К. Семенова-Шелевицкая: вуз и ректор молодцы...

Неужели все считают, что строить учебный процесс, отталкиваясь от погоды - это так и должно быть?

К. Семенова-Шелевицкая: вуз и ректор молодцы...

Автор: Ксения Семенова-Шелевицкая, работает в IEEE Ukraine Section Women in Engineering Affinity Group.

Стокгольмський синдром...

А як це ще назвати?

Тільки якісь «косяки» ВНЗ починають обговорюватися суспільством, усі в один голос заявляють, що це замовні провокації конкурентів, підривна діяльність ворога, проплачені акції. ВНЗ, МОН, студенти і працівники в один голос виправдовують, що все так і має бути, система працює добре, гвинтики закручені, коліщатка крутяться. Мені в такі моменти аж образа бере, що гроші за критику ВНЗ у Фб мені не доходять чомусь ніяк. Де ж ці злобні замовники компромату?

Так було, коли з'явилися публікації про маєтки одного з ректорів, так само продовжується з історією про дистанційне навчання, так спробують і з історією про псевдонауку зрештою зробити. Університет молодець, ректор молодець, всі молодці, всіх все влаштовує, розходимося.

Ні, невже правда всі вважають, що будувати освітній процес, відштовхуючись від погодних умов - це так і має бути? Я колись думала, що дистанційне, чи краще змішане, навчання впроваджується для ефективнішої освіти. Виходячи не з температури повітря, а з педагогічних методик всяких там. А ні. Автономія ж. Автономія - це право університетів приймати будь-які рішення, не вимірюючи при цьому ризики для освітнього процесу. Оскільки абітурієнти все одно за інерцією несуть документи у «престижні» ВНЗ, то можна забити трохи.

Але для чого виправдовувати те, що відбувається в університетах? Чому не сказати: так, у нас проблеми, ми про них знаємо, але зможемо вирішити ось так і так в такому-то році? Для чого придумувати смішні формулювання «за зверненням студпарламенту»?

Стокгольмський синдром нападає на всіх, хто працює в універах. І на мене нападав. Це коли ти бачиш всякий маразм навколо себе. Але через те, що ніяк не можеш вплинути на нього швидко, твій організм звикає. Ти починаєш сама собі пояснювати, для чого бюрократія і неефективні рішення. Тут важливо вчасно себе вщипнути. Якщо не вщипнути, то будеш адептом системи, яка котиться по інерції. І користі з тебе буде нуль. Найстрашніше, коли стокгольмський синдром у ректора ВНЗ. Тоді весь університет старанно робить вигляд, що все чудово, як і має бути, і тихесенько котиться далі.

П.С. Ні-ні, я не маю на увазі «Шеву», він же ж найкращий. Я в принципі про освітню систему.

Оригинал

Освіта.ua
22.01.2018

Популярные блоги
С. Колебошин: 3000 спартанцев (задача о молодых учителях) 3000 молодых учителей на 15000 школ, в среднем - 1 новый учитель на 5 школ
И. Совсун: как надолго еще хватит запала учителей? Между победителями мировых олимпиад и средним базовым уровнем украинских школ гигантская пропасть
Т. Сердечная: зарплаты у учителей должны быть разные Есть шанс, что когда-то государство сможет оплачивать работу людей, которые работают с его будущим
И. Ликарчук: шароварщина и отчеты вместо воспитания Воспитательной работы как системы формирования человека уже давно нет, а есть гам, шум, трескотня
Комментарии
Аватар
Осталось 2000 символов. «Правила» комментирования
Имя: Заполните, или авторизуйтесь
Код:
Код
Нет комментариев