Антон Сененко: о сути побед и почему они важны

Автор: Антон Сененко, старший научный сотрудник Института физики НАН Украины, кандидат физико-математических наук.

Скасування маленького наказу - великий крок для усієї наукової та освітянської спільноти

Вчора з різницею у 2 години з'явилося дві хороші новини зі сфери освіти і науки: остаточно скасовано ідіотський наказ часів Табачника про опублікування результатів дисертацій та вперше зібрався оновлений склад Атестаційної колегії МОН, що затверджує захищені дисертації, звання і т.ін.

Тепер дуже коротко про суть перемог і чому вони важливі.

У 2012 році тодішнє Міністерство освіти і науки вирішило боротися із неякісними науковими дослідженнями... ні, не збільшенням вимог до якості наукових статей, а збільшенням кількості статей, що вимагаються для захисту.

Тобто до Наказу 1112, аби стати кандидатом наук, треба було опублікувати 3 статті.

Після нього - вже 5.

За той самий час - 3 роки аспірантури.

Звісно, ці вимоги аж ніяк не заважали імітаторам науки, адже там, де вони публікували свою маячню у 3 статтях у низькоякісних журналах, вони спокійно робили і 5, і 8, і 20.

Бо вигадати Лептонного бога, квантово-орбітальну культурологію чи космічну педагогіку - то треба мати лише трохи фантазії, навіть не підкріпленої довідкою від психіатра.

Справжнім же вченим, які мусили кілька місяців/років до появи перших результатів працювати на археологічних розкопках, в архівах, збирати дослідницькі установки та хімічити в лабораторії, ходити в експедиції, сушити метеликів і гербарії, рахувати на кластерах, копирсатися в сотнях статей з усього світу - було дуже важко за 3 роки (якщо не сказати - неможливо) видати 5 публікацій.

Зрештою, у більшості випадків все звелося до того, що або захист затримувався на рік-два-три, аби просто виконати вимоги, або ж якісна стаття розбивалася на частини і подавалася в менш престижні журнали. Знову ж таки, аби виконати вимоги.

Маразм? Так.

Вчора Науковий Комітет Національної ради з питань розвитку науки і технологій повідомив, що МОН видало новий Наказ 1220 (деталі - тут), у якому кількість необхідних для захисту статей залежить від якості.

Наприклад, кандидату потрібно 3 статті, але кожна стаття, що опублікована в журналах дуже високої якості (вони діляться за квартилями) - рахується за дві.

Однозначно промені щастя в карму, бо це круто.

Але ця новина була б неповною без її другої частини, що якраз стосується боротьби із імітацією науки.

Вчора зібрався новий склад Атестаційної колегії МОН.

Ви можете переконатися, що, окрім катеринкириленок і тесль, в українській науці повно пройдисвітів, які прагнуть отримати визнання своїх «наукових» здобутків від держави.

Від кількості прізвищ просто мерехтить в очах.

Головне на мою думку, таке: Атестаційна колегія має всі шанси стати дієвим бар'єром, аби припинити навалу неякісного наукового продукту.

Тобто, з одного боку маємо раціоналізацію вимог до якісної науки, а з іншого - посилення боротьби з неякісною.

Далі слід чекати на боротьбу із Спеціалізованими вченими радами, які допускають захисти неякісних робіт.

Що особливо тішить - керівництво МОН тягло виконує обіцянки, що були озвучені на зустрічі з науковцями. Так, і оновлення складу Атестаційної колегії, і проблематика Наказу 1112 там озвучувалися.

Стежимо далі.

Оригинал