И. Совсун: контроль должен сочетаться с обучением

Взрослым важно не занимать морализаторскую позицию, не запрещать пользование интернетом

И. Совсун: контроль должен сочетаться с обучением

Автор: Инна Совсун, народный депутат Украины.

1 червня Україна відзначає День захисту дітей. Цей день відзначають у світі вже давно, однак у наші дні безпека та добробут дітей стикається із новими загрозами.

Безперечно, найбільшою відмінністю 2020 року для дітей є перехід на дистанційне навчання. А це значить, що діти ще більше часу проводять в інтернеті.

Чи безпечно це? Аналіз звернень на Національну дитячу гарячу лінію доводить актуальність питання: безпека дітей в інтернеті входить у топ-3 питань, щодо яких найчастіше звертались за допомогою чи консультацією у січні-березні 2020 року.

З січня 2017 по червень 2018 року на дитячу гарячу лінію в Україні звернулися 2 627 дітей щодо секстингу, а проблема онлайн-грумінгу хвилювала 1 047 дітей.

Вам уже страшно? Давайте розберемось: що може трапитись з дітьми в інтернеті?

За даними ЮНІСЕФ, 90% українських користувачів всесвітньої мережі віком від 15 до 24 років постають перед загрозами онлайн-насильства, цькування та домагань.

Цькування, або булінг, є однією з глобальних проблем у освіті. Чудово, що в Україні вже почали перейматися цією проблемою - внесли зміни до законодавства, зобов’язали школи вживати заходи з попередження та протидії цькуванню, розробили інформаційні матеріали. Однак онлайн-цькування досі лишається значно менш врегульованим, адже дорослим складно його побачити.

Кібербулінг може відбуватись у різних формах – знущальні коментарі, вилучення із груп у месенджерах, скарги на профілі у соцмережах, які можуть вести до бану, публікація фотографій онлайн. Як і офлайновий булінг, такий досвід є вкрай травматичним для дитини. І не варто думати, що оскільки «це просто в інтернеті» - то від цього можна просто відключитись.

Дії дорослих у ситуації кібербулінгу мають бути подібні до дій у випадку офлайн цькування - надати підтримку жертві, зупинити дії агресорів та надати дитині психологічну допомогу. Основним викликом тут є дізнатися про цькування, а це можливо лише за наявності довірливих стосунків з дитиною та її оточенням. Основним інструментом захисту мають бути не заборони та обмеження доступу в інтернет, а просвітництво та підтримка.

Іншою онлайн-загрозою для дітей є секстинг. Секстинг — це обмін власними фото/ відео/текстовими матеріалами інтимного характеру. Підлітки (та й дорослі) не розуміють, що передача таких матеріалів онлайн створює чимало загроз для них. І часто вони зрештою опиняються у ситуації, коли їм починають погрожувати публічною публікацією таких фото і шантажувати. Якщо ж ці матеріали врешті оприлюднюють, дитина може зіткнутися із цькуванням вже у реальному житті чи навіть наразитися на загрозу сексуального насильства.

Ще більш небезпечним є онлайн-грумінг - коли дорослі маніпулюють дитиною, аби завоювати її довіру і отримати бажане - ті ж еротичні фото або переписку, якими можна шантажувати дитину. Часто за цим слідують пропозиції зустрітися. І діти часто не розуміють, що такі зустрічі можуть бути небезпечними. В Україні, на превеликий жаль, трапляються випадки, коли згода на зустріч із дорослими онлайн- знайомими закінчилася сексуальним насильством.

Знов-таки, заборонити підліткам, багато з яких вже мають хлопця або дівчину, спілкуватися з ними онлайн, навряд чи можливо. Соромити дітей також беззмістовно - це ніяк їх не допоможе, вони просто «закриються» і наступного разу не звернуться до дорослих. Натомість треба наперед детально пояснити усі ризики, які тягне за собою обмін сексуальним фото та відео, і розповісти про основні правила безпеки особистою переписки: не писати і надсилати нічого, що було б неприємно чи небезпечно побачити поширеним назагал.

Також надзвичайно важливо домовитися з дитиною, аби вона повідомляла, коли хоче зустрітися зі знайомими з інтернету, та за можливості сконтактувати з ними або їхніми батьками, дізнатися номер телефону, ім’я та місце зустрічі.

До занурення у цю тему я як мама семирічки думала, що ці загрози стануть актуальними колись у майбутньому, а поки що можна не перейматися. Однак у реальності діти можуть стикатися із небезпеками в інтернеті з дуже раннього віку, випадково натрапляючи на небезпечні або неналежні матеріали - навіть під час перегляду мультиків на Youtube.

Тож батькам важливо починати розмови про безпеку в інтернеті не у 13-14 років, коли вже може бути пізно, а одразу, як у дитини з’явиться доступ до гаджетів.

Онлайн-безпека дітей дуже турбує батьків та вчителів, однак не усі з них самі знають основи безпечної поведінки у цифровому середовищі, і не завжди можуть допомогти.

За результатами дослідження ключових компетентностей безпечної поведінки підлітків в Інтернеті, проведеному у 2016 році, 55% опитаних дітей вказують, що вони не отримують ніякої додаткової підтримки від батьків щодо безпечної поведінки в інтернеті.

Тож дорослим важливо займатися самоосвітою. Але ще більш важливо не займати моралізаторську позицію, не забороняти дітям користуватися інтернетом, переписуватися з друзями чи встановлювати мобільні додатки - адже вони все одно це робитимуть. Заборони можуть знищити довіру і врешті зашкодити - адже у сумнівній незрозумілій ситуації дитина не прийде до батьків чи інших дорослих за порадою. Навіть у випадку найсуворішого контролю дитині виповниться 18, вона формально стане дорослою - але і далі не знатиме правил безпеки в інтернеті. Тому батьківський контроль має поєднуватися із просвітництвом.

Але не забудьте також про те, що найкращий спосіб захисту - це довіра і любов. Тож використайте свято для цього. Зробіть щось приємне для дітлахів – поведіть їх на піцу, разом покатайтесь на велосипедах або ж подивіться кіно.

А коли вони заснуть - втомлені і щасливі - то подивіться відео мого спілкування з Анастасією Дьяковою, експерткою з питань безпеки дітей в інтернеті та засновницею проекту засновницею освітнього проекту #stop_sexтинг (Stop_sexтинг).

Дуже рекомендую подивитись батькам усіх дітей, незалежно від віку. Я відкрила для себе багато нового.

Оригинал

Освіта.ua
02.06.2020

Популярные блоги
Д. Ламза: никто не хочет идти в образование или школа без учителей От Кабинета Министров нет никаких действий по повышению значимости профессии учителя
С. Колебошин: 3000 спартанцев (задача о молодых учителях) 3000 молодых учителей на 15000 школ, в среднем - 1 новый учитель на 5 школ
И. Совсун: как надолго еще хватит запала учителей? Между победителями мировых олимпиад и средним базовым уровнем украинских школ гигантская пропасть
Т. Сердечная: зарплаты у учителей должны быть разные Есть шанс, что когда-то государство сможет оплачивать работу людей, которые работают с его будущим
Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Нет комментариев