А. Спиваковский: в ВР обсудили запуск НАОКВО

Автор: Александр Спиваковский, народный депутат, первый заместитель председателя Комитета ВР по вопросам науки и образования, член фракции БПП.

Вчора в Комітеті з питань науки і освіти відбувся круглий стіл, присвячений запуску роботи Національного агентства з оцінювання якості вищої освіти та питанню академічної доброчесності. На зустрічі були присутні відомі громадські активісти-борці за якісну освіту та науку – Ірина Єгорченко, Світлана Благодєтєлєва-Вовк, Тетяна Пархоменко, Віктор Досенко та Євген Гаєв, які є також і представниками академічного середовища. Новостворене НАЗЯВО представляв щойно затверджений голова секретаріату Сергій Храпатий та один із обраних членів Микита Андреєв. Були також представники студентства – Олександра Новик, Микита Євстіфєєв. На зустрічі також був присутній директор офісу Американських Рад в Україні Ярема Бачинський.

Дискусія була доволі жвавою і навіть гострою. Піднімалися, зокрема, питання безправ’я викладачів та їхньої залежності від університетських адміністрацій, проблеми неякісних дисертацій та незалежної оцінки роботи вчених рад з захисту. Пані Тетяна Пархоменко представила свої підрахунки тих втрат, які, на її думку, несе державний бюджет України, оплачуючи роботу науковців, що захистили неякісні дисертації.

Оскільки, як ми очікуємо, НАЗЯВО почне свою роботу вже найближчим часом, то саме на його плечах буде лежати обов’язок ретельної перевірки якості освіти та науки у ВНЗ. Окремий комітет з етики в межах цієї структури має аналізувати скарги щодо академічної недоброчесності і приймати відповідні рішення. Під час зустрічі не раз лунала думка, що довіра до Нацагентства великою мірою залежатиме від його здатності приймати справедливі рішення з цих гострих питань. Як зазначив С. Храпатий, такі рішення повинні прийматися чітко у відповідності до законодавства України, хоча велику частину такого законодавства та відповідних легітимних процедур ще треба напрацювати.

Представники студентства активно висловлювали пропозиції щодо інституційного реформування системи оцінювання якості освіти і науки. А пані Олександра Новик запропонувала все ж таки навчати академічної доброчесності ще зі школи, у чому з нею погодився пан Ярема Бачинський.

Пані Ірина Єгорченко виступила з цікавим повідомленням про практики академічного шахрайства, які вона системно аналізує. У підсумку стало зрозуміло, що жертвами шахрайства можуть стати і чесні науковці, тому дуже важливо боротьбу за академічну доброчесність вести обережно, не переводячи її у площину особистих переслідувань.

В цілому, треба сказати, що проблема академічної недоброчесності – це ще одна важлива проблема, яку в сьогоднішніх умовах нам доведеться вирішувати. Недоброчесність у різних її формах є проявом корупції в академічній сфері. Вона негативно впливає на репутацію і становище української науки і освіти, у тому числі призводить до скорочення фінансування.

В окремих випадках академічна недоброчесність сягає в нашій країні катастрофічних розмірів. Не будемо приховувати від себе, зокрема, той факт, що у нас існує розвинений ринок чорних дисертацій, прибутковість якого надзвичайно висока.

В академічних колах прийнято розглядати академічну недоброчесність, а також плагіат як моральну проблему. Це певною мірою закономірно, і слід погодитися з паном Яремою Бачинським, який сказав, що потрібно біле називати білим, а чорне – чорним. Говорячи про моральний бік проблеми, до неї легше привернути увагу суспільства, що сьогодні успішно роблять громадські активісти.

З іншого боку, за таких умов ми ризикуємо не зрозуміти глибину цієї проблеми. Звичайно, плагіатори і корупціонери заслуговують на моральний осуд і на відповідні санкції. Але треба розуміти, що репресивні методи боротьби з плагіатом не можуть бути ефективними у стратегічній перспективі. До того ж, на сьогодні на жаль немає надійних правових механізмів, які дозволяли б нам притягнути до відповідальності за плагіат, за куплену дисертацію, чи навіть за продаж дисертацій.

Слід зазначити також, що проблема плагіату в академічній науці не є новою. Європейська і світова наука також помітно страждає від недоброчесності, особливо останнім часом. Для подолання цієї проблеми західні університети, академічні товариства і міжнародні наукові організації розробляють власні етичні кодекси і стандарти. Етичний кодекс накладає певні морально-етичні зобов’язання у сфері доброчесності. Варто розуміти, що такий кодекс, якщо його оприлюднюють, має іміджевий характер, хоча порушення його тягне за собою серйозні наслідки для конкретних людей. У такий спосіб наукові і освітні установи цивілізованого світу підтримують свій авторитет, завойовують довіру в суспільстві. Ця, загалом правильна, практика для нас також може бути корисною.

Проте в наших умовах чомусь подібні моральні зобов’язання працюють набагато гірше, ніж на заході. Однією з причин є вочевидь те, що в нас відносно мало розвинена репутаційна конкуренція в академічній сфері. Хороша репутація науковця в наших умовах все ще приносить людині набагато менше прибутку, ніж формальний диплом у поєднанні з персональними зв’язками.

Важливим заходом у боротьбі з плагіатом, звичайно, є просвітницька робота. Особливо важливо її вести серед українських студентів, яким дійсно не вистачає системних знань з цього питання. В цьому контексті слід підкреслити те позитивне значення, яке має для нашої країни проект сприяння академічній доброчесності, що здійснюється Американськими Радами з міжнародної освіти. Цей проект направлений саме на активну просвіту з питань академічної доброчесності в університетському середовищі. Я особисто від себе і від імені Комітету з питань науки і освіти хотів би подякувати організаторам і ініціаторам цього важливого проекту.

Очевидно, що в Україні проблема недоброчесності є системною проблемою. Тому її вирішення потребує глибоких інституційних змін в академічній сфері. Серед такого роду системних реформ, які вже були запропоновані мною, як народним депутатом, є законопроекти 2025а і 2026 а, направлені на збалансування порядку управління у вищих навчальних закладах та встановлення граничного віку перебування на посадах науково-педагогічних та педагогічних працівників.

Крім того, слід напрацювати підґрунтя для наступних реформ, які будуть широко враховувати економічні чинники. Думаю, вчорашнє обговорення можна вважати початком такого напрацювання.

Оригинал