Науково-теоретична конференція "Свято, яке завжди з нами" (доповіді й виступи визначних філософів, економістів, екуменістів, пара — і психологів, історіософів, астрологів, політологів, народних депутатів, гіпнотизерів, деміургів та ін.) — 27 травня, зал засідань міськкому Компартії України, початок о 16 год. Урочиста літургія й новоосвячення церкви Воскресіння — пам’ятки дерев’яного зодчества XVIII ст. — 27 травня, церква Воскресіння в Чортополі, початок о 19 год. Виступ фольклорного колективу "Золоті дримбарі" Чортопільського районного будинку культури — 27 травня, приміщення кінотеатру "Росія", початок о 20 год. Конкурс бального танцю — 27 травня, приміщення кінотеатру "Росія", початок о 20 год. Демонстрація художнього кінофільму "Еманюель-4" (виробництво Франція) — 27 травня, приміщення кінотеатру "Росія", початок о 20 год. 0 год. 30 хв. 28 травня — початок карнавального дійства на площі Ринок: конкурс анекдотів, ораторія "Дух, що тіло пре до бою", вибори Королеви Свята "Суперпанна", перетягування канатів і ковдр, акробатичні етюди, апокрифічні розваги, театральна вистава-містерія "Любов к Отчизні де героїть", танці, жарти, любощі. Святковий ярмарок на площі Ринок і під церквою Воскресіння — 28 травня, з 10 год. Хресний хід до Писаної Скали з виходом на вершину — 28 травня, формування колон при початку вулиці Дзержинського о 13 год. Рок-фестиваль "Презентація трупа" (беруть участь групи "Доктор Тагабат", "Розбиті яйця", "Левіафан", "Оргазм", "Смерічка" та ін.) — 28 травня, околиця Писаної Скали, початок о 15 год. Вечір поезії "Ми є, тому що нас не може бути" — стадіон "Трудові резерви" м. Чортополя, початок 28 травня о 20 год. Заключні акорди свята: величавий мітинг протесту і сакральний бенкет на схилах Річки, омовіння тіл, Великі Вогнища. У програмі Свята можливі сюрпризи.
ДРУЗІ! Воскресіння нашого Духу, а з ним і остаточне визволення стають реальністю. Ми спроможні перемогти і ми переможемо! Веселітеся — розвеселитесь! Слава Україні!
ОРГКОМІТЕТ
Головний режисер-постановник Свята — Павло Мацапура.
Художники-постановники — Кауфман і Кох
ОРГКОМІТЕТ висловлює щиру вдячність і глибоку відданість спонсорам свята: кооперативу "Металіка" (м. Чортопіль), спільному підприємству "Інтерсекс" та особисто панові Франкові Попелю (Швейцарія).
— І що ви тепер на це все скажете, друзі? — Мартофляк обвів усіх запитальним поглядом.
Друзі, які вже мочили вуса переважно у другому кухлі, сказали на це приблизно таке:
— Неслабо!
— Маразм!
— Дурхата!
— Ваш Мацапура, здається, остаточно зшизів, — підсумувала Мартофлякова Марта.
Але всі ці відгуки означали не що інше, як радісне схвалення, і Мартофляк лишився задоволений тим ефектом, який справило на присутніх його майстерне соковите читання.
— Ми з Грицем скажемо навіть більше. Той пан Попель зі Швейцарії, про якого там згадано як про спонсора, — наш добрий товариш. Дорогою сюди він подарував нам по гандону і взагалі обіцяв запросити до Америки, — подав довідку Немирич.
— Справді? — зацікавилася Марта.
— Не хвилюйся, Мартусю, ми обов’язково візьмемо з собою твого чоловіка. До речі, ти сьогодні чарівно виглядаєш, — і Немирич лизнув її в руку.
Марті це було приємно, але вона навіть не подала вигляду:
— Мій чоловік вже має запрошення до Америки.
— Старий, привези мені звідти іграшкового члена, — заканючив Хомський, — пам’ятаєш, у мене був один такий. Його можна наповнювати теплою водою. Але якась погань вкрала його, певно, в гуртожитку…
— Певно, якась дівчина, — здогадався Мартофляк.
— А твій власний ще при тобі? — майже одночасно спитали Немирич і Гриць.
— У цьому можна легко переконатися, хлопці, — зверхньо відповів Хома, — ляжемо сьогодні разом — і переконаєтесь.
— Боюся, що лягати нам просто не доведеться, зважаючи на насиченість програми, — відвів убік від неприємної для Мартусі теми Мартофляк.
— Якщо так, то на біса ми їхали, ще й презервативи з такими труднощами діставали? — скипів Гриць.
— А чи тебе хто просить увесь час валандати по тому святі? — слушно зауважив Хомський. — Знайдеш собі першу-ліпшу суперпанну — і вперед. Кожен з нас вільний у своєму виборі. Невільні люди не створять вільного карнавалу. Хочеш бути вільним — будь ним.
