Автор: Алена Парфенова, соучредитель ОО «Батьки SOS».
Шановні освітяни, мені соромно за цей пост у великій вчительській спільноті, мені – не вчителю школи, а просто мамі, яка не має диплому педагогічного вишу. Доля зводила мене з тими з вас, які йдуть проти системи, які витрачають свій час на реформу свідомості своїх колег, які серед своїх колег проводять реальну просвітницьку роботу та намагаються відновити довіру до школи як установи з ціннісною основою майбутнього, повагу до вчителів не за те, що вони за професією вчителі, а тому що вони професіонали своєї справи.
Мені соромно, що ваші колеги шукають зовнішнього ворога в особі МОН, задля виправдання своєї бездіяльності. Мені соромно за Ваших колег, які не знають, що кріпосне право відмінили у 1861 році.
Мені соромно, що деякі з вас не читали ЗУ «Про освіту» та не розуміють процеси децентралізації, не відчувають власну гідність та відповідальність за перетворення школи з тоталітарним режимом на школу з партнерськими стосунками та дитиною як найголовнішою цінністю.
Мені соромно, за те, що червона ручка і досі є символом спротиву будь – яким реформам у шкільництві.
Мені соромно, що деякі ваші колеги не знають своїх прав, але справно сплачують членські внески у таку потужною організацію, як профспілка працівників освіти та науки України.
Мені соромно, що ваші колеги власноруч перетворили школу на комерційну фірму та вже давненько торгують державним стандартом та формою.
Мені соромно, що деякі ваші колеги цього року візьмуть перший клас з такою ненавистю до нової української школи.....
Оригинал
