А. Недоля: путь к развитию, а не деградации университетов

Автор: Анатолий Недоля, доцент, Запорожский национальный университет.

Задекларований розвиток науки в університетах наражається на помилкові концептуальні підходи.

З одного боку, науковій діяльності приділено багато уваги в законодавстві України: існує цілий розділ в Законі України «Про вищу освіту», є закон «Про наукову та науково-технічну діяльність» тощо.

З іншого боку відсутнє розуміння, на яких засадах повинен здійснюватися розвиток науки в університетах. Більше того, досі не розроблено загальну концепцію розвитку науки у ЗВО. Хіба що визнано що «наукова, науково-технічна та інноваційна діяльність у закладах вищої освіти є невід’ємною складовою освітньої діяльності».

Також не унормовано наукову діяльність, бо «норми часу… наукової роботи… визначаються закладом вищої освіти», тобто ніяк. А концепції окремих вишів рясніють фразами «проведення власними силами викладачів і науковців університету фундаментальних наукових досліджень і прикладних розробок», що досить достеменно відображає сучасне становище науки в університетах.

Така невизначеність та другорядність позицій науки призводить до того, що основним критерієм розвитку окремих спеціальностей в університетах є лише законодавчо унормована навчальна складова. А вона орієнтована на кількість студентів та кількість годин у навантажені науково-педагогічного працівника. Тому не держава є визначальним фактором у розвитку наукових напрямків ЗВО, а вступники, які обрали ту чи іншу спеціальність, але поки мало що про цю спеціальність знають.

Немає студентів – немає спеціальності – немає викладачів – немає наукового напрямку. А чи це відповідає інтересам держави? Звичайно, ні.

Бо вибір вступників є суб’єктивним і може не співпадати з інтересам держави. З таким підходом до науки в ЗВО нас може очікувати «шалений розвиток» астрології та екстрасенсорики, хоча і на сьогодні достатньо «наукових напрямків», які стрімко розвиваються і продукують сумнівні «наукові досягнення» та перетягують мізерні ресурсів, нівелюючи та обезкровлюючи науку, яка ледве дихає.

Що робити? Треба змінити підхід у роботі ЗВО. Замість принципу «Освіта, а потім наука», за яким живуть майже всі наші університети, повинен працювати принцип «Освіта через науку».

Тільки у випадку, коли є наукові досягнення в певному напрямку науки, можна навчати інших. Інакше такий заклад нічим не відрізняється від простої школи. А наукові досягнення повинні мати міжнародне визнання, а не бути здобутком в окремому селищі, районі чи області. Оце й стане шляхом розвитку, а не деградації університетів.