Н. Слободянюк: школы - вакцинированным? (часть 2)

Является ли «должным и необходимым» запрет на зачисление и посещение учебных заведений детьми без прививок?

Н. Слободянюк: школы - вакцинированным? (часть 2)

Автор: Наталья Слободянюк, ОО Демократический Альянс Женщин.

Продовжуємо розмірковувати над питанням рівного доступу до освіти…

З 22 вересня 2020 року на розгляді Верховної Ради знаходиться законопроєкт № 4142 «Про систему громадського здоров’я». Окремі його положення зачіпають інтереси здобувачів освіти, та, на мою думку, мають ознаки дискримінаційних. Правозахисні організації мають придивитись уважніше до того, що відбувається. Тепер деталі.

Згідно з Конституцією та Законом «Про освіту» в Україні мають бути створені рівні умови доступу до освіти. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти. Освіта в Україні має будуватися за принципом рівних можливостей для всіх. Здобувачі освіти мають право обирати форму здобуття освіти. Право на освіту не може бути обмежене законом, крім встановлення особливих умов доступу до певного рівня освіти, професії. Держава захищає права сім’ї. (ч. ч. 2, 9 ст. 3, ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 53, ч. ч. 3-4 ст. 55 Закону).

Дискримінацією слід вважати ситуацію, за якої особа, група осіб за певною ознакою (наприклад, діти без щеплень) зазнають обмеження у користуванні правами і свободами, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є «належними та необхідними». Отже, перед нами стоїть задача зрозуміти, чи є висунуті законопроєктом № 4142 обмеження «належними та необхідними». Адже маємо в пріоритеті право кожної дитини.

Стаття 32 законопроєкту містить наступне: дітям, які не отримали хоча б одного щеплення згідно з календарем щеплень, заборонено відвідування закладів освіти (а також дитячих закладів оздоровлення та відпочинку). Більше того, зарахування дітей до закладів освіти проводиться за наявності відповідного «витягу з медичної картки» (наразі це «довідки»). Лікар видає витяг при умові, якщо дитині проведено профілактичні щеплення згідно з календарем щеплень. Отже, відсутність хоча б одного щеплення згідно з календарем унеможливлює не тільки відвідування, а й зарахування дитини до закладу освіти, а значить, отримання державної освітньої послуги як такої, у будь-якій формі.

Чітких, науково обґрунтованих пояснень такого обмеження / порушення права на освіту (оздоровлення та відпочинок) немає. Ініціатор законопроєкту народний депутат Михайло Радуцький вважає, що усунення з закладів освіти дітей без щеплень необхідне, «щоб не наражати на небезпеку дітей, які провакциновані» (від 30:05 інтерв’ю). Міністерство охорони здоров’я пояснює, що дитина без щеплень може принести до колективу збудника інфекційної хвороби, внаслідок чого інші нещеплені діти можуть захворіти, а щеплені - стати безсимптомними носіями збудника, тобто небезпечними для оточення.

З'являються питання:

  • чому поняття «заражений» підмінюють поняттям «нещеплений»? Адже з відповіді МОЗ ясно, що заразитись (та стати небезпечним) може кожен;
  • яким чином хвора дитина (з симптомами) потрапить до закладу освіти та чому небезпечним (та таким, що потребує усунення з колективу) визнається нещеплений носій, а не носій як такий?
  • як МОЗ пропонує захищати щеплених дітей від зараження в інших місцях скупчення людей (транспорті, магазинах тощо)?

Зверніть увагу, з відповіді МОЗ також випливає, що в колективі можуть знаходитись нещеплені діти. Дійсно, як діючий Закон, так і законопроєкт дозволяють дітям без щеплень відвідувати дитячі колективи, але … за дозволом лікарів. Тобто дитина без щеплень, пропущена за дозволом, не складає небезпеки для оточення? Може, тоді й дитина, яку пропущено за домовленістю, є безпечною? Чи сприятиме законопроєкт вчиненню корупційних порушень та викривленню статистичних даних? Ймовірно, так.

