Сергей Захарин: о назначении Шкарлета

Нужно разработать нормативно-правовую базу, нормирующую порядок реагирования на обвинения в плагиате

Сергей Захарин: о назначении Шкарлета

Автор: Сергей Захарин, доктор экономических наук, профессор, директор ОО «Науково-дослідний інститут економічного розвитку».

Звинувачення у плагіаті, купівля «джипу» за державний кошт, призначення на урядову посаду через «чорний хід», пікети та «перфоманси» під стінами парламенту та МОНу, нехтування думкою громадськості, негативні відгуки колишніх міністрів (вірніше – міністерок): це лише поверхневий огляд того, що було вкинуто в «інформаційний простір» у зв’язку з призначенням Сергія Шкарлета на посаду т. в. о. міністра освіти і науки. Але розумні люди завжди задовольнялися не лише «підсмаженими фактами», а й вміли читати «поміж строчок». Пропоную свій погляд на події.

2 червня було оголошено, що Сергій Шкарлет розглядається в якості одного із кандидатів на посаду міністра освіти і науки України.

Вранці 3 червня на одному із сайтів з’являється стаття, у якій Шкарлету висунуто звинувачення у плагіаті. Співпадіння? Не думаю.

Виходить, цю статтю писали в ніч з 2 на 3 червня.

До 3 червня Шкарлета ніколи в плагіаті не звинувачували.

На сайті відсутні будь-які вихідні дані – відомості про власника сайту, про його офіційну належність до певної організації, місцезнаходження адміністрації, номери телефонів – жодної інформації.

Цікава тема: у якій країні цей сайт зареєстрований і хто йому надає відповідні технічні послуги. Зробіть перевірку самостійно. Ви будете здивовані, оскільки ця країна – не Україна.

На наступний день, 4 червня, на сайті з’являється ще дві статті, у який наведено нові й нові звинувачення у плагіаті.

У ЗМІ з’явилася інформація, що начебто Науковий комітет Національної ради України з питань розвитку науки і технологій звернувся до народних депутатів України не призначати Шкарлета на посаду міністра. Але на офіційному сайті цієї поважної інституції з цього приводу немає жодних повідомлень. Оприлюднені дані свідчать, що у червні Науковий комітет не проводив жодних засідань. Перевірте самі.

Згодом у ЗМІ з’явилася інформація, що начебто Шкарлет купив собі за кошти університету джип, і дорогенький – за 40 тисяч доларів. На відомих каналах з’являються довгі сюжети з коментарями політиків, які до цього на телеекранах не показувалися.

У середині червня Шкарлет, працюючи ще на посаді ректора Чернігівського національного технологічного університету, скликав прес-конференцію. Ніхто з київських журналістів не приїхав. Шкарлет заявив, що плагіату не допускав, джипу не купував, доларами не розраховувався. Насправді університет закупив два автобуси, трактор, «вантажівку» та косарку згідно відповідного бюджетного призначення, під наглядом Державної казначейської служби. «Вантажівка» купувалася для потреб технічних кафедр. Вона справді «модернова», тому що студенти мають право на якісну освіту. Цю інформацію у ЗМІ не оприлюднили.

Отже, плагіат. Що слід робити в цій ситуації? Чіткої відповіді немає. З одного боку, сайт-викривач не є засобом масової інформації, а відтак – органи влади не мають обов’язку реагувати на його повідомлення. З іншого боку, тема дуже делікатна, хвилює і суспільство, і професійну спільноту, а тому цілком природньо «сторонні спостерігачі» очікували на відповідь.

Читаємо пункт 1 статті 52 Закону України «Про авторське право та суміжні права»: «За захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб’єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції».

На сайті не оприлюднювалося інформації, що будь-який суб’єкт авторського права звертався в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

Наскільки мені відомо, ініціатори «плагіатного скандалу» не зверталися до суду або «іншого органу відповідно до його компетенції».

Виходить, що з правової точки зору плагіат не доведений. А відтак – вважається, що його немає.

Логіка дуже проста: допоки особа не визнана судом вбивцею – вона не вбивця. Допоки особа не визнана судом крадієм – вона не крадій. Допоки особа не визнана судом крадієм чужих текстів – вона не крадій чужих текстів. Винятків з цього принципу немає.

Чинне законодавство про освіту містить вимогу про обов’язок усіх учасників освітнього процесу (у тому числі науково-педагогічних працівників) дотримуватися принципів, стандартів та норм академічної доброчесності. Плагіат – це одне з найсерйозніших порушень академічної доброчесності.

Припис п.8 ст.42 Закону України «Про освіту» вказує: «Порядок виявлення та встановлення фактів порушення академічної доброчесності визначається уповноваженим колегіальним органом управління закладу освіти з урахуванням вимог цього Закону та спеціальних законів».

Якщо усі звинувачення стосуються Шкарлета за часів його роботи у Чернігівському національному технологічному університеті, то виходить, що перевірку дотримання Шкарлетом норм академічної доброчесності має провести колегіальний орган Чернігівського національного технологічного університету. Це вимога закону.

Вочевидь, Чернігівський національний технологічний університет має провести відповідну перевірку і оголосити про її результати.

Щоправда, закон не містить чітких вимог щодо технологій перевірки, методики дослідження доказів (якщо вони наявні), строків, порядку ухвалення рішень. Але це не провина Шкарлета.

Лілія Гриневич та Ганна Новосад, скажімо так, заявили позицію, яку не можна вважати лояльною стосовно Шкарлета. Але й пані Гриневич, і пані Новосад не повідомили – що зробили вони особисто, аби питання перевірок порушень академічної доброчесності були унормовані належним чином. Наказ МОН 2018 р., яким запроваджені славнозвісні Рекомендації – це краплина в морі, і вони не дають жодних механізмів, за якими можна ухвалювати правові рішення.

