Не обирайте професію в 10–11 класі! А питання «ким ти хочеш бути?» – найбільш помилкове в цьому віці.
Вибір професії в старших класах – методологічна помилка! Я досі зустрічаю такі запити і результати роботи профорієнтаторів, які пропонують дитині список з декількох професій. Я досі зустрічаю подібні тестування, які «на виході» дають список професій для абітурієнта. Не робіть так!
Ця помилка базується на застарілому уявленні про ринок праці. Це дуже і дуже не актуально і тільки шкодить.
Запитання «ким я буду?» або «ким ти хочеш стати, коли виростеш?» вкрай застаріле, оскільки воно передбачає статичну траєкторію: отримати конкретний фах у 17 років і дотримуватися його все життя. Сучасний світ лінійних сценаріїв не передбачає.
Сьогодні професії зникають, трансформуються та виникають швидше, ніж триває один університетський цикл.
Більш того, професії гібридизуються і стають багатоскладовими. Часто відповідь на питання: «ким ти працюєш?»складається з 3-4 слів, фраз і навіть речень. Навчатись під конкретну посаду або конкретну професію – це підготовка до минулого.
Чому фокус на конкретній професії некоректний?
Це дуже сильно звужує потенціал. Якась конкретна професія сьогодні – не більш ніж одна з можливих ролей всередині масштабного процесу. Спроба обрати її заздалегідь обмежує гнучкість і звужує горизонт вибору.
Hard skills, прив’язані до вузької спеціалізації, застарівають за кілька років. Фокус на одній назві створює ризик втрати актуальності. Плюс штучний інтелект і нова ера, яка забирає низку функціоналу у людини.
Образ конкретної професії може бути дуже помилковим. Підліток обирає не сутність діяльності, а стереотипний образ посади, що часто призводить до розчарування вже на перших курсах.
Правильний фокус під час переходу зі школи до вищої чи професійної освіти – обрати галузь!
Вибір сфери (наприклад, біотехнології, урбаністика, цифрова економіка, відновлювана енергетика, юриспруденція тощо) дає змогу освоїти базовий контекст, інструментарій і логіку мислення галузі. І водночас відкриває широкий горизонт можливостей.
Крім того, дає велику адаптивність та маневреність. Усередині однієї сфери людина може змінювати ролі без перешкод. Від аналітика та дослідника до прожект-менеджера чи продуктового дизайнера, інвестиційного фахівця, підприємця тощо. Залежно від розвитку ринку та власних інтересів.
А ще й крос-дисциплінарність. Сучасні прориви відбуваються на стику областей. Людина, яка мислить категоріями сфер, а не вузьких посад, легко комбінує компетенції з різних напрямів.
Стратегічно правильне запитання для випускника звучить не «ким я хочу бути?», а «з якими системами, викликами та у якій сфері мені цікаво розібратися?» Настільки сильно, що я готовий пройти шлях підготовки висококваліфікованого фахівця.
Саме такий підхід знімає зайву тривожність, зберігає варіативність і формує стійкість до будь-яких трансформацій ринку праці.
Саме відповідно до такого підходу я робила тестування, яким користуюсь сама.
Так, визначення сильних сторін, інтересів, фокусу уваги і мотивації особистості – актуально, але як застосувати ці результати, який вектор їм надати, – не менш.
А єдиний на сьогодні ефективний вектор виглядає таким чином: сфера або галузь – базовий бакалаврат, який буде основою – додаткові типи навчання як допоміжна стратегія – і тільки після цього – горизонт професійних можливостей. І не забуваємо про можливості гібридизації напрямку.
Завдання будь-якого освітнього консультування – дати варіативні можливості, показати, у яких різних формах можуть проявитись задатки і здібності людини, а не звузити весь потенціал до 1-2-4 професій.
Ще раз: обирати професію на етапі абітурієнта – погана ідея!
Автор: Марьяна Калабухова, консультант по образованию и обучению PhD.
