• Напечатать
• Спросить
• Отправить другу
• Поделиться
  • Facebook
  • Twitter
• Подписаться на новости

Увага - це психічний стан, що характеризує інтенсивність пізнавальної діяльності і виражається в її зосередженості на порівняно вузькій ділянці (дії, предметі, явищі).

Виокремлюють такі форми прояву уваги:

• сенсорна (перцептивна);
• інтелектуальна (розумова);
• моторна (рухова).

Основними функціями уваги є:

• активізація необхідних і гальмування непотрібних у даний момент психічних і фізіологічних процесів;
• цілеспрямований організований відбір інформації, що надходить (основна селективна функція уваги);
• утримання, збереження образів певного предметного змісту доти, докине буде досягнуто цілі;
• забезпечення тривалої зосередженості, активності на одному й тому самому об'єкті;
• регуляція і контроль протікання діяльності.

Увага пов'язана з інтересами, нахилами, покликанням людини, від її особливостей залежать і такі якості особистості, як спостережливість, здатність відзначати в предметах і явищах малопомітні, але істотні ознаки.

Увага полягає в тому, що певне уявлення чи відчуття посідає головне місце у свідомості, витісняючи інші. Ця значна міра усвідомленості враження і є основним фактом чи ефектом уваги.

Як наслідок виникають деякі другорядні ефекти, а саме:

• аналітичний ефект уваги - це уявлення стає детальнішим, у ньому ми помічаємо більше подробиць;
• фіксуючий ефект - уявлення стає стійкішим у свідомості, не так легко зникає;
• підсилюючий ефект - враження, принаймні в більшості випадків, робиться сильнішим: завдяки включенню уваги слабкий звук здається дещо голоснішим.

Усім видам уваги притаманні такі властивості.

Стійкість - тривале спрямування уваги на певний об'єкт. Ця властивість є однією з умов завершення будь-якої справи, і навпаки: часте відволікання уваги заважає доведенню розпочатої роботи до кінця.

Тому треба виділити і усвідомити чинники, які впливають на стійкість уваги. Це насамперед розуміння людиною важливості її роботи; уміння знаходити у своїй діяльності нові боки; нові шляхи розв'язання задач; це такі якості особистості, як працьовитість, допитливість, сформоване і розвинуте почуття обов'язку.

Розсіяність - властивість, протилежна стійкості, вона полягає в неспроможності людини тривало спрямовувати свою увагу на певний об'єкт.

Концентрація - міра зосередженості уваги на виділеному об'єкті.

Організовуючи будь-яку діяльність, потрібно враховувати:

• концентрацію уваги знижує монотонність роботи, яка протягом великого проміжку часу позбавляє людину того додаткового збудження, яке виникає щоразу під час переходу від однієї форми діяльності до іншої і яке живить і підсилює увагу;
• концентрацію уваги підвищують слабкі сторонні подразники, які не зменшують, а збільшують дієвість основного подразника, і тоді увага стає особливо інтенсивною, отже займатися напруженою розумовою працею у повній тиші є недоцільним.

Обсяг - кількість компонентів певної діяльності, одночасно охоплених увагою: кількість літер, числових знаків, геометричних фігур тощо.

Розподіл - це здатність людини одночасно виконувати декілька видів діяльності. Ефективно розподілити увагу можна лише за невисокого рівня концентрації уваги на одній діяльності й достатньому оволодінні людиною певними операціями, коли деякі з них автоматизовані. Неможливо розподілити увагу між такими видами діяльності, які потребують участі одних і тих самих аналізаторів.

Переключення - свідоме перенесення уваги з об'єкта на об'єкт.

Переключення уваги забезпечує ефективність роботи при переходах від попереднього її етапу до наступного, при змінах форм активності людини.

Швидкість і якість переключення уваги залежить від типу вищої нервової діяльності та деяких інших якостей особистості. Має значення зокрема і те, наскільки значущою або цікавішою буде наступна робота порівняно з попередньою. Усвідомлення значущості роботи, а тим більше інтерес до неї набагато полегшують переключення уваги.