— Я цілком згоден з Хомою, — поважно розсудив Мартофляк, але тут-таки наткнувся на колючий Мартин погляд.
— В якому сенсі? — поцікавилася вона.
— В тому, що коли схочу напитися, то нап’юся — і гаплик!
— Не ображай жінку, старий, вона сьогодні просто казкова, — милосердо втрутився Хомський і поцілував Марту у щічку.
Тим часом Білинкевич, який знав, що йому доручено супроводжувати видатних поетів сучасності, і який знав, що супроводжує їх, цілком не знав, як реагувати на всю цю досить відверту паплянину і тому почувався трохи ні в сих ні в тих. Він, щоправда, пробував усміхатися і розуміюче кивав головою, яка, щоправда, вже починала потроху боліти — чи то від розкішного чортопільського пива, до якого не звик юний комсомольський ватаг, чи то від надміру тютюнового диму, котрий аж виїдав очі. Скориставшися паузою, що на хвилину запала в дружній гутірці, Білинкевич вирішив з’ясувати одне питання, яке, вочевидь, уже давно його мучило:
— А ви не скажете, над чим зараз працює поет Микола Нагнибіда?
— Знаєш, старий, він, здається, помер років тому тридцять, — люб’язно пояснив Немирич. — Проте цілком можливо, що він і зараз над чимось працює, хоча ніяких вістей від нього поки що нема.
— Як помер?! — щиро злякався Білинкевич. — Та він же ще минулого року приїздив сюди з виступами! Я слухав його лекцію в будинку культури…
— Те, що ти зараз кажеш, Іванку, цілком могло мати місце — в певному розумінні поет Микола Нагнибіда вічно живий і всюдисущий, як Крішна, — толерантно відказав Юрко.
Однак, не будучи все ж задоволеним такою відповіддю, Білинкевич продовжив літературну дискусію:
— Він ще потім вечеряв у ресторані "На Ринку", тут, поруч із пивбаром… Замовив собі шніцель по-гуцульськи… І з’їв його…
— Тобто, якщо я тебе правильно зрозумів, ти вважаєш, що то був не дух, а цілком земний чоловік із м’яса й лімфи? — уточнив Немирич.
— Ну так.
— А може, ти сплутав його з якимось іншим великим поетом?
— Та як я міг сплутати, коли особисто замовляв для нього місце в готелі!..
— Тоді це якийсь інший Нагнибіда, теж поет, — висловив припущення Гриць.
— Точно! — зрадів Білинкевич. — Так воно, мабуть, і є!
І тут же він поставив нове важливе для себе запитання:
— А чи правда, що письменника Костюченка в Києві збила легкова машина, чорна "Волга", і він тепер у реанімації?
Марта щось шепнула на вухо чоловікові.
— Йди сама, — відповів той уголос.
— Ну ще чого! — обурилася Марта. — Там ті п’яні морди…
— Не з’їдять тебе, — похмуро вичавив із себе Мартофляк.
— Марто, може, хоч тут я заміню тобі чоловіка, — зметикував Хомський і подав їй руку.
— Порося, — сказала Марта над головою в незрушного Мартофляка і підвелася слідом за Хомським.
За два кроки вони розтанули в сигаретному димі й густому гаморі пиварні.
— Це неправда, що Костюченка збила машина, — продовжив сеанс відповідей Немирич. — Не далі як учора вдень ми з ним пили каву в "Енеї".
— Ви особисто знайомі з письменником Костюченком? — аж просяяв Білинкевич.
— Я кілька разів відтарабанював його п’яного додому на таксі, тільки й знайомства, — позіхнув Немирич.
— А може, ви знайомі і з письменником Розумовським? Над чим він зараз працює?
— Він працює над новим твором, — відповів Немирич.
— Як цікаво! А Петренко вже повернувся з Канади, куди їздив з делегацією від товариства "Україна"?
— Слухай, малий, ти стільки всього знаєш, що мимоволі виникає думка… — мружачи очі, почав Гриць.
— Що вбивати пора, так? — засміявся щасливо Білинкевич і поставив нове запитання: — А вам доводилося бачити публіциста Віталія Коротича? Як він там?
— Непогано, — відповів Немирич.
— А чи скоро вийде у світ остання книжка трилогії Семена Ковтуна?
— Не скоро, — відповів Немирич.
— А чому?
— Брак паперу, — відповів Немирич.
— А я так чекаю третю книжку його трилогії…
— Всі ми чекаємо.
— А ви були на похороні в поета Петра Гаркавого?
— Не був.
— І як пройшов похорон?
— Пристойно.
— А правда, що там виступав сам Задорожний?
(Продовження на наступній сторінці)