В. Белый: об условиях работы украинских педагогов

Автор: Владимир Белый, заместитель директора по УВР, физико-технический лицей г. Херсона.

Нижче наведу повідомлення, що відображає рівень змістовної «якості» наших НПА (нормативно-правові акти) щодо умов підручникотворення.

Ось воно: « … цього року через те, що на експертизу можна було подавати лише частину оригінал-макету, а іншу – в рукописі, подібні проблеми були виявлені в підручниках уже після отримання ними грифу. Це призвело до того, що підручники не були допущені до друку, видавці подали до суду й заблокували нам друк всієї лінійки підручників. І тепер школи не можуть їх вчасно отримати», – пояснила міністр освіти і науки Лілія Гриневич.

Постає питання: «А що, слабо було наперед передбачити зазначені вище ризики?»

Не тільки думаю, а більш ніж впевнений, що були експерти, які про таку лінію поведінки деяких претендентів на друк попереджали і пропонували адекватні тому запобіжники.

Чому не було враховано відразу?

А тому, що у нас керівники діяльності робочих груп-розробників проектів документів, як і вся освіта, тримаються крену у бік гіпертрофовано узагальнених виразів щодо практичної діяльності надавачів та здобувачів освіти: головне - описати, що і як називається, а деталі - то не для «тіла» закону чи «Положення про …».

Аргументують тим, що у країні діють загальні норми права і деталі від особливостей в освіті тут недоречні. Достатньо, мовляв, написати як «має бути», а все інше, що йому заважатиме «бути» чи його (те, що має бути) спотворюватиме, то не наша справа. Кому не подобається, хай звертаються до суду загальної юрисдикції.

У підсумку як освітяни, так і батьки опиняються у ситуації «Стій на місці – йди сюди», бо замість опиратися на однозначно зрозумілі положення НПА мають щораз перепитувати, як ту чи іншу ситуацію інтерпретує через обтічно-загальний текс НПА їхній головний бухгалтер чи керівник закладу/відомства.

Звісно, що робота у таких умовах – це процес на знос, чому явище учительського «самовигорання» є підтвердженням.

Найпростіший приклад – це ігнорування норми «не більше 30 учнів у класі», коли у ньому під 40 і санітарна норма щодо «площі на одного учня» порушується, навіть, якщо їх у класі і 30.

Чому ж ігнорується оте «має бути…»?

А тому, що немає того, що і кому «буде за порушення норми наповнюваності». Як і не містять НПА механізму реалізації навіть тих рідкісних санкцій, що таки прописані у «тілі» НПА.

Чому про це пишу?

Бо болить душа за рідних українських колег, яким, на відміну від невеликого числа наших вчителів, не випало пізнати умов роботи у закордонних системах освіти, де всі ці питання чітко і однозначно вирішені і ти можеш замість щодня «рвати серце» чи «тягти гнітючий тягар безнадії» отримувати натомість насолоду від комфортного застосування своїх педагогічних вмінь, навичок та проявів творчості. Ти почуваєшся впевненим і міцним, бо дієш у межах чітких положень однозначно зрозумілих НПА.

Сумно, що у нас досі не так. І чому воно досі не так?

А тому, що більшість наших освітян просто не уявляють наскільки вони щасливі, що досі не бачили іншої моделі організації освітньої діяльності, ніж існуюча, і не вимагають більшого. А про порівняння рівнів окладу вчителя-початківця, його соціальний пакет у нас і «там» краще для нервів і не згадувати.

Оригинал