Роман Бондаренко: о дневниках - в последний раз

Автор: Роман Бондаренко, юрист ОО «БАТЬКИ SOS».

Існування щоденників не передбачено жодним нормативним актом. Немає жодного закону, постанови, наказу, розпорядження про щоденники. Тобто, юридично щоденників немає, але вони є.

Будь які вимоги щодо наявності щоденника, його заповнення, ведення - не більше ніж фантазії окремих фантазерів, яким без щоденника ніяк. «Завжди так було».

Щодо однаковості щоденників - окрема тема.

Які ж існують функції у неіснуючих щоденників:

1) Засіб комунікації вчителя з батьками. Можливо, колись воно так і було, та зараз, коли є мобільні телефони, електронна пошта, месенджери і т. ін., називати щоденник засобом комунікації якось, як би це сказати,... архаїчно.

2) Записник. Тобто блокнот, куди можна ручкою записати розклад уроків і домашнє завдання. Для запису домашнього завдання потрібно тридцять блокнотів і тридцять ручок або одне фото завдання і тридцять репостів. Розклад уроків можна написати один раз і користуватися всю чверть чи півріччя.

3) Контроль батьків за успішністю дітей. Наче й так, але за умови, що кожен вчитель буде виставляти усім дітям усі оцінки зі свого предмета у щоденник або це робитиме класний керівник. Буває, що діти забувають щоденники або «забувають» чи дитина відсутня. Куди ж тоді виставляти оцінки? Варіант на лоба - не пропонувати.

4) Звичайно, каральна функція - куди ще вчителю писати зауваження червоною пастою зі знаком оклику?! Тільки у щоденник. Була б дитина і щоденник, а зауваження знайдеться.

5) Щоденник - лице учня, обличчя школи, якщо з фото школи. Як же без лиця? Правда, ще є зошит - лице учня, форма - лице учня. Зрештою, знання - лице учня.

P.S. У багатьох школах вже користуються електронними щоденниками. Дуже зручно, і портфель легший, і дерева цілі.

Оригинал