Д. Семенов: потакание инфантилизму - деструктивно

Автор: Дмитрий Семенов, фриланс-маркетолог, соучредитель Travelage.

Потакання інфантилізму — одна з найбільш деструктивних установок сучасного суспільства.

Найбільше тут впливає формальна освіта. Типу, поки дитина не пройде ці мізкоподрібнюючі установи, вона нічого не варта. В «ідеальному» варіанті, коли дитина проходить 12 років школи та 6 — університету, їй виповнюється 24. Двадцять чотири, Карл! Третина середньостатистичного життя.

«Ну це ж розвиток, знання», — скаже хтось. Але знання не є причиною розвитку, вони є інструментом. Я знаю валом «ботанів», які багато чого знають, але роками тупцяють на місці. Тому що причиною розвитку є ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ. У першу чергу, за своє життя. Людина розуміє, що їжа сама не прийде — і бере відповідальність за свій раціон. Жити десь треба — необхідно заробити на квартиру. На касі на квартиру не заробиш, треба думати, отримувати знання та використовувати їх для збільшення потоку кешу. От вам і навчання. Як ви думаєте, за яких обставин дитина швидше розвине математичне мислення: вирішуючи абстрактні приклади чи рахуючи бюджет для купівлі велосипеду?

Відповідальність відкриває для людини зворотній зв’язок від реальності, а навчання можливе тільки за таких умов. Багато ви пам’ятаєте зі шкільного курсу матеріалів, які ніколи не використовували? А тепер згадайте, як швидко ви вчились на новому робочому місці, моментально отримуючи фідбек від результатів праці та керівництва.

Формальна освіта закладає людині думку, що вона нічого не варта без знань, отриманих у цих «святих місцях». По факту, це є намагання відібрати у особистості її відповідальність за своє життя. І багато хто приймає цю вставку: «Ну, я ж вчусь, мені ще рано на роботу/в бізнес/окреме житло». Як наслідок, поки одні «медитують», інші видирають з життя найсмачніші шматки. Бо беруть відповідальність за своє життя, а не сприймають себе дітьми/підлітками/безтурботними студентами.

З 12 років людина може сама заробляти на кишенькові витрати. У цифрову епоху варіантів безліч. У 14 — забезпечувати свої витрати повністю. У 16 — працювати.

Хтось скаже: «А як же щасливе дитинство/студентство?» Я як згадаю школу зі сколіозом, горами беззмістовних знань і «домашки», які забирали час мінімум до 18, то будь-яка робота в порівнянні з цим — це прогулянка альпійською галявиною. Плюс відчуваєш, що приносиш користь суспільству, а не робиш сизіфові таски. І велосипед, куплений на свої гроші, а не мамині, їздить у три рази швидше.

Всі говорять про сексизм — утискання прав жінок. Зіграю на трендах, введу слово «чайлдізм» — утискання прав дітей. Не треба їм в голову закладати, що вони нічого не можуть. Діти дуже розумні. Думаю, у недалекому майбутньому багато хто з нас позбавиться робочих місць через винахід якогось дванадцятирічного підприємця, який став мільярдером. І правильно. Бо не треба розслаблятись.

Технології всіх зрівняли. Скоро за робочі місця ми конкуруватимемо з чотирнадцятирічними. І їм буде все одно, що ми вважаємо їх малими. І це прекрасно.

Не забирайте в дітей можливість відповідати за своє життя. Дайте їм можливість розвиватись без нав'язаних інфантильних рамок. І вони вам покажуть.

Бо діти дуже розумні.

Оригинал