Владимир Зеленый: к вопросу дипломов с отличием

Автор: Владимир Зеленый, координатор сектора профессионального предвысшего образования Научно-методического совета МОН.

Писати цей допис не хотів, але переконався, що треба. Для економії часу на «убивчі» аргументи щодо «душегубства» стосовно дипломів з відзнакою, конспірології, демотивації, і просто «всє ані плахіє, святоє убілі» прошу почитати коментарі до цього допису.

Можна було б і закінчити на цьому, але ми простих шляхів не шукаємо.

Особистий кейс.

Мама в СРСР отримала срібну медаль, бо в атестаті була … одна четвірка. Це я до тих, хто підзабув як зараз «натягують» декому оцінки, щоб втиснутися у омріяні 25% ... четвірок.

Так, я закінчив школу у 1992 році з золотою медаллю (без жодної «четвірки», хоча тоді вже допускався відсоток «четвірок», якщо пам'ять не зраджує). У 1997 році закінчив університет з «червоним» дипломом (без жодної четвірки, про їх відсоток ви в курсі). Далі була аспірантура, кандмінімуми, захист дисертації, але то інша історія (без четвірок і «чорних куль»).

Другу вищу освіту здобув у 2017, отримав диплом ... з відзнакою.

Реклама модератора закінчилася, тепер по суті.

Питання: мені як нікому варто кричати «святотатци, патрошитєлі, погубітєлі!»?

Відповідь: не буду і не збираюсь, і не збирався.

Суспільна матриця, у якій я отримав золоту медаль і перший диплом з відзнакою, була іншою, геть іншою. Від слова взагалі.

Тогочасна золота медаль давала мені право вступити до вишу на підставі співбесіди, що і було зроблено.

Диплом з відзнакою у 1997 ніяких прав при вступі до аспірантури мені не дав (навчався заочно), хіба вплинув на характеристики від кафедри під час навчання та ставлення до аспіранта-заочника як до старанного (свого часу) студента.

У всіх випадках працевлаштування диплом з відзнакою мені нічого не дав.

Що маємо зараз?

Зараз треба вимкнути емоції і дати собі чесну відповідь: куди йде після здобуття освіти випускник?

В ідеалі - на роботу.

Хто його там чекає?

Роботодавець.

Що хоче роботодавець від випускника?

Напишу разом (некоректно): знань, умінь, навичок, сформованих компетентностей, які дозволять без затрат включити вчорашнього студента у виробничі процеси, діяльність у сфері послуг тощо.

Як це звучить на практиці?

«Ми ваші дипломи можемо викидати до урни, бо одразу треба навчати заново», – так звучить типова жорстка заява роботодавця, яка досить часто має під собою підстави.

Ми живемо у суспільстві жорсткої конкуренції, а хочемо формалізації привілеїв, типової для «суспільства з обмеженим доступом».

Задайте собі питання: яким чином у сучасній економіці працює диплом з відзнакою?

В економіці, у якій значною мірою девальвована довіра до якості освіти.

Та роботодавці і так добре знають, чиї дипломи мають цінність, а чиї хоч у золоту парсуну вклади – ніхто не зреагує.

Справедливості ради, одразу пропоную не відкривати ще одну гілку дискусії: про «таких-сяких бізнесменів», які не інвестують в освіту, а вимагають тільки готовий якісний продукт. Це тема окремої розмови і дуже особливої, бо стереотипи не працюють і в цьому питанні.

Окреме питання: чому такий гігантський додаток до диплому?

Прикро вражений самою постановкою питання.

Це щось на кшталт «Чому небо синє, а трава – зелена?»

Якщо хтось з вас мав колись справу з питанням підтвердження кваліфікації у дипломі при виїзді колишнього студента за кордон, той у курсі.

Знову і знову нагадаю: «там» нікого не цікавить диплом з відзнакою. Цікавлять технічні (вимірювані) параметри (наприклад, обсяг кредитів ЄКТС) і компетентності, компетентності, ще раз компетентності. «Портрет» нашого випускника - це і є отой додаток до диплому, це – той умовний QR-код, який роботодавець «зчитує» для розуміння оптимального застосування кваліфікації нашого випускника у себе.

