Г. Сищук: опыт сертификации порождает вопросы

Собственные впечатления от участия в сертификации, опираясь на уже двухлетний опыт ее прохождения

Г. Сищук: опыт сертификации порождает вопросы

Автор: Галина Сищук, учитель, г. Харьков.

«В Україні відбувається процес створення незалежної добровільної системи сертифікації педагогічних працівників для підтримки та визнання їхніх зусиль щодо забезпечення свого безперервного професійного розвитку, а також задля підвищення соціального статусу вчителів…» - такими словами починається звіт оціночного дослідження пілотування системи добровільної сертифікації педагогічних працівників в Україні, проведений працівниками Державної служби якості освіти спільно з експертами проєкту «Фінська підтримка реформи української школи» («Навчаємось разом»).

Звісно, де я, а де фінські експерти… Та все ж насмілюсь розповісти про власні враження від участі у сертифікації, спираючись на вже дворічний досвід її проходження.

Головною відмінністю цьогорічної сертифікації стала зміна (або виключення) порядку проходження етапів і відсів після кожного з них. Тобто, якщо перший рік ми проходили всі етапи і мали подолати пороговий бал окремо по кожному, то цього року ті, хто не набрали граничного балу, не могли продовжувати далі. Як на мене, причина очевидна – економія коштів. Навіщо витрачатися на тих, хто має низьку кваліфікацію…

Перший відсів відбувався за результатами вчительського ЗНО.

Як і минулого року, ми мали можливість спробувати свої сили у пробному електронному форматі. Саме ж тестування проводив Український центр оцінювання якості освіти за всіма правилами проведення ЗНО.

Що до формату запитань, можна тільки подякувати. Я маю досвід написання різних контрольних на всіляких конкурсах, і коли з тебе намагаються витягнути визначення термінів чи ставлять досить неоднозначні запитання, єдине, що хочеться запитати в організаторів: покажіть мені ситуацію, у якій я це використаю в класі. А от вчительське ЗНО приємно здивувало практичною спрямованістю запитань, відповідністю програмі та принципам НУШ. Єдиною проблемою на час написання цьогорічного тестування, була неможливість аналізу помилок. Тобто ми не мали доступу до запитань і було досить складно зрозуміти, що саме вчити. Та на сьогодні вже опублікований тестовий зошит. Бери і вчись.

Тому успішність цього етапу можу тільки підтвердити. Він дійсно незалежний, вказує на якість знань вчителя та стимулює до саморозвитку.

Усі ж, хто досяг і перевищив граничну кількість балів, допускаються до наступного етапу – заповнення анкети самооцінювання.

Просто завантажуєте готову анкету, ставите плюсики у відповідних стовпчиках і надсилаєте за вказаною адресою. Скажу чесно, доківський файл я шукала в мережі довше, ніж її заповнювала. Перечитала, вирішила, що занадто вийшла ідеальна, та деякі переставила. Все.

ЇЇ ніхто не аналізує, не повертається до неї наступного року. Не обговорює проблеми. Просто факт її наявності допускає вас до наступного етапу. Минулого року вона мала бути частиною електронного портфоліо вчителя. Та цей (важливий, на мою думку) етап прибрали, пояснюючи це великою кількістю проблем. Я ж сприймала це як стимул для багатьох знайти кнопку on/off на комп’ютерах і, можливо, почати користуватись цим девайсом у вчителюванні. Розвиток – це і є долання ось таких викликів. Прибрали. Забагато мороки з тими вчителями У принципі, карантин цю ситуацію дещо виправив.

Підсумовуючи, вважаю цей етап абсолютно недієвим. Він ніяк не відображає реальну компетентність вчителя і не стимулює до саморозвитку.

Підсумковим етапом вважається експертне оцінювання. Карантин вніс суттєву зміну до його формату. Денне очне спостереження за діяльністю вчителя + інтерв’ювання замінені на дистанційне інтерв’ювання із вирішенням педагогічних ситуацій. Цього року багато уваги приділено розробці методики експертного оцінювання та більше уваги до підготовки експертів. Також надані посібники для підготовки до розв’язування педагогічних ситуацій.

Ніби красива картинка…Чому ж ця Галя незадоволена?

Відповідь знайдете у першому реченні тексту. Якщо ми прагнемо створити дійсно незалежну систему, яка стимулюватиме особистісний і професійний розвиток вчителя, то маємо виключити усі моменти впливу людського фактору на результат.

Проаналізуємо мій досвід.

Результат мого першого експертного оцінювання 46 балів – менше у експертів просто не було можливості поставити, бо вони не мали оцінки «0». Там довга історія, яка вказала на велику проблему – неможливість вчителя захистити себе. Слово вчителя проти слів двох експертів, без доказів, можливості аналізу чи апеляції. Цього року інтерв’ювання записується експертами, і вчитель має можливість переглядати це відео. Це добре, бо і одна, і друга сторона має можливість себе захистити.