Незважаючи на те, що переключення уваги є об'єктивною необхідністю, яка диктується різноманітністю людської діяльності, зловживати нею не можна, бо часткове перенесення уваги з об'єкта на об'єкт викликає перевтому. Особливо це стосується тих випадків, коли увага сконцентрована на певному об'єкті. У такому разі її відволікання викликає негативні емоції, які погіршують загальний стан організму.

Розглянуті властивості уваги не є сталими у тієї чи іншої особистості. Вони розвиваються під час активної взаємодії людини з довкіллям, у процесі її життя і різноманітної діяльності, їх можна набути, зміцнити і розвинути через спеціальні тренування.

Порушення уваги

Існують так звані негативні сторони процесу уваги або порушення уваги.

Види порушень уваги:

• відволікання;
• неуважність;
• гіперрухливість;
• інертність;
• звуження обсягу уваги, нестійкість уваги (порушення концентрації уваги).

Під порушеннями уваги розуміють патологічні зміни спрямованості, вибірковості психічної діяльності, що виражаються у стані втоми або за наявності органічних уражень мозку, у звуженні об'єкта уваги, коли одночасно людина може сприймати лише невелику кількість об'єктів, у нестійкості уваги, коли порушена концентрація уваги і спостерігається її відволікання на сторонні подразники.

Причини порушення можуть бути зовнішніми і внутрішніми. Зовнішніми причинами можна вважати різні негативні впливи (стресори, фрустратори) і негативні стосунки дитини з оточуючими людьми. Дію внутрішніх причин можна представити як вплив порушеної частини психіки на здорову.

До порушень уваги відносять:

• нездатність зберігати увагу: дитина не може виконати завдання до кінця, є незібраною під час його виконання;
• зниження вибіркової уваги, нездатність зосередитися на предметі;
• підвищене відволікання: під час виконання завдань діти метушаться, часто переключаються з одного заняття на інше;
• зниження уваги в незвичних ситуаціях, коли необхідно діяти самостійно.

Відволікання

Відволікання уваги - це мимовільне переміщення уваги з одного об'єкта на інший. Воно виникає під час дії сторонніх подразників на людину, зайняту в цей момент якоюсь діяльністю.

Відволікання може бути зовнішнім і внутрішнім. Зовнішнє відволікання виникає під виливом зовнішніх подразників, за цих обставин довільна увага стає мимовільною. Внутрішнє відволікання виникає під виливом переживань, сторонніх емоцій, через відсутність інтересу і гіпервідповідальності. Внутрішнє відволікання пояснюється позамежним гальмуванням, яке розвивається під впливом нудної монотонної роботи.

Можливими причинами відволікання уваги в дитини є:

• неповне навантаження;
• недостатня сформованість вольових якостей;
• звичка бути неуважним (звична неуважність пов'язана з відсутністю серйозних інтересів, поверхневим ставленням до предметів і явищ);
• підвищена втомлюваність;
• погане самопочуття;
• наявність психотравми;
• монотонна нецікава діяльність;
• невідповідний темп діяльності;
• наявність інтенсивних сторонніх подразників.

Щоб організувати увагу дитини, треба включити його в дію, розбудити інтелектуальний інтерес до змісту і результатів діяльності.

Неуважність

Неуважність - це нездатність зосередитися на чому-небудь певному упродовж тривалого часу. Термін "неуважність" означає поверхневу, змінну увагу.

Неуважність може виявлятися:

• а) у нездатності до зосередження;
• б) у надмірній концентрації на одному об'єкті діяльності.

Неуважність буває двох видів:

• уявна,
• справжня.

Уявна неуважність - це неуважність людини до навколишніх предметів і явищ, викликана зосередженістю па якомусь одному предметі (явищі) чи переживанні. "Під час зосередженого думання, - пише І. П. Павлов, - і захоплення якоюсь справою ми не бачимо і не чуємо, що навколо нас відбувається - явно негативна індукція".