А ЗМІ продовжують «розхитувати» скандали. Ось нова «сенсація»: Шкарлет скасовує ЗНО. Копаємося у інтернеті – жодної заяви Шкарлета з цього приводу! Звідки взялося це звинувачення? Відповідь: бо він не сказав, що залишає ЗНО.

Потім «вкидується» нова сенсація: до громадського активіста буцімто приходив офіцер СБУ. Чи справді він приходив – досі не встановлено. Чи є у офіцера прізвище, посада – не повідомляється. По телевізору йдуть сюжети із коментарями сторонніх осіб (у стилі: «це нонсенс, часи КДБ вже давно минули»), проте сам громадський активіст подію не коментує. Також немає відомостей, що громадський активіст оскаржив дії офіцеру СБУ (якщо він справді був) до Голови СБУ або до суду.

Добре, припустимо на хвилинку, що до активіста справді хтось приходив. Чому візит представника українського компетентного відомства (СБУ) викликає такий шквал емоцій? Адже це не представник іншої держави або кримінального угрупування… Якщо активісти кажуть, що Шкарлет – злочинець, плагіатор, корупціонер і так далі, то цілком логічно, що цією інформацією зацікавилися правоохоронні органи. Ви кричите про злочин? Окей, надайте відповідну інформацію до уповноваженого державного органу! Коли ж цей уповноважений орган попросив цю інформацію самостійно – виявляється, це «тиск». Де логіка?

Новий «вкид» - кілька академіків та директорів Інститутів підписують звернення до Президента з осудом дій СБУ та призначення Шкарлета. Звернення у стилі: громадськість стурбована, фактів – 0. Спитайте будь-якого підписанта: він особисто бачив того офіцера СБУ? Боюся, я знаю відповідь на це запитання…

Ще одна «сенсація»: у мережі з’являється звернення Українського Католицького Університету. Ректорат цього поважного закладу вимагає від Шкарлета відповідей. Український Католицький Університет – один з найкращих недержавних університетів України, а тому його думка для освітньої спільноти важлива. Шкарлет прямо не відповідає, але дає інтерв’ю, у якому по суті дає відповіді на певні запитання: розслідування триває, воно знаходиться під контролем Кабміну і суспільства, я не можу коментувати хід розслідування та його результати (тим більше, їх ще немає), це просто неетично.

Я не знаю – допускав Шкарлет порушення чи ні. Це мають з’ясувати відповідні перевірки. Вони мають бути чесними, об’єктивними та неупередженими. Але якщо ми живемо у правовій державі – ми маємо виходити з того, що станом на сьогодні у передбачений законом спосіб жодна провина Шкарлета не доведена.

Я не знаю, яким чином робляться звинувачення у плагіаті. Але хочу запевнити, що за певну мотивацію у плагіаті можна звинуватити будь-кого, навіть того, хто ніколи нічого в житті не писав. Як це робиться? Береться стаття Шкарлета, трішечки переписується, ставиться інше прізвище, і «оновлений» файл оприлюднюється у електронному виданні за минулі роки. Або ще гірший варіант: береться чужа стаття, трішечки переписується, ставиться прізвище «Шкарлет», і «оновлений» файл оприлюднюється сьогоднішнім днем. Або зовсім екзотичний варіант: береться стаття Шкарлета і просто повторно оприлюднюється на якомусь сайті – буцімто самоплагіат!

Тому законодавець встановив, що всі обставини мають бути належно перевірені. Хто розмістив файл, коли розмістив файл, чи були правові підстави для розміщення файлу – на всі ці питання повинні бути надані чесні, об’єктивні та неупереджені відповіді. Допоки їх немає – усі звинувачення голослівні.

Ця аргументація – не захист Шкарлета (у Шкарлета є адвокат, про що було оголошено на прес-конференції у Чернігові). Цю аргументацію наведено для того, аби зрозуміти: у аналогічній ситуації може опинитися будь-хто, навіть той, який у своєму житті нічого не написав. Я припускаю, що можна «підловити» на плагіаті і автора цих рядків, якщо буде відповідне «замовлення» і якщо виготовленням «доказів» займуться нечесні люди. Тому нам конче потрібно розробити нормативно-правову базу, яка унормує порядок реагування на такі звинувачення.

Пропоную Міністерству освіти і науки разом з іншими «зацікавленими відомствами» ініціювати обговорення питання про розробку такої нормативно-правової бази.

Не думаю, що в державній політиці слід орієнтуватися на голослівні звинувачення. Хтось вирішив, що Шкарлет поганий і, починаючи з 3 червня, вкидує в інформаційний простір нові і нові «бомби». Ми маємо бути цивілізованими.

Освіта.ua
06.07.2020

Популярные блоги
В. Громовой: рубеж необратимости уже пройден Отрицательный отбор в образовании продолжается, ведь уходят лучшие, а «скамейка запасных» почти пуста
Е. Стадный: идея увеличения веса аттестата ошибочна Чем больше будут учитывать аттестат, тем меньше будет шансов у детей с хорошими знаниями из строгих школ
Д. Бабурин: образование за ширмой рейтинговой шкалы За ширмой рейтинговой шкалы 100-200, которую нам каждый год представляет УЦОКО, скрывается реальное состояние образования в Украине
В. Громовой: как спасти образование от развала Как вызвать бешеную ненависть, но спасти школьное образование от окончательного развала
Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Нет комментариев

Чтобы получать первым
все новости от «Osvita.ua»
в Facebook — нажмите «Нравится»

Освіта.ua

Спасибо,
не показывайте мне это!