Ю. Гришина: реформирование высшего юридического образования

Необходимо существенно повышать качество высшего юридического образования в Украине

Ю. Гришина: реформирование высшего юридического образования

Автор: Юлия Гришина, народный депутат Украины от политической партии «Слуга народа», глава подкомитета по вопросам высшего образования Комитета Верховной Рады по вопросам образования, науки и инноваций.

11 листопада у Комітеті Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій відбулися слухання на тему: «Реформування вищої юридичної освіти в Україні: проблеми і перспективи». У слуханнях взяли участь понад 130 осіб, у т. ч. перший заступник Голови Верховної Ради України, доктор юридичних наук Стефанчук Р.О., народні депутати України, представники Уряду, Національної академії правових наук України, Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, Комісії з питань правової реформи при Президентові України, члени Вищої ради правосуддя, судових інстанцій різних рівнів, керівники та працівники закладів вищої юридичної освіти та юридичних факультетів інших закладів вищої освіти, представники громадських організацій.

Основним предметом обговорення на слуханнях стала оприлюднена Концепція розвитку юридичної освіти. Вона передбачає істотне підвищення якості вищої юридичної освіти, приведення її у відповідність до вимог ринку праці та викликів, пов'язаних з розбудовою правової держави, забезпеченням верховенства права, захисту прав і свобод людини. Учасники слухань переважно погодилися із зазначеними у Концепції проблемами. Але мали різні думки стосовно шляхів їх вирішення.

У 2020 р. прийом на бакалаврські програми зі спеціальності «Право» здійснювали 173 заклади вищої освіти та відокремлені структурні підрозділи ЗВО. У тому числі аграрні, готельного господарства і туризму, економічні, льотні, педагогічні, технічні, транспортні. 117 закладів вищої освіти та підрозділів здійснювали прийом на магістерські програми. Відповідно 24 та 17 ЗВО здійснювали прийом на бакалаврські та магістерські програми з «Міжнародного права». У багатьох з них немає достатнього кадрового забезпечення та наукових шкіл, необхідних для якісної підготовки правників. Щоправда, далеко не всі з цих закладів набрали студентів.

Як свідчать результати Єдиного фахового вступного випробування для вступу до магістратури, кращі результати демонструють випускники класичних університетів та спеціалізованих юридичних закладів вищої освіти. Рівень підготовки випускників інших типів закладів у цілому є істотно гіршим, хоча деякі заклади не поступаються класичним і юридичним університетам, а окремі їх випускники демонструють високі результати.

Дискусійним є навіть саме поняття вищої юридичної освіти. Чи зводиться вона до підготовки фахівців з тих професій, доступ до яких за Конституцією або за законами можливий тільки за наявності вищої юридичної освіти? Чи є міжнародне право частиною вищої юридичної освіти? Чи може вважатися вищою юридичною освітою вища освіта початкового чи бакалаврського рівня. Або вища освіта магістерського рівня, отримана у закладі зі специфічними умовами навчання?

Незважаючи на те, що термін «вища юридична освіта» широко використовується в Конституції України і законодавстві, його зміст залишається невизначеним і в різних законах трактується по-різному. Але в більшості випадків під вищою юридичною освітою розуміють вищу освіту магістерського рівня за певними спеціальностями (на сьогодні, це спеціальності 081 – «Право» та 293 – «Міжнародне право»). Чи не дивно, що освіта, яка надає одні й ті самі права стосовно доступу до регульованих правничих професій, здобувається за спеціальностями, що належать до дуже далеких одна від одної галузей знань?

Тому багато учасників обговорень реформи юридичної освіти вважають, що «Міжнародне право» слід об'єднати зі спеціальністю «Право» чи принаймні перенести його до галузі знань «Право». Але є і багато противників такого рішення, які звертають увагу на спільність міжнародного права з іншими спеціальностями галузі «Міжнародні відносини».

Результати аналізу результатів Єдиного фахового вступного іспиту для вступу до магістратури свідчать, що у цілому випускники бакалаврату з «Міжнародного права» складають ЄФВВ навіть краще за випускників бакалаврату з «Права». Тому найбільш прийнятним на сьогодні здається варіант перенесення спеціальності «Міжнародне право» до галузі знань 08 – «Право», але із залишенням її як самостійної спеціальності. Водночас необхідно уніфікувати вимоги стандартів цих спеціальностей стосовно результатів навчання, що стосуються базових правничих компетентностей.

Неоднозначним з погляду частини учасників обговорень є рішення щодо запровадження Єдиного державного кваліфікаційного іспиту для випускників магістратури з права, тобто зовнішнього контролю якості юридичної освіти. Є обґрунтовані побоювання багатьох закладів вищої освіти, що далеко не всі їх випускники зможуть скласти такий іспит. Це підтверджують і оприлюднений під час слухань аналіз результатів ЄФВВ.

Висловлювались побоювання того, що запровадження ЄДКІ буде стимулювати надмірну уніфікацію змісту освітніх програм, які університети будуть підлаштовувати під вимоги ЄДКІ. Це абсолютно не так! Варіативна складова в освітніх програмах, звичайно, залишіться.

