А. Спиваковский: о наборе на педагогические специальности

Автор: Александр Спиваковский, народный депутат, первый заместитель председателя Комитета ВР по вопросам науки и образования, член фракции БПП.

Оптимістичні заяви Міністерства освіти і науки України про те що механізм вступу до вищих навчальних закладів України у 2016 році виправдав себе, та «легке розчарування» рівнем підготовки абітурієнтів, які вступали на педагогічні спеціальності, на жаль, вільно чи не вільно, прикрили фактично катастрофу, що відбулась цього року з набором на 1-й курс денної форми навчання педагогічних спеціальностей «014 Середня освіта. Фізика» та «014 Середня освіта. Математика».

У цьому році не лише «бюджетні місця пішли за абітурієнтом», а в першу чергу абітурієнти пішли з цих спеціальностей. Невідомо чи «догнали» їх бюджетні місця і на яких спеціальностях, бо значна кількість абітурієнтів віддали перевагу навчанню за кошти юридичних та фізичних осіб, аби не вступати на педагогічні спеціальності, навіть для навчання за державні кошти. Ось ці вражаючі результати, у порівнянні з минулим 2015 роком.

Ці дані було взято з інформаційного ресурсу http://vstup.info/ міністерства. Можна допустити певну похибку цих даних, однак якщо вони навіть приблизно відображають те, що відбулось, то «розчарування» повинно змінитись щонайменше на стурбованість та прийняття невідкладних заходів, а не на просту констатацію факту. У математиці такий процес описується математичною прогресією зі знаменником ½. Простими словами, якщо така ситуація повториться і у наступному році, то на всю Україну на спеціальність «Фізика» поступить лише 50 абітурієнтів, а на математику – 200. І це аж ніяк не означає, що вони через п’ять років прийдуть у школу (цільовий набір, як і обов’язковий розподіл, відмінено, а випускники і до цього не дуже охоче їхали працювати за розподілом).

Весь жах того що відбулось ми відчуємо лише через чотири роки, коли в школи не прийдуть молоді спеціалісти і нікому буде читати фізику і математику дітям. Не допоможе створення опорних шкіл, тому що уже зараз навіть у обласних центрах не вистачає цих учителів. Не допоможе ні термінове покращення умов праці вчителів, ні підвищення матеріального забезпечення шкіл та зарплати учителів. Адже на виправлення ситуації знадобиться мінімум два десятки років, оскільки освітянські процеси мають значну інерційність, яка вимірюється десятками років.

Тепер можна собі уявити майбутніх наших вчених та інженерів, які мають забезпечувати економічний та науковий потенціал країни через двадцять років. У кращому випадку вони зможуть повторювати, або відтворювати «порядок активізації кнопок» на приладах та установках створених в інших країнах. Про високі технології тепер можна забути надовго.

Оригинал