Цьогорічний результат 99 балів (максимум 100). Моє перше запитання – чи могла я так саморозвинутись за рік… ні.

До речі, розповідала я більше про роботу з минулим набором, доповнилось тільки дистанційне навчання і формувальне оцінювання (тобто експерти отримували майже однаковий матеріал і відповіді). Суттєвою ж відмінністю було ставлення до мне.

Про перший рік ви почитаєте за хештегами (там досить емоційно – накрило, каюсь). Цього року експертки були дуже привітні, дуже уважно слухали, дали можливість демонструвати і розповідати все, що мені хотілось. Для мене це дійсно було схоже на спілкування однодумців. Єдине, чого я не отримала – того бажаного обміну досвідом. Я просто розповідала про свою роботу. І що далі? Маючи умовний 1 бал для розвитку, можу просто повторювати все на кожній подальшій сертифікації і не паритись?

Також дуже мене турбує ось це очне (минулого року) і дистанційне (цьогорічне) опитування адміністрації. Воно відбувається до спілкування з вчителем і впливає на перше враження. Чи це не про залежність від відносин з адміністрацією?

Отже, етап експертного оцінювання не позбавлений залежностей, і не сприяє саморозвитку.

Так, суттєво змінилось ставлення до вчителя. Але повага і бажання слухати мають бути звичайною справою, а не приводом влаштовувати флешмоб «подякуй експертам».

Фінські колеги рекомендують більше уваги приділяти саме підготовці експертів (як вже ж приїлось це слово!). Та ми з фінами в цьому сенсі у різних світах. Наша соціокультурна спадщина вчить нас задобрювати ревізора, створювати йому особливі умови і розігрувати одноденний спектакль. Я не можу залишити без уваги факт підтримки з боку Державної служби якості освіти України. Директор департаменту акредитації та моніторингу пан Юрійчук і неодноразово розмовляв зі мною телефоном, і о сьомій ранку приїздив на вокзал, щоб викроїти більше часу на спілкування. Цього року також активно ставав на захист експертів. Із такою ж увагою ставилися до вирішення різних проблем, і надавали можливість їх виправити.

Це цінно і зрозуміло, що ніхто не зобов’язаний нікого нянькати. Та все ж це стадія пілоту. Чи буде все це діяти, коли сертифікація стане на потік? Чомусь думаю, що ні. І ми досить швидко повернемось до традицій вирішувати все «за шоколадку».

Отриманий досвід породжує купу запитань…

  • Чи зможе вчитель аналізувати і оцінювати досягнення кожного окремого учня, якщо його намагаються оцінити за загальними критеріями?
  • Чи вмітиме будувати індивідуальну траєкторію розвитку учня, якщо не має можливості будувати власну?
  • Чи дозволить учню рухатись обраним шляхом, якщо сам не відчуває довіри до власного вибору і завжди матиме того «експерта» який вирішуватиме його правильність?

Виходом з цього замкненого кола може стати кардинальна зміна ролі експерта на ментора, позбавивши його функції оцінювання. Якщо почати сертифікацію із спілкування з колегою, заповнити і проаналізувати разом з ним анкету самооцінювання, обрати шлях розвитку, попрацювати у цьому напрямі і у спілкуванні підбити підсумки, то ми матимемо дійсно дієвий інструмент, максимально орієнтований на розвиток.

Без відсіювання процес втратить цінність – тому після цього пропоную писати ЗНО і за його результатами визначати сертифікованих вчителів. Так ми матимемо повну відповідальність за результат саморозвитку і не будемо перекладати відповідальність на третіх осіб.

Вийшло досить багато букв. І зараз мені хочеться зрозуміти одне – чи все це важливо не тільки для мене.

Тому маю до вас прохання.

Якщо ви вважаєте, що я заблукала у своїй наївно-романтичності і борюся з вітряками, напишіть «Галю, розслабся». Тоді я розумітиму, що всі ці проблеми – тільки дія моїх гештальтів, і працювати необхідно із собою.

Та якщо мої думки варті уваги чи ви маєте якийсь інший досвід – розкажіть про нього. Давайте об’єднуватись і творити своє майбутнє сьогодні. Щоб завтра відчувати важливість свого соціального статусу.

Усім здоров'я!

Оригинал

Освіта.ua
09.11.2020

Популярные блоги
Д. Ламза: никто не хочет идти в образование или школа без учителей От Кабинета Министров нет никаких действий по повышению значимости профессии учителя
С. Колебошин: 3000 спартанцев (задача о молодых учителях) 3000 молодых учителей на 15000 школ, в среднем - 1 новый учитель на 5 школ
И. Совсун: как надолго еще хватит запала учителей? Между победителями мировых олимпиад и средним базовым уровнем украинских школ гигантская пропасть
Т. Сердечная: зарплаты у учителей должны быть разные Есть шанс, что когда-то государство сможет оплачивать работу людей, которые работают с его будущим
Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Нет комментариев