• Напечатать
• Спросить
• Отправить другу
• Поделиться
  • Facebook
  • Twitter
• Подписаться на новости

Лише 34% досліджених педагогів знаходяться в зоні психологічного благополуччя. Вони здатні справлятися з негативними впливами життя на психологічному рівні. Біля 40% мають помірні нервові розлади і їм необхідна спеціальна психологічна допомога (Л. М. Мітіна 1998).

Більше 80% вчителів мали високий рівень ситуативної напруги (за методикою Спілбергера), а 60% - постійної напруги (в тих випадках, які проробили 10-15 р.) (Казанська В. Г 1995).

Важливою умовою ефективності професійної діяльності є достатній рівень розвитку професійної самосвідомості.

Вона включає:

• ставлення особистості до професії;
• систему уявлень про сутність педагогічної професії і вимоги, що вимагає професія до особистості педагога;
• систему уявлень про своє професійне Я.

Складовою професійної самосвідомості є високий рівень педагогічної культури:

• поєднання вимогливості і поваги до оточуючих учня;
• об'єктивна моральна поведінка;
• вагомі зусилля, спрямованість на самоконтроль і корекцію поведінки.

Професійно значимі якості особистості педагога – любов до дітей і професії, гуманність, педагогічний такт, самокритичність, справедливість відповідальність.

"Я-образ" педагога є відносно стійким утворенням, але інколи може змінюватися під впливом внутрішніх (особистих) і зовнішніх (соціальних) факторів.

Реальний і ідеальний професійний "Я-образ" можуть не співпадати, що може стати джерелом серйозних внутрішньо особистих конфліктів. З іншого боку це неспівпадання професійних Я-образів є джерелом самовдосконалення особистості до її розвитку.

Само-актуалізованій особистості притаманні такі властивості (А. Маслоу):

• адекватне, об'єктивне сприйняття реальності;
• прийняття себе та інших;
• концентрація не тільки на собі, але на інших;
• здібність до творчої діяльності,
• спільність з іншими, почуття належності, співучасті;
• здібність створювати стійкі емоційні стосунки з іншими;
• здібність до позитивної ціннісної орієнтації;
• почуття гумору, доброта;
• творчі здібності та оригінальність.

Педагогічна діяльність дає можливість до власного розвитку.

Знання педагога про самого себе, про свої особистості і професійні якості, оцінка професійної компетентності є предметом його само-ставлення.

В сучасній американській педагогіці існує спеціальний термін "ефективні вчителі".

До важливих особливостей ефективного вчителя відносять:

• впевненість у собі і високу самооцінку (позитивна оцінка себе як здібної людини, достойної поваги),
• емоційна стабільність;
• прагнення до максимальної гнучкості.

Активне соціально-психологічне навчання вчителів

При наявності психологічного захисту у субакта розвивається одностороння підвищена чутливість до професії, що стосується позитивних сторін власного Я. Людина проявляє нечутливість, жорстокість до іншої людини, якщо вчинки останньої не відповідають захисним бажанням і цілям, не приймає частину людей.

Виникає проблема: визнати переваги інших – значить поставити під сумнів власні цінності, "а значить переваги його Я". Неприйняття всіх людей.

Підвищення чутливості до ситуації схвалення, несхвалення, породжує невпевненість, напругу в ситуаціях, які є небезпечними для "Я".

Загальна педагогічна дезадаптація проявляється в тому, що вчитель при розвинутому "захисті" прагне до задоволення власних бажань і слабо відображає у скривленому виді бажання партнера (учня) по спілкуванню.

Ще однією складністю педагогічного спілкування при "захисті" є пошук винного в невдачі, а також у зовнішніх обставинах.

Не бажає загострювати увагу на власних особистісних особливостях.

Є небезпека непомічання різних сторін своєї поведінки, заміна яких могла б привести до успіху педагогічної взаємодії з учнями:

• скривлення зворотного зв'язку;
• непослідовність поведінки;
• розходження між словом і ділом;
• протирічивість у ставленнях.

Принципи організації занять АСПН:

• добровільність;
• "тут і тепер";
• взаємне прийняття один одного;
• конфіденційність.

Об'єктивні фактори, які діють в групі:

• зворотна інформація - психологічна атмосфера (довіра),
• групова динаміка,
• етичні норми,
• поетапність розвитку.

