В. Белый: обновление законов - двигатель эволюции

Автор: Владимир Белый, заместитель директора по УВР, физико-технический лицей г. Херсона.

Є речі, які змінюються лише у ході революційних змін, а є такі, яким для самореалізації достатньо й еволюційного процесу.

Поведу мова про один з прикладів еволюційної доцільності змін, причому кардинальних у своїй сутності. До речі, кардинальних для нашого бюрократично-орієнтованого способу організації освітньої діяльності. Сотні націй світу давно від таких моделей відмовилися.

При цьому важливою є відповідь на питання: «Як можна вже на початковому етапі відрізнити справжню налаштованість на реальне реформування стану справи від лише розмов про реформи?»

Вона може бути десь така:

• у першому випадку ведуть мову про ті чи інші версії структурних, функціональних чи змістовних змін та про регулятори, здатні ці зміни забезпечити;
• у другому випадку ми почуємо красиві, майже поетичні виступи, заклики та обіцянки про кращу долю нації та майбутнє її нащадків. Без жодної конкретики щодо шляхів до того. Лише слова, слова і слова як такі, що у своїй правильній банальності ні у кого зі здоровим глуздом та надіями на краще апріорі не можуть викликати бодай якихось заперечень.

Перший контекст не може не отримати протидії, а тому завжди постає проблема: як здійснити подібні речі еволюційним чином так, щоб уникнути гнівних ярликів про те, що всі, приміром, райвно потрібно розігнати методом «розстрілу через повішання»?

Відомо, що світ для цього давно використовує метод оновлення законодавчої бази як рушія еволюційних змін, в освіті зокрема.

У цьому руслі бачу більш ніж доцільним скористатися можливістю внести у проект нового закону «Про загальну середню освіту» блоки нормативно-правової деталізації поточної діяльності працівників системи загальної середньої освіти. Такий законодавчий підхід дозволяє прибрати з рук чиновників бюрократичні важелі до щорічних підзаконних актів дублюючого організацію освітнього життя змісту як формальний чинник значимості їхніх посад. Адже цього реальне життя ніколи не підтверджувало, а лише, навпаки - демонструвало, що бюрократичні підходи є перепонами до якісної діяльності системного виміру.

Мова також і про те, щоб звільнити освітян-практиків та їхнє керівництво від стану постійного очікування на щораз нове трактування загальних фраз закону «Про освіту» з початком та закінченням чергового навчального року чи приходом нового очільника у стіни МОН.

Не викликає сумнівів порочність збереження залежності системи освіти від бюрократичних рішень чергового керівника, бо це:

• не дозволить повноцінному втіленню у життя задекларованого у законі «Про освіту» принципу автономії закладів;
• щоразу зводитиме нанівець щонайменші ростки свободи педагогічної діяльності сотень тисяч педагогів-практиків;
• зберігатиме необґрунтовані в умовах новітньої України надмірні обсяги суто економічних витрат на сегмент управління поточною діяльністю закладів освіти, котра апріорі за своєю природою не має нічого спільного з бюрократичними процедурами.

Основна грошова маса освітнього бюджету має йти на забезпечення прямої взаємодії здобувачів освіти з педагогами-практиками.

ОТЖЕ, перейдемо до конкретики того, як, до прикладу, можна окреслити лінію державної освітньої політики, спрямовану на перехід від її радянської моделі до сучасних кращих її зразків.

Мова про концептуальні обриси для новоякісного підходу до справи через формування такої законодавчої бази поточної діяльності системи загальної середньої освіти (ЗСО), яка враховувала б специфіку та особливості:

• віку здобувачів освіти;
• рівня складності змісту їхнього навчання;
• цілей діяльності.

Мова про те, щоб вивести організацію освітньої діяльності мільйонів зі стандартів патетики про «розумне, добре та вічне» та ще й лише такими засобами як «серце віддаю дітям» чи «вчителюванням, яке не професія, а поклик душі» тощо. Пора перейти на такі стандарти змісту, структури, методології та забезпечення, котрі здатні на гарантовано високу результативність завдяки своїй технологічності, у якій всі чинники, згадані вище, є, звісно, бажаними, але ж не визначальними та достатніми.

Відображення рівнів освіти:

• початкова освіта;
• основна (базова) освіта;
• профільна ЗСО (академічна і професійна).

У цьому контексті має бути додатково відображена СПЕЦИФІКА наступних реперних «точок» кожного рівня, як-то:

• контингент учнів;
• тип державних закладів;
• кадрове забезпечення;
• форми ДПА по закінченню циклу навчання;
• документи про закінчення циклу навчання;
• межі ініціатив від приватних закладів системи ЗСО.

Відображення структури діяльності на загальних принципах:

а) дотримання щотижневого розподілу робочих етапів/днів навчального процесу;

б) врахування регіональних особливостей для гнучкого початку та закінчення навчального року;

в) врахування вікових особливостей здобувачів освіти для розподілу часових термінів канікул та робочих сесій;

г) забезпечення автономності закладу та його відкритості до побажань громади.

Структура навчального тижня:

а) дні стандартних навчальних занять

б) напівдень занять з додатком для позакласних занять (гуртки, факультативи, секції, студії тощо) в інтегральних за складом цільових учнівських групах;

в) вихідні дні.

Структура навчального дня:

а) розклад класних занять (уроки, пари);

б) розклад навчальних консультацій;

в) розклад позакласних занять;

г) перерви на відпочинок.

Особливості структури навчання у ліцеї:

а) перехідний період - 10-й клас;

б) завершальний період - мобільні профільні групи 11 -го та 12 -го років навчання.

Відображення формалізованих цілей освіти:

Структура документів про освіту:

а) про закінчення циклу навчання;

б) про освітню кваліфікацію згідно стандартів освіти, що перевірена незалежною атестаційною агенцією.

Структура підсумкових атестацій здобувачів освіти:

а) принцип добровільної участі у ДПА через ЗНО після третього (старшого) циклу ЗСО;

б) документи про освіту для учасників ДПА як ЗНО;

в) документи про освіту для неучасників ДПА/ЗНО.

Не є ПРОБЛЕМОЮ, наприклад мені, надати наведеним позиціям концептуально новоякісного відносно традиційної радянської моделі організації освіти сенсу, бо маю як досвід роботи в закордонних ліцеях, так і досвід формування інноваційного для України академічного ліцею як закладу старшої ланки з поглибленим вивченням наукоємних предметів. Щоправда, у несприятливих для того як для учнів, так і для вчителів та адміністрації закладу зовнішніх умовах.

ПРОБЛЕМОЮ для нашої теперішньої системи, що прагне зберігати статус-кво, стають ВСІ ті, хто мають подібні до мого бажання та вміння.

Оригинал