Кожного дня я маю честь спілкуватись і працювати з педагогами – учителями, директорами, заступниками. Але найбільше мені подобається спілкування з молодими вчителями. Завжди намагаюся їх підтримати, як колись мене підтримали мої наставники – учителі Глухівського ліцею- інтернату. Про це я ще колись обов’язково напишу.
Спілкуючись із учителями, я завжди роблю нотатки про виклики і проблеми та успіхи, з якими вони стикаються на роботі. І сьогодні я хочу поговорити про те, чому вчитель може плакати. І не тільки молодий.
Якщо ви не плакали на роботі чи своїй подрузі в телефон, то чи ви взагалі вчитель? На жаль, здається, що кожний день приносить нову причину для нещастя в освітньому середовищі. Радість викладання змінилася почуттям страху, тривоги, а іноді й смутку й розчарування.
Від фахівців у галузі освіти часто можна почути, що психологічний стан вчителів ще ніколи не був таким вразливим. Причини, через які в наших школах по всій країні регулярно проливають сльози, зростають набагато швидше, ніж ціни на заправках. Ось кілька найбільш поширених причин, що можуть засмутити вчителів.
1. Челенджі в соціальних мережах
Учителям доводиться не лише дбати про свою міміку, а й постійно бути напоготові та стежити за собою, бо вони ніколи не знають, коли буде запроваджено челендж «дай ляпаса вчителю». Це ніби ми, учителі, стали кульмінацією невдалого жарту. Що сталося з повагою?
2. Скарги батьків у соціальних мережах
Швидкий розвиток соціальних мереж і дистанційне навчання розпочали «війну» проти освіти, тому вчителі часто опиняються в центрі уваги. Батьки послуговуються соціальними мережами, щоб виплеснути свою думку та викрити вчителів перед усією спільнотою через нібито педагогічні помилки.
Зараз це загальноприйнята практика – і це лякає.
3. Токсична позитивність
Так, нині навчання пов’язане з багатьма токсичними проблемами. Учителям вселяють думку, що вказувати на них не варто, бо, мовляв, «Ми робимо це заради дітей», «Діти втомлені, їх треба пожаліти»…
4. Адміністратор кричить: «Підтримуйте себе», водночас вимагає ще один звіт чи настанову про проведення заходу (фотозвіту) на вчора.
Хм…, у мене немає часу на каву з подругою, бо мені треба скласти купу планів і звітів! У вчителів забагато паперової роботи!
5. Фізичне насильство над вчителем
Учителів б’ють, на них плюють і штовхають. Екстремальна поведінка зростає й призводить до негативних наслідків. Не можна ігнорувати неадекватну поведінку та відправляти учнів назад до класу після десяти хвилин їхнього перебування в кабінеті директора.
6. Недостатньо часу на підготовку
Тепер час на підготовку займають наради, заміна на інші заняття, чергування чи конференції. У вчителів немає часу на реальну підготовку. Це означає, що вони повинні багато працювати вночі, – і вони виснажуються. Потім вони кидають роботу...
7. Повернення додому емоційно та фізично виснаженими, а потім ще є необхідність піклуватися про потреби родини, зокрема дітей.
У кого вистачає енергії допомагати власним дітям з домашніми завданнями після того, як він цілий день допомагав учням зі шкільними завданнями? Учитель настільки стомився, що ледве встає з дивана...
8. Нести відповідальність за те, щоб навчати дитину, яка не засвоює програму. Через війну і постійні тривоги діти не засвоюють програму школи.
Ми повинні втиснути минулорічну навчальну програму в цьогорічну. І очікувати чудових результатів?!
9. Приниження через результати тестів НМТ
Так, це відбувається постійно і зазвичай перед усім педколективом. На жаль, наша цінність зводиться до цифр. Хто б не плакав?
10. Цькування вчителів
Так, це справді можливо! Учні таємно записують учителя, попередньо провокуючи його, щоб той відреагував або сказав щось політичного характеру. Це руйнує кар’єру та життя педагога.
11. Немає світла, інтернету, тому діти запізнюються на заняття або пропускають їх, а батьки зляться на нас.
Коли система не працює, саме вчителі є найдоступнішими для отримання купи скарг. Ми ті, кого критикують за все, що не так з освітою. І зараз це явище дуже поширене.
12. Подолання травми «нездобутих знань»
Цькування, жорстоке поводження та нехтування. У нас немає дипломів з психології чи підготовки, але від нас очікують, що ми знатимемо, як вирішувати всі проблеми, щоб допомогти учням навчатися. Доброзичливі вчителі часто страждають через проблеми, з якими стикаються їхні учні.
13. Авторитарна адміністрація
Багато хто з директорів зловживає цим. Вони роблять зауваження вчителям за неточне дотримання планів уроків або за погану поведінку, за погано, на їхню думку, проведений урок чи невчасно заповнений журнал... Якщо у вас є директор(завуч), який здійснює мікроменеджмент, біжіть!
14. Заробітна плата вчителів
Дехто з вчителів може обійтися без підробітку, а багато хто не може. До проблеми нестачі вчителів слід застосовувати прості економічні принципи попиту та пропозиції. Дуже хотілось, щоб держава справедливо оплачувала роботу вчителя. Але розумію, пріоритет – Збройні Сили України! Бо мої діти на захисті.
15. Тяжкість провини. Чому вчителі страждають через законний відпочинок?
Учителі відчувають величезне почуття провини за те, що взяли законний лікарняний або день для навчання (відгул). Наші діти розділені між колегами, і ми не можемо змиритися з думкою про те, що їм доведеться додатково працювати або самостійно працювати вдвічі більше після лікарняного.