Механізмом неуважності є наявність могутньої домінанти - осередку збудження в корі головного мозку, що загальмовує всі інші сигнали, що надходять ззовні. Виокремлюють вчену неуважність і старечу неуважність.

Так звана учена неуважність - це прояв дуже високої зосередженості уваги в поєднанні з її обмеженим обсягом. У стані "професорської" неуважності хід думок логічно упорядкований і точно спрямований па досягнення ідеальної і віддаленої мети або на пошук розв'язку складної задачі. Приклади "професорської" неуважності зазвичай знаходять у життєписах великих філософів, винахідників і вчених.

До розладів уваги, що отримали назву старечої неуважності, відносять її слабке переключення у поєднанні з недостатньою концентрацією. Увага людини фіксується на одному предметі, діяльності чи темі міркування, але, на відміну від "професорської" неуважності, таке зосередження неефективне.

Таке явище неуважності спостерігається в станах депресії і тривоги, коли мислення людини довго і безупинно зайняте повторюваними і марними думками й образами.

Неуважністю нерідко називають і швидку виснажуваність уваги, як наслідок хвороби, перевтоми. У хворобливих і ослаблених дітей подібний варіант неуважності зустрічається досить часто. Такі діти можуть непогано працювати на початку уроку чи навчального дня, але незабаром утомлюються, і увага слабшає. Нині спостерігається тенденція до збільшення кількості дітей, які мають різні відхилення стану здоров'я і хронічні захворювання та, відповідно, порушення уваги.

Поверхнева і нестійка увага зустрічається в дошкільників - мрійників і фантазерів. Такі діти часто виключаються з уроку, поринаючи в ілюзорний світ. В. П. Кащенко вказує ще на одну причину неуважності - переживання страхів, що заважає зосередитися на потрібному завданні. Нервові, гіперактивні і хворобливі діти відволікаються в 1,5-2 рази частіше, ніж спокійні й здорові.

У кожному випадку приходиться розбиратися в причинах порушень і будувати індивідуальний план корекції неуважності з їх урахуванням.

Причин істинно розсіяної уваги є багато. Найпоширенішими є наступні:

• загальне ослаблення нервової системи (неврастенія),
• погіршення стану здоров'я;
• фізична і розумова перевтома;
• наявність важких переживань, травм;
• емоційне перевантаження внаслідок великої кількості вражень (позитивних і негативних);
• недоліки виховання (наприклад, в умовах гіперопіки дитина, яка одержує занадто багато словесних указівок, великий обсяг інформації, звикає до постійної зміни вражень, і її увага стає поверхневою, не формується спостережливість, стійкість і концентрація уваги);
• порушення режиму праці й відпочинку;
• порушення дихання (причиною порушення правильного дихання можуть бути аденоїди, хронічні тонзиліти і т. ін.;. дитина, яка дихає ротом, дихає неглибоко, поверхово, її мозок не збагачується киснем, що негативно впливає на працездатність, низька працездатність заважає концентрації її уваги на об'єктах і викликає неуважність);
• надмірна рухливість.

Надмірна рухливість уваги - постійний перехід від одного об'єкта до іншого, від однієї діяльності до іншої за низької ефективності.

Інертність

Інертність уваги - мала рухливість уваги, патологічна її фіксація на обмеженому колі уявлень і думок.

У дитячому віці дуже часто помічається неуважність. Неуважність вимагає корекції, якщо перераховані нижче ознаки спостерігаються в дитини протягом шести і більше місяців:

• невміння зосередитися на деталях, помилки через неуважність;
• нездатність утримувати увагу і вслухатися в звернену до нього мову;
• часте відволікання на сторонні подразники;
• безпорадність у доведенні завдання до кінця;
• негативне ставлення до завдань, які потребують напруги, забудькуватість (дитина не здатна утримати в пам'яті інструкцію до завдання упродовж його виконання);
• втрата предметів, необхідних для виконання завдання.

19.02.2012