Лунала також думка, що функцію ЄДКІ цілком можуть виконувати кваліфікаційні іспити для доступу до регульованих правничих професій, а для всіх випускників проведення такого іспиту є недоречним.

Втім, необхідність істотного підвищення якості вищої юридичної освіти - це більш загальна проблема. Вона стосується всіх, хто в тій чи інший ролі буде займатися створенням, застосуванням, аналізом норм права, а не лише майбутніх суддів, прокурорів, адвокатів. Тому консенсус, мабуть, варто шукати не у відмові від ідеї ЄДКІ, а його змісті, який має бути орієнтований на фундаментальну підготовку - загальні принципи і норми права, методи та інструменти професійної діяльності правника.

Також варто використовувати більш різноманітні форми завдань, у тому числі завдання відкритого типу та кейси, які можуть бути згруповані у вибіркові блоки відповідно до основних спеціалізацій.

Частину проблем можна вирішити шляхом проведення ЄДКІ (або його першого етапу) не під час підсумкової атестації, а всередині навчання за інтегрованими магістерськими програмами, за аналогією з іспитом КРОК-1 для медичних спеціальностей, або по закінченні навчання за бакалаврськими програмами, якщо вони залишаться.

Ще одне дискусійне питання - можливість здійснення підготовки правників тільки за інтегрованими освітніми програмами магістерського рівня протягом 5 років. Тобто пропонується припинити підготовку правників на початковому та бакалаврському рівнях вищої освіти. Головним аргументом тут є те, що на ринку праці практично відсутні робочі місця для правників - бакалаврів і молодших бакалаврів.

Неоднозначним є питання про можливість підготовки фахівців з «Права» у закладах зі специфічними умовами навчання. З одного боку, представники таких закладів кажуть про багаторічний успішний досвід такої підготовки. З іншого боку, є думка, що в умовах таких закладів важко сформувати цілісну особистість правника, орієнтованого на захист верховенства права, демократичних цінностей та прав громадян.

Можливо, вирішення цієї проблеми лежить не стільки у площині підготовки правників, скільки в уточненні загального бачення місця таких закладів у системі вищої освіти. Якщо їх існування обумовлено основною місією – підготовкою кадрів для органів державної влади, від яких вони і отримують державне фінансування, то готувати правників для загального ринку швидше за все такі заклади не повинні. Натомість, вони випускають щорічно на загальний ринок тисячі осіб з дипломами, і лише незначна частина таких випускників йде дійсно працювати в правоохоронні органи. Держава витрачає на фінансування таких закладів величезні кошти, ефективність та обґрунтованість якого викликає багато запитань.

Але не дивлячись на таку вагому фінансову підтримку з боку держави, заклади зі специфічними умовами навчання продовжують готувати також велику кількість правників за кошти фізичних та юридичних осіб. Наскільки це корелює з місією існування таких закладів – питання риторичне.

На сьогодні Закон України «Про На сьогодні Закон України «Про вищу освіту», інші норми законодавства містять багато норм, що обмежують права здобувачів і працівників таких закладів порівняно із загальними нормами. Наприклад, Положення про вищі навчальні заклади МВС визначає, що на здобувачів освіти поширюються права та обов'язки, передбачені законодавством для працівників МВС, з урахуванням особливостей проходження служби (навчання) у ВНЗ, а курсанти і слухачі зобов’язані виконувати вимоги Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та правомірні накази командирів і начальників. Це, якщо не унеможливлює, то, принаймні, істотно ускладнює підготовку правників, які б відповідали сучасному запиту суспільства.

Дискутували також питання доцільності залишення можливості здобувати правничу освіту за заочною формою навчання. Думаю, необхідно залишити можливіcть навчатися праву людям, які не мають можливості навчатися очно. Але зміст та структура навчального процесу за заочною формою повинні бути змінені.

Також необхідно надати поштовху розвитку дистанційної форми навчання. Наявність ЄДКІ стане гарантією забезпечення якості юридичної освіти за усіма формами навчання.

Вища юридична освіта є складником вищої освіти. Тому її розвиток в Україні має відповідати загальним світовим трендам. Таким, як забезпечення якості, диверсифікація освітніх траєкторій, змісту і форм здобуття освіти, формування загальних компетентностей і міцної фундаментальної підготовки випускників, необхідних для швидкої адаптації до змін, які відбуваються у світі.

Водночас реформа вищої юридичної освіти має забезпечити людський потенціал, необхідний для правового забезпечення національних інтересів України на основі захисту верховенства права, прав і свобод людини.

Освіта.ua
01.12.2020

Популярные блоги
Д. Коптило: реформаторы не виноваты, что изменений нет Далеко не Клопотенко, Супрун или Гриневич виноваты в том, что перемен к лучшему не происходит
В. Онацкий: репетиторство как альтернатива школе Бороться с репетиторством не стоит, но нужно улучшать образовательный процесс в школах
Олег Фасоля: на сколько же выросла зарплата учителя? Государство не может обеспечить уровень зарплаты, который должен соответствовать статусу педагога в обществе
А. Костюк: Польше нужны таланты, а Украине – нет? Система высшего образования Украины обречена продуцировать массовый образовательный продукт, а не уникальный
Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Нет комментариев