Тому пропозиція видавати дипломи молодших спеціалістів «як раніше» – від лукавого.

Якщо Ви уважно читали допис, то розумієте чому.

Дещо про історію питання.

1. До 2014 р. дипломи з відзнакою регламентувалися Положенням про організацію навчального процесу у ВНЗ. 

2. Положення втратило чинність у зв'язку з набуттям чинності ЗУ «Про вищу освіту».

3. Апокаліпсисом для апологетів дипломів з відзнакою став наказ МОН від 29.12.2020 № 1571. Саме цим наказом нібито «поховано» дипломи з відзнакою.

Почався дикий хайп і хейтерство, а покричати «Шеф, усьо пропало» ми любимо, от і кричимо вже другий день.

Насправді, йде виконання зобов'язань, взятих на себе Україною за підсумками Паризького комюніке 2018 року, зокрема в частині додатку.

Не вдаючись у подробиці: наш випускник має стати «прочитуваним», що полегшить його працевлаштування, мобільність (академічну/трудову тощо) тощо.

Що в цьому поганого?

«Хочемо дипломів державного зразка!» - вимагають адепти «червонодипломного» карго-культу

І тут ми підійшли до найцікавішого: все, що я написав вище, можна було не писати.

Так, бо є норма ч.2 ст.36 ЗУ «Про вищу освіту»:

«2. Вчена рада закладу вищої освіти:

...

10) затверджує зразок та порядок виготовлення документів про вищу освіту, у тому числі спільних і подвійних дипломів (Пункт 10 частини другої статті 36 в редакції Закону № 392-IX від 18.12.2019).

Є норма ч.2 ст.37 ЗУ «Про фахову передвищу освіту»:

«Стаття 37. Колегіальний орган управління закладу фахової передвищої освіти

2. Колегіальний орган управління закладу фахової передвищої освіти:

...

9) затверджує зразок та порядок виготовлення власного документа про фахову передвищу освіту»

Цікаво, що обидві норми «родом» з 2019 р., але помітили тільки наказ 1571 і досить безграмотні публікації деяких медіа.

Цікаво і те, що МОН просто виконує ...закон, але ж крику скільки...

Зокрема, мова йде про ст. 7, п. 1 ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про вищу освіту», а також п. 19 ч.1 ст 13 ЗУ «Про фахову передвищу освіту».

Чи Закон не треба виконувати?

Висновки:

1. Наказ 1571 зараз перебуває на реєстрації в Міністерстві юстиції, по-народному – «на юстуванні». Тому можливі певні зміни у тексті.

2. Вперед, колеги: відобразили у документі про освіту визначений державою перелік інформації і вирішуйте питання (вченою, педагогічною радою) про відображення у дипломі виняткових успіхів Вашого студента.

3. Якщо ми так опікуємося заохоченням старанного/талановитого студента, то є маса способів: розробляємо Положення про преміювання з відповідними наслідками; прописуємо додаткові бали до рейтингу за участь в олімпіадах та інші активності; сприяємо у працевлаштуванні через контакти з роботодавцями; подаємо його документи для призначення стипендії ВРУ, обласної тощо; засипаємо заслуженими грамотами і т. ін.

4. Заповітна мрія Педагога - це Учні/Студенти/Вихованці, які досягли більшого від Учителя. Невже не зрозуміло, що сучасний неспокійний і мінливий світ вимагає при цьому і зрозумілого («зчитуваного») документу, який визначатиме перспективи його власника як на ринку праці, так і в житті, дозволятиме реалізувати траєкторію «навчання впродовж життя» без зайвих дублів і перешкод.

5. Давайте не вмикати істерику, там де її не треба вмикати, критично працювати з інформаційними вкидами. Хайп і хейтерство не пасують людям з дипломами з відзнакою і золотими медалями.

Медіакультура і медіаграмотність мають стати нашими візитними картками, а не «вотетовотффсьо» в стилі «Я дастаю із широкіх штанін дублікатом ценнаго груза».

#Все буде ФПО!

Оригинал