С. Захарин: лицензировать уровень или специальность?

Лицензирование деятельности ЗВО должно быть направлено на гарантирование высокого качества образования по абсолютно всем специальностям

С. Захарин: лицензировать уровень или специальность?

Сергей Захарин, Государственный секретарь Министерства образования и науки Украины, доктор экономических наук, профессор.

Вступна кампанія в розпалі. Абітурієнти обирають спеціальності, за якими бажають навчатися, а відтак – обирають майбутню професію. Заклади вищої освіти, аби залучити до навчання якомога більше здобувачів, пропонують навчання за різноманітними спеціальностями. 

Нерідко заклади вищої освіти беруться готувати здобувачів за так званими «непрофільними» для себе спеціальностями. Типова картина: аграрний університет оголошує про набір за філологічними та дизайнерськими спеціальностями, мистецький заклад обіцяє підготувати перекладачів і реабілітологів, педагогічний ЗВО приймає заяви на будівництво, геодезію, землевпорядкування.

Логіку закладів вищої освіти зрозуміти неважко. Чим більше здобувачів вищої освіти прийнято на навчання – тим більший обсяг доходу можна отримати за провадження освітньої діяльності. Закладів багато, абітурієнтів з кожним роком усе менше й менше – доводиться, як то кажуть, «крутитися».

Абітурієнти (можливо, за порадою батьків) подають заяви на «модні» спеціальності, не ставлячи зайвих запитань про матеріальне та кадрове забезпечення освітньої діяльності. 

Виникає парадоксальна ситуація. Заклад вищої освіти може оголосити про прийом на перший курс за будь-якою спеціальністю (окрім регульованих професій), чотири роки збирати гроші за навчання, і лише через чотири роки записатися на акредитацію освітньої програми. Отримавши акредитацію «умовно», можна видавати дипломи. 

Залишається лише два запитання: 1. Чи забезпечують заклади вищої освіти належну якість підготовки фахівців за «непрофільними» для себе спеціальностями? 2. Чи має держава (в особі державних органів) уживати заходів, аби таких парадоксів на ринку освітніх послуг було якомога менше?

Але спочатку – невеличка довідка. 

Освітня діяльність у сфері вищої освіти провадиться закладами вищої освіти на підставі ліцензій, що видаються МОН відповідно до законів України «Про вищу освіту», «Про ліцензування видів господарської діяльності» та постанови Кабінету Міністрів України № 1187 від 30.12.2016 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності». Зазначеними актами встановлено вимоги до здобувачів ліцензії для здійснення освітньої діяльності. 

На підставі вимог Закону України «Про вищу освіту» Міністерство освіти і науки України видало наказ № 673 від  22.05.2020, яким затверджено перелік так званих «регульованих» спеціальностей. У наказі згадано 28 спеціальностей за 9 галузями знань (у тому числі «Право», «Охорона здоров’я», «Ветеринарна медицина», «Міжнародне право», «Цивільна безпека» та ін.). 

Відтак, існують так звані «регульовані» та «нерегульовані» спеціальності. Вимоги ліцензування різні. 

Для того, аби розпочати або проводити навчання майбутніх фахівців за «нерегульованими» спеціальностями (приміром, «Будівництво»), закладу вищої освіти достатньо отримати ліцензію на рівень підготовки (бакалаврський, магістерський, третій рівень). У такій ліцензії вказується загальна кількість обсягу здобувачів, що можуть навчатися на відповідному рівні. Приміром, у «бакалаврській» ліцензії вказується, що заклад може готувати 200 здобувачів, натомість перелік спеціальностей не наводиться.

Тобто, в межах ліцензованого обсягу заклад самостійно визначає перелік освітніх програм із числа «нерегульованих» спеціальностей, а також кількість абітурієнтів, яких можна прийняти на кожну з них. Згодом ця інформація вноситься в ЄДЕБО.

На моє глибоке переконання, такий підхід є, як мінімум, дискусійним. 

По-перше, оголошуючи про підготовку фахівців за «непрофільною» для себе спеціальністю, заклади не завжди мають належний рівень матеріального та кадрового забезпечення, а відтак – не гарантується якість освіти. 

По-друге, на ринку освітніх послуг створюється нездорова конкуренція (непрофільний заклад немов би «відбирає» абітурієнтів у профільного). 

По-третє, створюється життєдайне джерело для демпінгу, оскільки «непрофільний» заклад, як правило, має обмежену кількість ресурсів (зокрема, обладнання) для підтримки належної якості освіти. Відтак, значна кількість абітурієнтів, спокусившись «низькою» ціною, отримує освіту у «непрофільному» закладі. 

По-четверте, у сумлінних закладів знижується мотивація до впровадження сучасних освітніх технологій (зокрема, немає сенсу вкладати інвестиції у новітнє обладнання, якщо абітурієнти, обираючи місце навчання, на це не звертають увагу). 

По-п’яте, можлива ситуація, коли «непрофільний» заклад не зможе пройти акредитацію (як правило, через чотири роки), а відтак – студенти не зможуть отримати документи про освіту (дипломи).

На «регульованих» спеціальностях – логічніше. Ліцензія видається на певну освітню програму. Для того, аби отримати таку ліцензію, заклад уже в момент подання заяви (а не за пів року до видачі дипломів) повинен довести належний рівень матеріального та кадрового забезпечення. 

На мій погляд, доцільна модернізація механізму ліцензування освітньої діяльності закладів вищої освіти. Цей механізм має бути спрямований, в першу чергу, на гарантування високої якості вищої освіти за абсолютно всіма спеціальностями. Переконаний, кожен громадянин має право на отримання якісної освіти, незалежно від наявності або відсутності в державі певного переліку «регульованих» напрямів підготовки. 

Хочу звернутися до абітурієнтів та їхніх батьків. Вибір закладу освіти та майбутньої спеціальності – справа складна і відповідальна. Обираючи місце навчання, зважуйте не лише на легкість вступу та ціну контракту, а в першу чергу – на авторитет закладу освіти та його реальні здобутки (про ці здобутки можна дізнатися з міжнародних та національних рейтингів, офіційного сайту, відгуків роботодавців, оприлюднених біографій видатних випускників, відомих історій успіху тощо). Здобута професія і здобуті знання – це на все життя. Дуже важливо, аби роки навчання в університеті були насичені реальним змістом, у результаті чого майбутній фахівець отримує актуальні компетентності, вміння і навички. 

P.S. У цій публікації відображено лише позицію автора. Висновки та фактичні твердження, наведені у цій статті, не відображають позиції державних органів, установ, організацій.

Освіта.ua
29.07.2022

Популярные блоги
Г. Громко: убранный школьный подвал – это еще не укрытие Нельзя перекладывать ответственность за обустройство укрытий на руководителей школ
Е. Козолуп: образование скоро умрет с таким руководством Высокопоставленные должностные лица достаточно хайпонули на комментариях о начале обучения в очном формате
И. Ликарчук: будем трезвонить звонком под вой сирен? Утраченные или не полученные знания можно восстановить или получить позже, а потерянную жизнь – никогда
В. Онацкий: возобновлять ли очное обучение в сентябре? Возобновление очного обучения – это реальная угроза безопасности участников образовательного процесса
Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
I'm
Цілком доречно! От, наприклад, бувший Чернігівський педінститут, який зараз називає себе НУ Чернігівський колегіум, відкрив цього року набір на Гідротехнічне будівництво і на Агрономію. А якщо згадати ще й Харчові технології з Фармацією, за якими вони вже пару років проводять набір, то думки про якість підготовки спеціалістів в таких університетах постає само собою…