЛУЖИШ
Загадка
Усі ми рівні перед ним —
і світлі, й темні, й русі
Коли й на місці на однім,
то все одно ми в русі
А він спішить, а він летить,
бо вічності він служить.
Якщо проґавити хоч мить,
то вже не надолужить.
Хто він?
(Час)
СИДІР
Колись єгипетська богиня
Ісіда вздріла дітлахів,
що пасли скот на луговині
і вже не їли кілька днів.
Вона ж — богиня материнства,
із серцем, повним доброти;
отож в пориві доброчинства
взялася їм допомогти.
І в той же самий літній ранок
послала з неба, із-за хмар,
голодним пастушкам сніданок,
свій ісідор — Ісіди дар.
Через Ісідин цей дарунок,
який одержали малі,
вже сидором пастушній клунок
назвали люди взагалі.
Ісідин дар розвіяв вітер —
по всьому світу прогуло;
і слово Ісідор, Ісідор
і на людину перейшло.
І другові чи однодворцю
сказати можем ти і я:
"Сидорку, Сидоре, Сидорцю!" —
назвати звично на ім'я.
Та можемо про дар Ісіди
почуть і в іншому ряду,
коли знайомі чи сусіди
женуть на пашу череду.
Й тепер: із двору вирушає
пастух, а мати: — Сину мій,
а сидора ти взяв? — гукає
(про торбу і про їжу в ній).
ПІД СТОЛОМ І ПІД ЛІЖКОМ
Загадка
Ану, хто вони? Поодинці й гуртом
і з цим поквитайтесь "горішком":
як їсти сідаю — вони під столом,
а сплю — спочивають під ліжком.
(Черевики, чоботи, сандалі і т. ін.)
СОБАКУ НА ЦЬОМУ З'ЇВ
Спритний парубійко в поле йшов косити,
біг за ним собака. Раптом чоловік
їде з поля возом:
— Парубче, куди ти?
— Йду косити жито: день годує рік.
Тут же виявляє вдачу парубочу:
— Прийми воза, дядьку, а то перескочу.
— А що то у тебе, парубче, в торбині?
— Пироги.
— А чом їх так багато там?
Жартувати й далі до смаку хлопчині:
— Як не з'їм — собаці решту я віддам...
Добре наробившись, в пору вечорову,
йде хлопчина з поля, косу — на плече.
Раптом зустрічає чоловіка знову,
що сидить край двору й мотуза суче.
— Звідки йдеш? — гукає дядько
парубчині.
Той скривився, наче з кислого щавлю.
— З косовиці, — каже (жарти інші нині), —
прийми, дядьку, мотуз: не переступлю...
— Що, вдалося, може, хоч півниви втнути?
— Цілу ниву, дядьку!
— Та не може бути!
— А де пироги ті?
— Геть усі поїв.
— А собака де твій?
— І собаку з'їв…
Отже, справа, друзі, у сумлінні й силі
Ось чому нам кажуть про майстрів-трудяк:
він, мовляв, "собаку з'їв у цьому ділі",
тобто має досвід, знає, що і як!
НЕ МИНАЙТЕ АНІ ТИТЛИ
Лине дзвоном величаво
Шевченкова мова:
прочитайте тую славу
од слова до слова.
Не минайте ані титли,
ніже тії коми...
(Продовження на наступній сторінці)