В. Белый: кто виноват? - «треклятая невестка»

Автор: Владимир Белый, заместитель директора по УВР, физико-технический лицей г. Херсона.

Новоякісні зміни у суспільстві на краще ніколи не здійсняться за відсутності політичної волі вищого державного рівня. Навіть якщо політичний та державний істеблішмент реально, а не лише декларативно, сам буде взірцем життя та діяльності по-новому, тобто прикладом дотримання дійсно пронародних суспільно-політичних цінностей.

Корінь проблеми у тім, що народ є різним: одні працюють, а інші лише вдають, що те роблять. Ба, навіть більше – норовлять шахраювати, бо ж «всі так роблять». Мова про нашу, представників базового рівня, схильність звинувачувати всіх, лише б не бачити власних недоліків.

ПРИКЛАДИ

Перший про вчителів. На олімпіаді з географії комісія, що складається з учителів вищої категорії та вчителів-методистів, розглядає питання тестової частини. Одне з них полягає у тім, щоб вибрати із запропонованих місце на планеті, де висока кількість опадів на східних схилах. Всі, окрім однієї вчительки, відразу кажуть: «На Галапагоських островах», бо ж ті на екваторі, де взагалі, як всім відомо, найбільша кількість опадів. Але та вчителька зауважує: «А ви, як зазвичай і учні, попали у западню. Не може цього бути, бо там на сході холодна течія - значних опадів не буде». Починають обговорювати і вимушені визнати, що таки дійсно «потрапили у пастку».

Хто винуватий? Хто-хто, звісно, що «невістка», тобто автор олімпіадного завдання, бо ж, навіть не один, а ціла група з формально кращих вчителів, формально найвищого професійного рівня «не знали правильної відповіді».

А може, це вчителі не такі вже й дійсно професійні і «неправильність» автора питання тут ні до чого?

До речі, попри те, що вчителі з тієї комісії не змогли відразу правильно знайти відповіді ще на два з усіх п’ятнадцяти тестових олімпіадних питань, а учасник олімпіади від однієї зі шкіл правильно відповів на 14 з 15 подібних непростих питань. От, і яким у такому випадку може бути рівень довіри до організаторів цієї олімпіадної «фер-плей»?

Другий приклад про учнів. Мова про тих з них, хто стали призерами світової олімпіади з фізики. При всьому тому, але ці хлопці на ЗНО з фізики «пролетіли» мимо 200 балів. Все тому, що у простій задачі про краплини води, які рівномірно відриваються від даху будинку і падають долу так, що коли п’ята краплина лише відривається від даху, перша якраз досягає землі, вони для тієї ж першої краплини записують час всього польоту як 5T0, де T0 є отим проміжком часу, через який «краплини рівномірно відриваються від даху будинку». При цьому дійсно сильні і талановиті випускники 11-го класу рівня кращих у світі поспішають не побачити, що попали у западню, бо насправді пройшло лише 4T0 відрізків часу.

Хто винуватий? Знову ота треклята «невістка», тобто ненависне багатьом ЗНО, бо ж навіть «призери світових олімпіад» не можуть написати його на максимум балів.

А може винувате не ЗНО, а така організація роботи з талановитими, за якої учні знімаються з уроків за розкладом, щоб день у день займатися лише одним предметом заради освоєння тієї його частини, яка насправді складає для наших здобувачів освіти вже частину курсу вищої школи, бо ж справжній трирічний ліцейський рівень загальної середньої освіти як освіти профільної ми, на відміну від світової практики, не поспішаємо впроваджувати?

Тіньове звуження освіти старшокласника до майже одного предмета заради міжнародних нагород є вкрай шкідливим для особи, адже якраз на різних шкільних дисциплінах поступово закладається здатність випускника комплексно оцінювати дійсність, щоб все вірно бачити і не попадати у різні пастки. Тим прикріше там опинятися, якщо мова про твоє ж профільне питання.

З останнього й виростають проблеми непрофесійності у загальнонаціональному вимірі – нація так і не має справжньої еліти, навіть для вищих державних посад.

Головна причина тотальної відсталості України - у застарілій системі організації освіти. Так, є проблема застарілого змісту освіти, але у старих її організаційних «міхах» він (зміст) відразу ризикує бути швидко зіпсованим.

Задля уникнення цього ризику й потрібні ТАКІ нові організаційні засади, за яких нарешті будуть подолані до прикладу наступні реперні точки тієї застарілості, коріння якої гніздяться вже у системі загальної середньої освіти:

• наш вчитель ніколи не мав заробітків рівня українського таксиста;
• український вчитель ніколи не атестувався через незалежні від його «начальників» процедури вимірювання якості;
• наш вчитель ніколи не мав можливості бути мобільним та рівноправним відносно «своїх» чи «наближених» щодо доступу до кар’єрних сходинок, а, з іншого боку, у той же час ніколи й не відчував мотивуючого до самоосвіти подиху більш сильніших за нього колег-конкурентів;
• наші випускники усіх рівнів загальної середньої освіти ніколи, окрім частково старшої ланки, не атестувалися через незалежні від їхніх «рідних» вчителів процедури оцінювання;
• українські випускники 11-х класів ніколи не знали такої практики, за котрої на навчання в університетах попадають лише ті з них, хто є здатним правильно виконати завдання ЗНО мінімум на 50%, як те завжди було і є у сотнях країн світу.

Зрозуміло, що останнє «автоматом» приведе систему до потреби об'єднання ряду державних ВНЗ в обласних центрах на 200 - 300 тис. жителів з низькою щільністю населення у сільській місцевості в один чи два потужних сучасних за змістом діяльності університети, і буде воно природним шляхом вирішення тієї кримінальної проблеми НЕЦІЛЬОВОГО використання бюджетних коштів, коли «викладачів ВНЗ примушують щоденно брехати та імітувати навчання тих, хто не відповідає на ділі рівню вимог справжньої вищої освіти за своїми особистісними показниками» (Ірина Єгорченко, старший науковий співробітник інституту математики НАН України).

При цьому, задля уникнення ризику впасти у боротьбі за підвищення якості освіти до згортання обсягів охоплення нею молоді саме у відповідності до ЦІЛЬОВОГО використання бюджетних коштів на освіту переорієнтувати їх на створення новоякісних потужних профільних ліцеїв - окремо академічного та професійно-технічного спрямування.

До речі, цього року вперше наші випускники мають усі три ДПА виконати як ЗНО, тобто через незалежну оцінювальну процедуру. Хоча ще не факт, що саме так воно і буде, бо вже не раз бувало, що менеджмент вищого державного рівня лякався вереску тієї частини «громадськості», у якої завжди «винувата невістка» і давав «задній хід». Очільники відомства щораз сподіваються цими компромісами зберегти себе при посадах, але і того не стається, і справа прогресивного оновлення життя нації у черговий раз «накривається мокрим рядном». Як те не прикро та сумно.

Оригинал