16. Нереалістичні очікування. Учителі отримують це від усіх: батьків, які вважають, що їхня дитина єдина і найрозумніша в класі; адміністрації, яка вважає, що вчителі можуть упоратися з усім; учнів, які переконані, що вчитель відповідає за те, як вони навчаються; самих себе, бо вважаємо, що повинні бути всім для всіх.
Тож чи багато вчителі плачуть? Так. Чи є вони через це слабкими людьми? Абсолютно ні!
Педагог – одна з найвимогливіших професій, але люди ззовні часто не поділяють цієї думки. Багато хто вважає, що «робота вчителя легка» і що їхні обов’язки може виконувати будь-хто. Але я розумію, чому вчителі іноді плачуть, бо й сама нині працюю вчителем.
Не дивно, що так багато з нас борються із синдромом вчителя-відмінника, хоча ще так багато людей щодня підкріплюють це переконання.
Так, більшість з нас у деякі дні думають щось на кшталт: «Ого, цей урок провалився» або «Я сьогодні був жахливим», бо синдром вчителя-відмінника є доволі стійким. Дехто з нас – перфекціоністи, але у викладанні немає досконалості. Немає ідеального класу. Немає ідеальної дитини. Немає ідеального вчителя.
Дехто з нас не може перестати порівнювати себе з іншими. Наприклад: «Мені потрібно проводити більше цікавих уроків, ніж у Тетяни Іванівни», «У мене немає друкованих статей», «Діти вийшли з-під контролю», « У всіх інших свої проблеми».
Учителі із синдромом відмінника звинувачують себе в проблемах, які вони не контролюють. Найдивніше те, що інші вважають нас турботливими та компетентними вчителями. Ми пояснюємо будь-який свій успіх зовнішніми факторами, такими як хороший учень/учениця чи везіння.
Чому ми, Боже, такі суворі до себе?
Що робити?
- Успіх вчителя дуже суб’єктивний.
Чи досягне вчитель успіху, якщо у нього тихий урок? Чи, можливо, якщо результати контрольних робіт на високому рівні? Можливо, учитель досягне успіху, якщо його плани уроків довгі, його критерії вивішені на дошці, а кабінет напханий папками? Можливо, справа в усьому перерахованому вище, а можливо, ні в чому з цього. Можливо, учитель досягне успіху, якщо підтримає учня, який цілий день нічого доброго не чув, і він запам’ятає це на все життя. Так, можливо, це саме воно.
- До керівництва закладу.
Шановний директоре, пам’ятайте, як це – бути вчителем! Мікроменеджмент та критика без конструктивного зворотного зв’язку шкодять усій шкільній атмосфері та призводять до того, що вчителі почуваються менш цінними, ніж вони є насправді, що спричиняє синдром відмінника.
Гіперфокус на тестуванні, моніторингах тощо також впливає на моральний дух вчителів та учнів. Натомість треба зосередитися на дитині та вчителі в цілому. Набагато ефективніше підтримувати людей, а не принижувати їх.
- Брак наставників та підтримки.
Дослідження показують, що нові вчителі найбільше страждають від синдрому відмінника в школах без наставництва. Учителям потрібна допомога від лідерів-вчителів, які пройшли через це і можуть запропонувати щоденну підтримку. Натомість у деяких школах є вчителі , які схильні ставити конкуренцію вище за колегіальність. Це вчителі, які дотримуються принципу «У мене все краще», «Подивіться на мене, люди», «А от я…». Біжи, біжи якомога швидше від таких учителів.
- Брак позитиву та визнання.
Я не говорю про спеціальне місце в учительській, бо ви Вчитель місяця. Така система нагородження вчителів часто сприяє синдром відмінника. Однак я говорю про усне визнання та прості вирази подяки. Наприклад, директори шкіл можуть залишати записки з позитивним настроєм, у яких хвалять учителів за їхні сильні сторони. Погодьтеся, середовище підтримки вірусне. Коли адміністрація зміцнює вчителів, це поширюється далі. Учителі підтримують учителів, а учні допомагають учням. Позитивна енергія змушує вчителів почуватися успішнішими.
Як подолати синдром учителя-відмінника?
По-перше, знайдіть своїх людей і тримайтеся за них, як за клей. Вони допоможуть вам пройти через це. Позитивні друзі-вчителі можуть зрозуміти. Вони знають, що сказати, бо самі пройшли через це.
По-друге, вибачте, але я скористаюся модним терміном. Вам потрібно перейти від перфекціонізму до установки на зростання. Не очікуйте досконалості; не чекайте кращих днів. Оберіть одну річ, над якою працюватимете зараз. Не розпорошуйте свої зусилля. Я знаю, легше сказати, ніж зробити. Ведіть щоденник перемог, щоб записувати свої успіхи та боротися з негативними внутрішніми голосами.
По-третє, ви повинні любити себе! Надайте пріоритет своєму психічному здоров’ю, лягайте спати в один і той самий час щовечора, займайтеся улюбленими справами або просто знаходьте час, щоб погладити своїх тварин. Зрештою, відключіть свого внутрішнього критика та подивіться на викладання очима своїх учнів. Діти й батьки суворі, а директор може бути нестерпним. І знаєте що? Ви справитесь із цим. Діти запам’ятають не те, чого ви їх навчили, а те, які почуття ви їм подарували.
«Ти кращий, ніж тобі здається», – скажи це. Вір у це! Живи із цим!
Автор: Алла Рябуха, учитель вищої кваліфікаційної категорії, «учитель-методист».