Що буде з тими, кого не «пропустять»? У законопроєкті № 4142 ми бачимо ознаки прихованого примусу до отримання бюджетної медичної послуги з вакцинації: якщо пацієнт / його законний представник відмовляється від вакцинації, реалізуючи своє природне право людини та законне право пацієнта надавати згоду на медичне втручання, пов’язане з ризиком для здоров’я (ст. 3 Конституції, статті 42-43 Закону), його позбавляють іншого законного права - права на отримання державної освітньої послуги. Отже, людину ставлять перед вибором «або – або», що і створює психологічний тиск. А введення заборони зарахування до закладу освіти насправді для батьків дитини не залишає жодного вибору: або проводиш щеплення дитині, або держава звинувачує тебе у невиконанні законних батьківських обов'язків щодо створення умов для отримання освіти, зі всіма можливими наслідками. Саме тому на мітингах проти законопроєкту № 4142 можна бачити плакати про «примус до вакцинації». Це дійсно той шлях, який потрібен Україні?

Розмірковуючи та вивчаючи діючий Закон, законопроєкт (статті 1, 14), ми прийдемо до розуміння, що небезпечними для оточення можуть бути ті, хто заражений інфекційним збудником (хворі з симптомами, носії без симптомів) або був в контакті з джерелами інфекції. Заразитись (і захворіти) може як вакцинована людина, так і не вакцинована. Відповідно виокремлювати небезпечних для оточення слід за наявністю симптомів та результатами відповідних медичних тестів. Отже, норм статті 15 діючого Закону цілком достатньо для створення в закладі освіти безпечного середовища: працівники дитячих закладів зобов'язані вести постійне спостереження за станом здоров'я дітей, а в разі виявлення хворого на інфекційну хворобу - вжити заходів для його ізоляції від здорових дітей та негайно повідомити про цей випадок відповідний заклад охорони здоров'я.

Держава повинна створювати умови, які сприятимуть охороні здоров’я громадян, зокрема безпечні умови в закладах освіти: відповідний мікроклімат у приміщеннях, нагляд за станом здоров’я дітей, виховання гігієнічних навичок, конструктивну комунікацію з батьками. А якщо проведення вакцинації населення в цілому зменшує захворюваність - заохочувати громадян до вакцинації, як до одного із способів профілактики інфекційних захворювань. Чи достатньо зробила держава для того, аби пацієнт та платник податків довіряв їй? Особисто я не змогла отримати з МОЗ навіть офіційних даних про повний склад вакцин, які наразі використовують в Україні для дотримання національного календаря щеплень.

Повернемось до питання, поставленого на початку. Чи можна вважати «належною та необхідною» заборону на зарахування до закладів освіти та їх відвідування для дітей, батьки яких обирають за власним свідомим вибором способи профілактики інфекційних захворювань, дбають про здоров'я та гігієнічне виховання дітей відповідно до своїх світоглядних переконань? Відповідь далеко неоднозначна.

Міністерство освіти і науки та Служба освітнього омбудсмена на даний момент пасивно підтримують заборону відвідування для «дітей без щеплень» - тобто фактично здорових та не заражених. Вважаю, що для цих державних інституцій спроба введення заборони на зарахування до закладів освіти може стати гідною підставою для висловлення незгоди з тим, що наразі відбувається в колі законотворців. Пріоритетом має залишатись турбота про людину та її здоров'я, повага до прав громадянина та платника податків.

Освіта.ua
30.11.2020

Популярные блоги
Д. Семенов: убивает ли бесплатность образования его развитие? Каждая инвестированная в обучение гривна - это не только польза для себя, эти деньги двигают отрасль в целом
Р. Харчук: борьба за ЗНО по литературе необходима Пусть закрываются ненужные псевдоуниверситеты, а ЗНО - это единственное спасение образования
И. Ликарчук: бумажный или электронный журнал? Что изменится в школьном образовании от появления электронного журнала?
А.Мирошниченко: для чего нужны учебники? Талантливым педагогам не нужны учебники, они знают предмет и стремятся преподавать своими словами
Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Нет комментариев