Суб'єктивні фактори:

• самосвідомість;
• само-зміни;
• здивування;
• переживання значимих подій і станів;
• рішучість і бажання змінитися;
• переорієнтація установок;
• ідентифікація;
• саморозкриття.

Оволодіння уміннями і навичками психологічного спілкування

Учасники повинні усвідомлювати перешкоди:

• неповне слухання;
• "відхід" в отримуванні відповіді;
• стурбованість собою;
• оцінювання того, хто говорить;
• невміння поставити себе на місце іншого.

Спосіб активізувати "пасивних": "Акваріум".

У внутрішньому колі говорять про те, як почувають себе в групі, в чому полягають труднощі при включенні в контакт з іншими, які тривоги, страхи при цьому відчуваються, яким чином хотіли б змінити свою поведінку.

Потім члени "зовнішньої" групи міняються з "внутрішніми" місцями і реагують на те, що вони чули. Таким чином вся група є залученою в обговорення питання про "участь-неучасть".

Може зупиняти страх відкрити перед іншими свої негативні сторони. Тому важливо забезпечити всім учасникам можливість відкрити в собі позитивні сторони.

Робота відбувається з опорою на позитивний потенціал особистості.

Один з специфічних факторів процесу спілкування і розвитку кожного є конфронтація вміння йти на зіткнення (бояться йти на конфронтацію через страх образити, (удару у відповідь). Є така поведінка, коли прагнуть атакувати, критикувати інших. Така поведінка повинна блокуватися.

Уникати навішування ярликів, оцінок, кидати виклик тільки тій поведінці, яка повинна бути досліджена (напр. демонстративна поведінка).

Метою конфронтації є розвиток суб'єкта, а не розкриття його недоліків.

Вміння ставити запитання. Питання можуть бути формою відволікання від власних переживань і заважають переживанням інших членів групи.

Можуть заважати розвитку групового процесу. Така поведінка може бути продиктована бажанням сховатися за іншим.

Підтримка. Вміння надати підтримку полягає в тому, щоб визначити, коли вона умісна тільки тоді цей фактор матиме навчальний ефект. Загальною помилкою є надання підтримки до того, як учасник який її потребує, встигне пережити внутрішній конфлікт чи негативну емоцію.

Підтримка умісна у випадку кризових станів чи коли учасники рішаються на ризикований крок.

Дане навчання відрізняється від традиційного своїм емоційним аспектом. Але в результаті цього підходу можуть залишитися в тіні важливі, пізнавальні аспекти, які забезпечуються через мислення, розвиток здібності до аналізу, синтезу і прийняттю рішення.

Важливо не тільки переживати, відчувати певні емоції, але й розуміти один одного. Цьому допомагають оцінювати те, що відбувається в групі:

• інтерпретації-пояснення поведінки,
• міні-лекції,
• вміння підводити підсумок (узагальнювати проблему).

Результат роботи в тренінгу:

Вміння брати на себе відповідальність самостійно вирішувати проблеми.

Формування навичок прийняття людини такою, якою вона є.

Так як самооцінка є похідною від оцінок інших людей, тому наслідком прийняття людини групою буде збільшення адекватності самооцінки.

Важливо не випускати з виду, що даний досвід може бути перенесений учасниками в повсякденне життя, професійну діяльність. Тренеру потрібно бути уважним до ситуацій, які дозволяють "перекидати місток" в педагогічну практику. Тому важливо підкреслювати, що тут немає вчителя, авторитету, а з іншого боку що з тренера не знімається відповідальність за перенесення отриманого в групі досвіду в професійно-педагогічну діяльність.

Організаційні аспекти створення групи АСПН

Оптимальна кількість –12 чоловік.

При відборі в групу остерігатися включати потенційно нездорових людей, з особливо вираженою стереотипною поведінкою.

Група гетерогенна, закрита (після комплектування ніким не доповнюється).

Загальна кількість год. - 100-120.

Заняття можна проводити протягом навчального року 1 раз в тиждень (2-4 чол.).

Принципи:

• звертатися на ти і по імені;
• бути відповідальним за слова, вчинки,
• все відбувається тут і зараз
• все що відбувається в групі на добровільних началах
• приймати себе та інших такими як вони є

Методи роботи:

• групова дискусія;
• проективний малюнок;
• розігрування рольових ситуацій,
• психодрама.

19.02.2012